24 жовтня 2007 р.
№ 42/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Національного комплексу “Експоцентр України» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. у справі за позовом Національного комплексу “Експоцентр України» до Закритого акціонерного товариства “ОХОРОНА-Комплекс» про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У березні 2007р. Національний комплекс “Експоцентр України» пред'явив в господарському суді позов до ЗАТ “ОХОРОНА-Комплекс» про повернення 11322,02 грн. безпідставно одержаних коштів з підстав ст.1212 ЦК України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2007р. (суддя Паламар П.І.) у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. (судді Коваленко В.М. -головуючий, Вербицька О.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Національного комплексу “Експоцентр України» було задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2007р. скасовано частково, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4333,12 безпідставно набутих грошових коштів. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. в частині незадоволення позовних вимог на суму 6988,90 грн., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення 11322,02 грн. з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2001р. сторони уклали договір технічного обслуговування засобів охоронної сигналізації № 3-40/8/467 (далі -Договір), предметом якого було технічне обслуговування ЗАТ «Охорона-Комплекс» засобів охоронної сигналізації на об'єктах Національного комплексу «Експоцентр України».
(а.с. 5-6)
12.12.2005р. сторонами було укладено угоду про розірвання з 20.12.2005р. Договору та відсутність будь-яких зобов'язань та претензій за цим договором одна до одної.
(а.с. 28).
Згодом, сторони склали акт звірки розрахунків за Договором, в якому погодили загальну суму заборгованості станом на 14.12.2005р. -6988,90 грн., та період її виникнення -листопад 2005 року в сумі 4333,12 грн. і грудень 2005 року в сумі 2655,78 грн.
(а.с. 48)
Позивач здійснив на користь відповідача наступні платежі:
- згідно платіжного доручення від 11.01.2006р. № 21 -2655,78 грн. за призначенням - оплата охорони з 01.12.2005р. по 19.12.2005р.
- згідно платіжного доручення від 11.01.2006р. № 22 -4333,12 грн. за призначенням - оплата охорони за листопад 2005р.
- згідно платіжного доручення від 02.02.2006р. № 216 -4333,12 грн. за призначенням - оплата послуг охорони за грудень 2005р.
(а.с. 29-31)
Вказане сторонами не заперечувалось.
З огляду вищевикладеного, суди як першої, так і другої інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позивач після укладення угоди про розірвання Договору власними діями підтвердив наявність у нього боргових зобов'язань за даним Договором та за своєю ініціативою їх виконав, то відсутні підстави для застосування до спірних відносин в частині стягнення 6988,90 грн. положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас апеляційним судом було встановлено, що позивач, сплативши платіжним доручення від 11.01.2006р. № 21 відповідачу 2655,78 грн. за послуги охорони за період з 01.12.2005р. по 19.12.2005р. (згідно вищезазначеного акту звірки розрахунків), платіжним дорученням від 02.02.2006р. № 216 повторно перерахував останньому за послуги охорони за грудень 2005р. кошти в розмірі 4333,12 грн.
За таких обставин, суд другої інстанції, доказам по справі в їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого позову в частині стягнення 4333,12 безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, скасувавши в цій частині помилково прийняте рішення господарського суду.
Ухвалена постанова судом другої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Національного комплексу “Експоцентр України» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
І.Вовк
П.Гончарук