Головуючий суддя у першій інстанції: Качур Р.П.
16 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3677/20 пров. № А/857/14686/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року з питань повороту виконання судового рішення у справі № 380/3677/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
30.08.2022р. Галицька митниця Держмитслужби подав заяву про поворот виконання рішення суду, яка обґрунтована тим, що Постановою Верховного Суду від 19.07.2022р. в справі №380/3677/20 касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р. задоволено, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р. скасовані, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
У зв'язку із скасуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р. заявник вважає, що має право на повернення вказаних коштів на підставі статті 380 КАС України, шляхом застосування повороту виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022р. заяву про поворот виконання рішення суду залишено без задоволення.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Галицька митниця Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задоволити.
ч.9 ст.380 КАС України встановлено, що суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
28.01.2021р. рішенням Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » №64-о від 13.04.2020р. та поновив позивача на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митних правопорушень та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС.
Крім того, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020р. по день постановлення рішення суду в розмірі - 85 571,64 грн. без відрахування податків і зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 950 грн. суд допустив до негайного виконання.
На виконання вищевказаного судового рішення Галицька митниця Держмитслужби виплатила ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розміні 8 950 грн.
17.05.2021р. постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби суд залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. без змін.
На виконання вищевказаного судового рішення Галицька митниця Держмитслужби виплатила ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020р. - 28.01.2021р. у розмірі 76 621.64 грн.
Постановою Верховного Суду від 19.07.2022р. у справі №380/3677/20 касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р. задоволено., а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р. скасовані.
Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За змістом ч.1-7 ст.380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Під час розгляду заяви про поворот виконання рішення визначальним є з'ясування порушення скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновлення у судовому порядку. При повороті виконання рішення вчиняються дії, які покликані повернути стан речей до виконання рішення суду.
Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Колегія суддів зазначає, що вирішальною підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна касаційним судом вже виконаних постанов чи рішень суду, а також реалізація скасованого рішення суду внаслідок одержання стороною майна.
З системного аналізу ст.380 КАС України можна дійти висновку, що під час вирішення питання про поворот виконання судового рішення суд має право здійснити такий поворот лише в межах судового рішення (його резолютивної частини), за яким відбулось стягнення, тобто в межах стягнутих сум.
Разом з тим, ст.381 КАС України визначає, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Отже, не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення особою завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що у зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо рішення суду прийнято з урахуванням недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання.
При цьому, обставини щодо скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. у справі № 380/3677/20 є недостатніми для стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованого за рішенням суду, оскільки не встановлено повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання підроблених документів.
Щодо доводів апелянта про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а тому підлягає поверненню відповідачу, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Тобто, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
Як видно з матеріалів справи, постанова Верховного Суду від 19.07.2022р. в справі №380/3677/20 якою скасовані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021р. та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021р., про стягнення в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 76 621,64грн. не ґрунтується на мотивах, що скасовані рішення прийняті внаслідок повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданні підроблених документів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення суду в порядку ст.ст. 380, 381 КАС України, оскільки не встановлено повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання підроблених документів.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Крім того, колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення, оскільки правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 372, 380, 381 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року з питань повороту виконання судового рішення у справі № 380/3677/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 28.11.2022р.