25.11.2022 Справа №607/16963/22
Провадження № 1-кс/607/5434/2022
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жиричі Ратнівського району Волинської області, українця, громадянина України, непрацюючого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,
23 листопада 2022 року заступник начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням у кримінальному провадженні №12022210000000140 від 27 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12022210000000140 від 27 червня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Верховною Радою України 24.02.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р., який продовжено до 05 год. 30 хв. 21.11.2022 р.
Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. (надалі - Закон України).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 р. №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Пункт 2-9 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (надалі - Постанова КМУ № 57) передбачає, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати:
один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата;
два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 45 календарних днів з дня перетину державного кордону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в другій декаді вересня 2022 року точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 при розмові з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дізнався про те, що останні в порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» мають намір незаконно виїхати за межі України на тимчасові роботи. В цей час в ОСОБА_4 , який достовірно знав про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел, направлений на організацію та сприяння в незаконному переправленню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України.
Надалі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що реалізувати свій злочинний намір самостійно він не змозі, оскільки не є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, та не може самостійно подати заявку, зокрема, внести інформацію до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека, про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є водіями транспортних засобів, вирішив вступити у злочинну змову з ОСОБА_9 , який є фізичною особою-підприємцем і має ліцензію на міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями.
Реалізуючи свій злочинним намір, при не встановлених слідством обставинах, місці та часі, ОСОБА_4 вступив з ОСОБА_9 у злочинну змову, направлену на організацію та сприяння в незаконному переправленні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом внесення недостовірної інформації до відповідної інформаційної системи «Шлях» та забезпечення їх транспортним засобом.
Після цього, 22.09.2022 р. ОСОБА_4 о 12:34 год. в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 та о 13:10 год. в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 повідомив їм про те, що має можливість організувати та посприяти їм в перетині державного кордону України за грошову винагороду у сумі 300 доларів США та для цього їм необхідно прибути 23.09.2022 р. близько 05 год. в м. Шумськ Кременецького району Тернопільської області.
Надалі, 23.09.2022 р., точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 , як суб'єкт господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , не перебуваючи у трудових відносинах з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будучи обізнаними про те, що останні бажають виїхати за межі України на тимчасові роботи, в порушення вимог законодавства, а саме пунктів 2-9 Постанова КМУ № 57, подав заявку, зокрема, вніс недостовірну інформацію до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є водіями пасажирського транспортного засобу, а саме автомобіля марки «RENAULT MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 та щодо якого ОСОБА_9 має право користування.
В подальшому, 23.09.2022 р. ОСОБА_4 , отримавши при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та часі за свої незаконні послуги від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 300 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2022 р. становить 10 970,58 гривень, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 , з метою доведення їхнього злочинного плану до кінця, перебуваючи у м. Шумськ Кременецького району Тернопільської області, забезпечив останніх транспортним засобом, а саме автомобілем марки «RENAULT MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , на якому цього ж дня ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 близько 13:47 год. через пункт контролю «Угринів» незаконно перетнули державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1019-VIII від 18.02.2016 р.), тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні наданням засобів, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
Окрім цього, в третій декаді вересня 2022 року точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 при розмові з ОСОБА_10 , дізнався про те, що останній в порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» має намір незаконно виїхати за межі України на тимчасові роботи. В цей час в ОСОБА_4 , який достовірно знав про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел, направлений на організацію та сприяння в незаконному переправленні ОСОБА_10 через державний кордон України, вчинений повторно.
Надалі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що реалізувати свій злочинний намір самостійно він не змозі, оскільки не є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, та не може самостійно подати заявку, зокрема внести інформацію до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека, про те, що ОСОБА_10 являється водієм транспортного засобу, вирішив вступити у злочинну змову з ОСОБА_11 , яка являється фізичною особою - підприємцем і має ліцензію на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Реалізуючи свій злочинним намір, при не встановлених слідством обставинах, місці та часі, ОСОБА_4 вступив з ОСОБА_11 у злочинну змову, направлену на організацію та сприяння в незаконному переправленні ОСОБА_10 через державний кордон України, шляхом внесення недостовірної інформації до відповідної інформаційної системи «Шлях».
Після цього, 29.09.2022 р. ОСОБА_4 о 09:48 год., 09:55 год. та 10:24 год. в ході телефонних розмов з ОСОБА_10 повідомив йому про те, що має можливість організувати та посприяти йому в перетині державного кордону України, за грошову винагороду в сумі 150 доларів США.
Надалі, 29.09.2022 р. точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , як суб'єкт господарювання, яка має ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення вантажів вантажними автомобілями, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , не перебуваючи у трудових відносинах з ОСОБА_10 та будучи обізнаними про те, що останній бажає виїхати за межі України на тимчасові роботи в порушення вимог законодавства, а саме пунктів 2-9 Постанова КМУ № 57, подала заявку, зокрема внесла недостовірну інформацію до відповідної інформаційної системи «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека про те, що ОСОБА_10 є водієм вантажного автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_12 та щодо якого ОСОБА_11 має право користування.
В подальшому, 29.09.2022 р. близько 11.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у АДРЕСА_1 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 , за свої незаконні послуги отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 150 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 29.09.2022 р. становить 5 485,29 гривень.
Після цього, 30.09.2022 р. о 09:55 год. ОСОБА_10 транспортним засобом, а саме автомобілем марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 213 CDI, номерний знак НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_13 , через пункт контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », незаконно перетнув державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1019-VIII від 18.02.2016 р.), тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
22 листопада 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 ,слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, водночас просять визначити заставу в мінімальному розмірі як альтернативний запобіжний захід.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022210000000140 від 27 червня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
У даному кримінальному провадженні 22 листопада 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з ЄРДР №12022210000000140 від 27.06.2022 року; інформація Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) №6373/2.3/15-22 від 28.10.2022 р. стосовно внесення суб'єктами господарювання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 заявок в інформаційну систему «Шлях» на перетин державного кордону України водіями в період з 24.02.2022 р. по 27.10.2022 р.; інформація відділу кримінального аналізу кримінальної поліції ГУНП в Тернопільській області №1201/12/01-22 від 01.11.2022 р. про осіб, які перетнули державний кордон України; протокол про результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 24.10.2022 р. відносно ОСОБА_4 ; накази Державної служби України з безпеки на транспорті №271 від 24.05.2022 р. та №341 від 10.09.2020 р.; інформація Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області №31/19-3703 від 11.11.2022 р.; протоколи допитів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 22.11.2022 р.; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення яких передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, тобто у відповідності до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, та за їх вчинення передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України, так і поза її межами з метою уникнення відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
Крім того ризик того, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зумовлений тим, що злочинна діяльність ОСОБА_4 є багатоепізодовою та до неї причетні велика кількість осіб, водночас на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню та продовжуються проводитись слідчі дії, спрямовані на встановлення осіб, яким ОСОБА_4 сприяв незаконно перетнути держаний кордон України, встановлення місця знаходження та вилучення документів із даними про даних осіб, встановлення інших осіб, які причетні до злочинної діяльності та свідків вчиненого ним кримінального правопорушення. Разом з тим, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, насамперед не відшукані на даний час документи, грошові кошти, одержані від сприяння у незаконному перетині держаного кордону України, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Також, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Так, на даний час досудовим розслідування не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані. Водночас, деякі з них можуть бути відомі ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.
Також ОСОБА_4 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь.
Крім того ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 не працює, законного заробітку не має, натомість встановлено, що підозрюваний отримував дохід від незаконної діяльності по організації та сприянні в переправлені через державний кордон України військовозобов'язаних осіб, а тому може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою одержання прибутку.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом. Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені в ході розгляду клопотання ризики, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , пов'язаних з організацією та сприянням в незаконному перетині військовозобов'язаними особами державного кордону України, з корисливих мотивів, які вчинено у воєнний час, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного та його матеріальне становище, слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 520 000 грн. (п'ятсот двадцять тисяч гривень) зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, буде достатнім для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України, та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому зазначений розмір застави не буде завідомо непомірним для підозрюваного.
Водночас слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування.
Таким чином клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосуваннящодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 21 січня 2023 року.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 520 000 грн. (п'ятсот двадцять тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/16963/22; провадження №1-кс/607/5434/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.11.2022 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_15 , ОСОБА_15 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_7 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_10 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_13 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_8 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9
- здати на зберігання в органи ДМС України свої паспорти для виїзду за кордон;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 21.01.2023 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1