02.11.2022 Єдиний унікальний номер 205/2495/18
провадження № 2/205/279/22
02 листопада 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим зобов'язання, визнання припиненим права застави, припинення застави та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 06.12.2021 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в зв'язку з його виконанням проведеним належним чином; визнати припиненим право застави по договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року; припинити приватне обтяження - заставу рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (насправді за техпаспортом реальний номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 ; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії, а саме: подавати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження - застави рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (насправді за техпаспортом реальний номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позов мотивований тим, що 18.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNZ0AE00000227, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на загальну суму 10 510,81 доларів США з кінцевим терміном повернення 19.07.2010 року. В односторонньому порядку відповідачем з 01.11.2008 року до кредитного договору були внесені зміни, а саме: підвищено відсоткову ставку до 12,2 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року, відповідно до якого позивач передав у заставу належне йому на праві приватної власності майно: автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 . Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55418365, виданого 16.04.2018 року є чинним обтяження, зареєстроване 13.02.2018 року за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (насправді за техпаспортом реальний номер державної реєстрації НОМЕР_3 ), відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати. Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20.04.2021 року по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, встановлено визначення строку виконання зобов'язання за кредитним договором до 19.07.2010 року. Зазначений у договорі застави строк виконання зобов'язання, не можна взяти до уваги, оскільки спірні правовідносини виникли безпосередньо з укладеного 18.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, а застава, якою забезпечене виконання зобов'язання є акцесорним (додатковим) зобов'язанням. Позивач виконав зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі. Позичальником сплачено на підставі виписки від 21.10.2019 року, наданої відповідачем 12 922,05 доларів США. З листопада 2008 року банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку до 12,12 % річних. Щомісячний платіж становив 266,42 доларів США. Очікувана сума до повернення за кредитним договором, діючим до 19.07.2010 року складає 9 466,74 доларів США. Згідно кредитного договору надмірна переплата позичальника по факту складає 3 455,31 доларів США. 11.03.2009 року відповідачем було вручено позивачу повідомлення (вимогу) про необхідність повного дострокового погашення кредиту у зв'язку з простроченням. У кредитора відсутні підстави для нарахувань після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а саме: з 11.03.2009 року. Таким чином, позивачем у повному обсязі здійснено повернення кредитних коштів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2019 року провадження у справі зупинено до вирішення цивільної справи, що знаходиться в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2021 року відновлено провадження у справі.
Позивач у заяві від 02.11.2022 року просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов просив відмовити в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та зібрані у справі докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 18 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого наразі є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNZ0AE000002277, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 11 096,98 доларів США на купівлю автомобіля, а також 3 315,00 доларів США на сплату платежів, 6,81 доларів США - за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 104 долари США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 39,04 доларів США - на сплату страхових платежів, 547,14 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати (а.с. 4-6, том 1).
Відповідно до умов кредитного договору щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 252,52 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди.
В пункті 7.4 кредитного договору сторони погодили, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,19 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
18 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № DNZ0AE00000227, згідно з яким відповідач у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу банку належний йому на праві власності легковий автомобіль КІА, модель SEPHIA, 2003 року випуску, № НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 (а.с. 7-12, том 1).
У листопаді 2008 року банк підвищив відсоткову ставку за кредитом, наданим ОСОБА_1 , з 10,08 % до 12,12 % на рік.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з підвищення відсоткової ставки незаконними та визнання кредитного договору недійсним було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року, було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, заявленому з підстав розбіжностей між екземплярами договору та неналежності підпису в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2009 року банк направив ОСОБА_1 письмове повідомлення з вимогою про погашення не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення простроченої заборгованості, зазначивши, що в разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору банк вимагає повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції на 31 день з дати одержання цього повідомлення, а також про свій намір звернути стягнення на предмет застави.
15 квітня 2009 року банком на ім'я ОСОБА_1 повторно була направлена письмова вимога, в якій банк, посилаючись на статтю 1050 ЦК України та умови договору, вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції в тижневий термін з дати одержання цього повідомлення та попередив про намір звернути стягнення на предмет застави.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором було розраховано станом на 23 жовтня 2012 року в розмірі 8 733,33 доларів США, з яких: 5 404,67 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 236,88 доларів США - заборгованість за процентами; 172,15 доларів США - заборгованість із комісії; 919,63 доларів США - заборгованість із пені.
Разом з цим, як вже зазначалось раніше в березні 2009 року банк направив ОСОБА_1 письмове повідомлення про дострокове повернення суми кредиту в порядку ст. 1050 ЦК України на 31 день з дати одержання цього повідомлення. Відповідач надав пояснення що вказене повідомлення він отримав 11 березня 2009 року. Позивачем зазначені доводи не спростовані.
Таким чином, вручивши відповідачу згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України письмове повідомлення про дострокове погашення суми кредиту, нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій на 31 день з дати отримання цього повідомлення банк у квітні 2009 року змінив термін виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому суд вважає, що вимога банку про звернення стягнення на предмет застави та стягнення суми в рахунок погашення заборгованості за процентами та пенею, нарахованими після 11 квітня 2009 року, є необґрунтованою.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11 квітня 2009 року заборгованість за кредитним договором № DNZ0AE000002277 від 18 липня 2007 року становила 8 515,99 доларів США, а саме: заборгованість за тілом кредиту 8 370,67 доларів США (8 199,13 + 171,54), заборгованість за процентами 139,53 доларів США, заборгованість за пенею 5,79 доларів США (підлягає сплаті в гривні).
В свою чергу відповідачем на час звернення позивача з позовом було сплачено в рахунок погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені 12 272,24 доларів США, зокрема в період з 12 квітня 2009 року по 29 серпня 2011 року 6 787,33 доларів США, що безпосередньо підтверджується випискою по рахунку, наданою банком, та розрахунками, складеними відповідачем, які узгоджуються між собою.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» про звернення стягнення на предмет застави та стягнення суми відмовлено (а.с. 15-26, том 2).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55418365, виданого 16.04.2018 року є чинним обтяження, зареєстроване 13.02.2018 року за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ), відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати (а.с. 23-24, том 1).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки банк, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору звернувся до позичальника з вимогою про дострокове виконання умов договору, у відповідності до ст. 1050 ЦК України, змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором, таким чином було змінено строк дії договору.
Після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові по справі № 175/4753/15-ц від 06 лютого 2019 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про заставу» у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється.
Таким чином, позивач має право на припинення обтяження свого майна, переданого в заставу в якості забезпечення виконання кредитного зобов'язання, яке ним виконане у повному обсязі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до приписів ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється із припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Згідно до частин 5, 6 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка регулює порядок внесення записів до Державного реєстру, після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Аналогічно урегульовано вказане питання і у Порядку ведення Державного реєстр обтяжень рухомого майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, відповідно до пункту 24 якого, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку д реєстрації не більш як на п'ять років. Після припинення обтяження, обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяженні протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження виключення його з Реєстру.
Тобто, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», у разі невжиття заходів обтяжувачем щодо припинення обтяження та не подання ним та не внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису, не передбачено крім як припинення обтяження на підставі рішення суду.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Оскільки позивачем, після пред'явлення Банком вимоги в порядку ст. 1050 ЦК України, виконано зобов'язання за кредитним договором № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в повному обсязі, суд вважає, що слід визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в зв'язку з його виконанням проведеним належним чином.
Крім того, належне виконання основного зобов'язання припиняє заставу й обтяження рухомого майна, що є предметом застави.
Виходячи з вищенаведеного, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», його позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 022,40 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 509, 525-526, 593, 598-599, 1049-1050 ЦК України, ст. ст. 3, 28-29 Закону України «Про заставу», ст. ст. 3, 11, 43-44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 4, 12-13, 77, 81-82, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) про визнання припиненим зобов'язання, визнання припиненим права застави, припинення застави та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» по кредитному договору № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в зв'язку з його виконанням проведеним належним чином.
Визнати припиненим право застави по договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року.
Припинити приватне обтяження - заставу рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 .
Зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії, а саме: подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження - застави рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) в дохід держави судовий збір у розмірі 3 022,40 грн. (три тисячі двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2022 року.
Суддя Н.В. Басова