Дата документу 22.11.2022 Справа № 333/2412/22
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/575/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/2412/22Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
22 листопада 2022 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 вересня 2022 року про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 вересня 2022 року за клопотанням слідчого продовжено до 02 жовтня 2022 року включно строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Свої вимоги мотивував тим, що внаслідок порушення слідчим порядку вручення повідомлення про підозру, ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому останньому неможливо обирати або продовжувати запобіжний захід.
Висунута ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою та передчасною, перебуває під розумним сумнівом.
Заявлені у клопотанні ризики передбачені ст.177 КПК наразі відсутні.
Під час апеляційного розгляду захисник підтримав апеляційну скаргу. Прокурор заперечив проти скарги.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що слідчий СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , посилаючись на наявність передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, звернулася до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , якому 03.07.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.3 ст.289 КК злочину.
В клопотанні зазначено, що 13.07.2022 року слідчий суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_10 відмовила у задоволенні клопотання слідчого щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувала цілодобовий домашній арешт.
25.07.2022 року ухвалою Запорізького апеляційного суду ухвалу слідчого судді ОСОБА_10 скасовано та підозрюваному ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 11.09.2022 року.
29 серпня 2022 року постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022082040000840 до трьох місяців, а саме до 03 жовтня 2022 року.
У зв'язку з тим, що 11 вересня 2022 року спливає строк тримання під вартою ОСОБА_8 , а у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та розшукових дій, а також з огляду на існування у даному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК, слідчий просила продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, задовольняючи дане клопотання, в ухвалі зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшилися, а крім того, у провадженні необхідно провести ряд слідчих та розшукових дій.
Із зазначеним рішенням слідчого судді погоджується і колегія суддів виходячи з такого.
За змістом ст.199 КПК слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, має дослідити надані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу та з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в передбаченому цим Кодексом порядку. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону при розгляді вищевказаного клопотання.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що суд на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
У даному випадку слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
При апеляційному розгляді встановлено, що підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 дій є обґрунтованою у тій мірі, як це достатньо для даної стадії кримінального провадження та підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, що наведена у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" №42310/04 від 21 квітня 2011 року, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. "Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання" (справа "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі "Феррарі-Браво проти Італії" №9627/81 від 14 березня 1984 року, в якому суд зазначив, що "питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведеність факту вчинення та характер інкримінованих правопорушень ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою"; у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 23 жовтня 1994 року "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
Слідчим суддею належним чином перевірені доведеність наявної обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, у об'ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Так зокрема відомості про вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_11 про протиправне заволодіння його автомобілем «Хонда Акорд» НОМЕР_1 внесено до ЄРДР 13.06.2022 року. о 17.20 год. Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення за вказаними обставинами складено 13.06.2020 о 14.30 год. За результатами складання вказаного протоколу ОСОБА_11 надав пояснення, відповідно до яких 10.06.2022 року ОСОБА_12 (підозрюваний у справі) приймав активну участь у вимаганні у нього грошових коштів, погрожуючи застосуванням фізичного насильства по відношенню до потерпілого і членів його родини. При цьому під час цього вимагання ОСОБА_12 і невідомі йому особи протиправно відібрали у нього автомобіль «Хонда Акорд» НОМЕР_1 .
Того ж дня 13.06.2022 року о 20.52 год., т.т. після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину за ч.3 ст.289 КК, було зупинено зазначений автомобіль «Хонда Акорд» НОМЕР_1 під керуванням підозрюваного ОСОБА_8 .
Відтак, доводи захисника про необґрунтованість підозри у справі не є беззаперечними.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, слідчий суддя встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики на даний час існують.
З вказаними висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі "Летельє проти Франції" наголосив на тому, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У справі "Амбрушкевич проти Польщі" (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якої передбачено покарання від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин.
При цьому, колегія суддів вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового розслідування або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Також колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_8 матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого, свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення.
Перевірка доведеності пред'явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст.23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Оскільки досудове розслідування наразі ще триває, то залишається існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_8 на свідків та потерпілого, який, на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим. Під час свого допиту потерпілий заявив, що він боїться за життя і здоров'я своє і своїх близьких.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2022 року в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 121, 146, 189, 255-1 КК щодо нього було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту з 20.00 год. вечора до 06.00 год. ранку наступного дня. Судова колегія зважає на те, що 13.06.2022 року ОСОБА_8 було затримано о 20.52 год. Дана обставина додатково свідчить про ігнорування належного дотримання і виконання покладених на ОСОБА_8 судовим рішенням обов'язків під час запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Саме ці обставини, на переконання колегії суддів, у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст.177 КПК, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце мешкання та реєстрації, не працює, тобто наявність у нього певних соціальних зв'язків, однак ці обставини не спростовують висновки слідчого судді про можливе продовження підозрюваним злочинної діяльності, а наявність у останнього на утриманні неповнолітньої дитини, колегія суддів вважає, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від вчинення кримінальних правопорушень.
Також колегією суддів враховано особливості та заплановану тривалість досудового розслідування, необхідність додаткового часу для проведення додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, та неможливість у зв'язку з цим проведення всіх необхідних слідчих дій, які в свою чергу свідчать про наявність однієї з підстав надання строку для продовження тримання підозрюваного під вартою.
За таких обставин, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника за викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 вересня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4