Справа №333/5894/22
Провадження №1-кс/333/1752/22
Іменем України
30 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорки ОСОБА_3 , слідчого СВ відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштований, не одруженого, має середню освіту, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
30.11.2022 слідчий СВ відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 29.11.2022 приблизно о 09 годині 55 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою наживи та незаконного збагачення та під приводом здійснення дзвінка, попросив належний останньому останньому мобільний телефоном марки «Nokia», моделі «3.4 ТА-1283», об'ємом пам'яті на 3/64 ГБ, IMEI (1): НОМЕР_1 , IMEI (2): НОМЕР_2 , у корпусі блакитного кольору, вартістю 4 000 гривень 00 копійок, в якому знаходились дві сім-карти оператора мобільного зв'язку «Київстар» та «Водафон», з абонентським номером - ( НОМЕР_3 ) та ( НОМЕР_4 ), які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, не маючи наміру його повертати. Отримавши від потерпілого зазначений мобільний телефон, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел почав втікати з місця злочину, розуміючи що його дії стали відкриті для потерпілого, не реагуючи на заклики потерпілого зупинитись та повернути викрадене майно.
Після чого, ОСОБА_5 разом з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що кваліфікується як: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У скоєнні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, не одружений, має середню освіту, який не має на утриманні малолітніх дітей, не є інвалідом, не є адвокатом або депутатом, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 29.12.1999 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 140, ч. 2, 17, 140 ч. 3, 42, 42 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, звільнений 12.04.2005 по відбуття строку покарання;
- 10.08.2006 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 185 ч. 2, 185, ч. 3, 197, 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців, звільнений 28.08.2006 по відбуттю строку покарання;
- 30.08.2007 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
- 27.04.2009 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 15.02.2011 по відбуттю строку покарання;
- 24.10.2011 Комунарським районним судом м. Запоріжжя ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений 23.08.2013 по відбуттю строку покарання;
- 28.11.2014 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;
- 29.05.2015 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2014 та визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений 08.02.2019 з Оріхівської виправної колонії Запорізької області №55 по відбуттю покарання;
- 20.02.2020 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений 19.02.2021 із Запорізького слідчого ізолятору по відбуттю строку покарання.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень підтверджується у повній мірі зібраними у ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Беручи до уваги вищезазначене, наразі виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляду тримання під вартою.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою ухилення від покарання, у зв'язку з тим, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Крім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків та інших факторів, які б мали стримувати підозрюваного в м. Запоріжжя, до того ж в державі ведуться бойові дії пов'язані з агресією РФ на території України та частина території України тимчасово окупована, що не перешкоджає підозрюваному уникати від покарання, а саме переховуватись на тимчасово окупованих територіях та безперешкодно виїхати за межі м.Запоріжжя, також підозрюваний немає мобільного зв'язку, що дає підстави вважати, що останній не прибуде у призначений йому час до органу поліції, органу прокуратури або суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, а саме відповідно до відомостей про судимість ОСОБА_5 останній неодноразово судимий за скоєння злочинів проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову скоїв аналогічний злочин, крім того в слідчому відділенні відділу поліції № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022082040001716 від 25.11.2022 за ч. 2 ст. 190 КК України, в якому 29.11.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, спосіб вчинення даного кримінального правопорушення майже аналогічний із вчинення кримінального правопорушення за який ОСОБА_5 затримано. Разом з цим, підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, наявність схильності до вчинення злочинів корисливого характеру, підтверджує ризик того, що ОСОБА_5 зможе продовжувати скоювати злочини проти власності, для забезпечення незаконного доходу.
В судовому засіданні, слідчий ОСОБА_9 в повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурорка ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджувала, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 29.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.4 ст. 186 КК України (кримінальне провадження №12022082040001732).
Клопотання слідчого, погодженого із прокуроркою ОСОБА_3 оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
29.11.2022 о 13 год. 40 хв., ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення злочину.
29.11.2029 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені такі докази:
- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження;
- допит потерпілого, допит свідків, речовими доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (вчинив тяжкий злочин), дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, тому слідчий суддя вважає, що існує ризики переховуватись від органів досудового розслідування або суду та вчинення нового злочину.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та або суду та вчинити новий злочин.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суд, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий судця вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті
Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 не підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст. 183 КПК України, тому, з урахуванням майнового стану підозрюваного, місячного доходу визначається можливість застосувати заставу у розмірі 30 мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 75240грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
- не відлучатися з місця проживання та реєстрації без дозволу слідчого, який проводить досудове розслідування;
- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, про зміну свого місця проживання;
Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів до 27.01.2023 до 13.40 год., включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання 29.11.2022 з 13 год. 40 хв.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 30 мінімумів для працездатних осіб, що складає 75240 грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, суду у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
- не відлучатися з місця проживання та реєстрації без дозволу слідчого, який проводить досудове розслідування, або суду;
- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, або суд про зміну свого місця проживання;
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1