Справа № 183/4878/22
№ 1-кп/183/1132/22
23 листопада 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР №62022170030000383 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янське (Дніпродзержинськ), громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця - номера обслуги 9 парашутно - десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в силу статті 89 КК України не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
26.02.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 39 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця - номера обслуги 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, сумлінно виконувати службові обов'язки доручені йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України до 24 серпня 2022 року та затверджено Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Так, 17 червня 2022 року, солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_3 , більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 до 09 серпня 2022 року, коли ОСОБА_3 самостійно прибув до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, за адресою: м. Дніпро, вул. Феодосіївська 2 та заявив про себе.
Таким чином, 17 червня 2022 року, солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану, без поважних причин, в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 9 серпня 2022 року, тим самим ухилившись від військової служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину і жодної з них він не оспорює. Показав, що 24.02.2022 року він добровільно звернувся до військкомату та 25.02.2022 року був направлений до військової частини НОМЕР_1 , до складу якої його зарахували 26.02.2022 року, звідки він одразу був направлений на виконання бойового завдання. В кінці травня 2022 року він потрапив до госпіталю, звідки знову був направлений на бойові позиції, де дійсно 17.06.2022 року він самовільно залишив розташування військової частини, через морально - психологічне виснаження, поїхавши до родини, оскільки зрозумів, що може їх більше не побачити, а 9 серпня 2022 року, розуміючи що скоїв злочин, самостійно звернувся до прокуратури. Запевнив суд, що у скоєному щиро кається та має намір продовжити проходити військову службу.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, однак обставин, обтяжуючих його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений вину визнав повністю, є особою, що раніше в силу закону не судима, на обліку у лікарів не перебуває (а.п.17,18,19), маючого на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проходження служби хоча й характеризується негативно (а.п.16), однак має відзнаки (а.п.36, 37) під час військової служби за контрактом, є учасником бойових дій (а.п.34).
Щире каяття ОСОБА_3 , з'явлення із зізнанням (а.п.24) та активне сприяння розкриттю злочину визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин суд, вважає можливим призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме: призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, а також застосувати ст.62 КК України, враховуючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, як було обґрунтовано запропоновано стороною обвинувачення.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 62 КК України ОСОБА_3 замінити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 (один) рік.
Копію вироку ОСОБА_3 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1