Головуючий суддя у першій інстанції: Кунець Н.Р.
16 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 607/11034/22 пров. № А/857/14654/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 607/11034/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
23.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 541197 від 15.08.2022р.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.10.2022р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позов задоволити.
ч.2 ст.313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Особи які беруть у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України визначено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
15.08.2022р. поліцейський взводу №1 роти №4 УПП в Тернопільській області лейтенант Созанський І.Т. виніс постанову серії БАБ № 541197 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 15.08.2022р. в 11 год. 30 хв., в м. Тернополі по вул. Степана Бандер, 23 водій ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом «ВМWХ5» д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, 21.09.2021р. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області на термін 24 місяці позбавив позивача права керування транспортним засобом, що свідчить про порушення останнім п. 2.1 а Правил дорожнього руху України.
ч.2 ст.19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
В ст.9 КУпАП, видно, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ст.252 КУпАП, видно, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В пп. «а» п.2.1 Розділу ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ПДР України, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
ч.4 ст.126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Щодо доводів апелянта про те що йому не було відомо про позбавлення права керувати транспортним засобом відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.09.2021р., колегія суддів зазначає наступне.
21.09.2021р. постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі 607/16289/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 2 роки.
ч.2 ст.317-1 КУпАП, визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
15.09.2022р. постановою Тернопільського апеляційного суду у справі № 607/16289/21, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду від 21.09.2021р.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задоволено та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.09.2021р. відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення, - змінено і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 3 400 гривень.
Колегія суддів також звертає увагу апелянта на те, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 719557 від 12.08.2022р.
Із змісту даного позову видно, що 12.08.2022р. в 17 год. 45 хв., в м. Тернополі на перехресті вул. Протасевича - проспект. Степана Бандер, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВМWХ5» д.н.з. НОМЕР_1 , не пристебнувся ременем безпеки, під час руху транспортного засобу, користувався засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук, при перевірці документів у водія встановлено, що водій позбавлений права керувати транспортним засобом постановою від 21.09.2021р. Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, чим порушив п.2.3 в, п. 2.1 а,п. 2.9 д Правил дорожнього руху України. На ОСОБА_1 складена постанова БАБ № 719557 від 12.08.2022р. про притягнення до відповідальності за ч. 4 ст.126, ч.5 ст.121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що станом на 15.08.2022р. ОСОБА_1 відомо про позбавлення його права керувати транспортним засобом, що підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.09.2021р
Одночасно колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу на вказану постанову ОСОБА_1 подав лише 25.08.2022р., як видно із змісту постанови Тернопільського апеляційного суду від 15.09.2022р. у справі № 607/16289/21.
Отже, судове рішення про позбавлення права керування транспортним засобом набрало законної сили, тому станом на 15.08.2022р., позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
п.9 ч.1 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України).
Стосовно доводів апелянта, що він не керував транспортним засобом 15.08.2022р., поліцейські не зупиняли його транспортний засіб, а лише знаходився біля припаркованого транспортного засобу колегія суддів зазначає наступне.
Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що транспортним засобом керував його товариш ОСОБА_2 , а в суді апеляційної інстанції вже зазначає, що лише знаходився біля припаркованого транспортного засобу, який належить йому на праві власності.
Тобто, апелянт наводить різні обставини як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі з метою уникнення від відповідальності, які жодними доказами не підтверджено.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у поданій позовній заяві позивач неодноразово сам покликається на факт його керуванням транспортним засобом, вказуючи, про відсутність з його боку винної поведінки під час керування транспортним засобом та про те, що він не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортними засобами .
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції приймаючи оспорювану постанову, діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року у справі № 607/11034/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 28.11.2022р.