Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/950/22
Провадження № 3/483/549/2022
Іменем України
29 листопада 2022 року м. Очаків
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Рак Л.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 185 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, є громадянином України, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
10 листопада 2022 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений інспектором СРПП ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Супроткіним С.В., згідно з яким ОСОБА_1 05 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв. по вул. Зінченка Олексія, 131 в м. Очакові Миколаївської області не виконав законного розпорядження (вимоги) поліцейського під час вчинення дрібного хуліганства в формі нецензурної лайки, поводив себе зухвало та нахабно.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе у вчиненні зазначеного вище правопорушення не визнав, заперечував вчинення ним злісної непокори поліцейському, просив провадження у справі закрити.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшла такого.
Зі змісту ст.ст. 252, 254-256 КУпАП випливає, що протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, і є найважливішим джерелом доказів у справі. В межах зазначених у протоколі обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи суддею у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності. Висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази мають бути оцінені суддею на їх достатність для вірогідних та безсумнівних висновків про вчинене на засадах забезпечення доведеності вини за ст. 129 Конституції України, і жоден з доказів згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановлену силу.
Так, диспозицією ст. 185 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» роз'яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Крім того, з системного аналізу положень КУпАП з урахуванням позиці Верховного Суду України, висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КУпАП) випливає, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказане прізвище поліцейського, якому ОСОБА_1 нібито виявив злісну непокору, а також, що вимоги працівника поліції були наполегливими та неодноразово повтореними. Невказання конкретного працівника поліції, щодо якого такі дії ОСОБА_1 нібито учинялись, призводить до ігнорування прав особи, яка притягається до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер і причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту, враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення ймовірного діяння, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Також, у даному випадку з протоколу неможливо встановити, який саме поліцейський висував вимоги та які саме вимоги, у зв'язку з чим суд позбавлений змоги перевірити факт того, чи є вони усі законними.
Проаналізувавши викладене, дійшла висновку, що суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення з кваліфікацією його дій за ст. 185 КУпАП є сумнівною, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, а відтак це дає правові підстави констатувати, що у справі відсутні об'єктивні та належні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ст.185 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області особою, щодо якої її винесено чи її захисником.
Суддя: