28 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/2374/22 пров. № А/857/12423/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року (судді Денисюка Р.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження м. Луцьк) у справі №140/2374/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 21.02.2022 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить скасувати повторне рішення від 03.11.2021 №907640190529 відповідача про перерахунок її пенсії (511 Пенсія в разі втрати годувальника) та зобов'язати виконувати рішення від 26 серпня 2021 року про призначення та виплату їй з 17 серпня 2021 року щомісячно пенсії в сумі 6731 грн. 03 коп. згідно з Законом України, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що рішення по призначенню їй пенсії у серпні 2021 року виносилося за принципом екстериторіальності (код орган ПФУ 025, особа ОСОБА_2 , Чернігівська область), тому і зміна цього рішення мала б відбутися у екстериторіальному порядку.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на момент смерті 2019 року перебував на обліку в пенсійному фонді та отримував пенсію за вислугу років. При цьому його страховий стаж було визначено - 107 років 11 місяців 9 днів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному фонді з 2003 року та отримує пенсію по віку.
17.08.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника (а.с.4).
На підставі поданої заяви, рішенням від 26.08.2021 №907640190559 позивача переведено з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника з моменту подання заяви та призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 6731,03 грн. (а.с.4).
02.11.2021 позивач звернулась із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника з 17.03.2019 та виплату їй різниці пенсії з 18.03.2019 по 19.08.2021 (а.с.5).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області в межах розгляду вказаної заяви проведено перевірку пенсійної справи годувальника та прийнято рішення від 03.11.2021 №907640190529, яким визначено ОСОБА_1 розмір пенсії в сумі 3776,02 грн (а.с.6).
Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом № 13591-13779/С-02/8-0300/21 від 16.11.2021. Зокрема із даного листа вбачається, що страховий стаж годувальника визначено (за матеріалами пенсійної справи) в розмірі - 43 роки 11 місяців 6 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,43917). Для визначення розміру пенсії за віком померлого годувальника враховано середньомісячний заробіток 15076,94 грн., який обчислено за період роботи з 01.01.1979 по 31.12.1983 з урахуванням середньої зарплати по Україні 5426,00 грн. (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,77834). У зв'язку з цим розмір пенсії померлого годувальника становить - 6969,46 грн., та визначено новий розмір пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника - 3484,73 грн., з врахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною 3776,02 грн. (а.с.19-20).
Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням, вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулася до суду із даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 54 Закону №1788-ХІІ встановлено, що Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 26.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу (далі -Порядок №418).
Підпунктом «б» пункту 1 Порядку №418 визначено, що при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
Відповідно до вказаних нормативних актів ОСОБА_3 було обраховано і строки вислуги років (стаж), який становив 109 років 2 місяці, що підтверджується відповідними документами.
На даний час питання пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат (частина друга статті 5 Закону №1058-IV).
В свою чергу, стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 статті 36 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Як встановлено частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 676/6529/15-а, від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлено статтею 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, саме нормами вказаного Закону, а не будь-якими іншими Законами регламентується питання призначення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем 17.08.2021 була подана заява про призначення їй пенсії по втраті годувальника.
Вихідними критеріями для визначення розміру пенсії по втраті годувальника є розмір заробітної плати та страхового стажу померлого годувальника, який повинен бути розрахований відповідно до норм Закону №1058-IV.
Відтак, враховуючи вимоги Закону №1058-IV та втрату чинності певних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії по втраті годувальника спочатку необхідно визначити розмір пенсії годувальника за нормами даного Закону, якщо вона призначалась за іншими нормативними актами, з якої в подальшому обраховується пенсія по його втраті.
Із долучених до справи розрахунків вбачається, що при призначенні пенсії позивачу 26.08.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області помилково було розраховано стаж годувальника 109 років 2 місяці (враховано особливість трудової діяльності - «вертольоти/спецлітаки»), а не визначено трудовий стаж по нормах Закону №1058-IV, що є спеціальним в даному випадку, а відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивачу вказана помилка була виявлена, а щодо доводів апелянта про прийняття оспорюваного рішення по принципу екстериторіальності є необґрунтованими, оскільки дії відповідача відповідають нормам пенсійного законодавства.
Тому відповідачем в межах розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_3 було відкореговано особливість його трудової діяльності - «вертольоти/спецлітаки» та розраховано відповідний страховий стаж у відповідності до Закону №1058-IV.
Із долучених до справи розрахунків стажу роботи годувальника відповідачем визначений стаж в розмірі 43 роки 11 місяців 6 днів, що відповідає, наявним в трудовій книзі записам та визначено коефіцієнт стажу - 0,43917 (а.с.34).
Враховуючи зазначене, відповідачем у відповідності до статті 27 Закону №1058-IV було визначено розмір пенсії годувальника. При його проведенні відповідачем враховано середньомісячний заробіток годувальника - 15076,94 грн, який обчислено за період з 01.01.1979 по 31.12.1983, з урахуванням середньої плати по Україні 5426,60 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,77834).
На підставі проведеного перерахунку пенсії годувальника, з врахуванням відповідних доплат до пенсії, її розмір з 01.12.2021 визначено в сумі 6969,46 грн.
Саме після перерахунку пенсії ОСОБА_3 у відповідності до норм Закону №1058-IV було визначено (приведено у відповідність) пенсію по втраті годувальника позивачу.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного рішення про перерахунок пенсії від 03.11.2021 №907640190529 відповідачем повністю дотримано вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і розмір пенсії позивачу по втраті годувальника з 01.12.2021 на підставі проведеного перерахунку визначене правомірно.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що пенсія позивача, яку вона отримувала до 01.12.2021, була значно більшою, ніж та, яку визначив відповідач після перерахунку, враховуючи наступне.
Як вже зазначав суд вище, пенсія ОСОБА_3 призначена за вислугою років по Закону України «Про пенсійне забезпечення» і розмір її визначено у відповідності до норм чинного на той момент законодавства.
Після набрання чинності Законом №1058-IV саме за його нормами повинні призначатись пенсії, в тому числі і пенсії по втраті годувальника. При цьому, Законом визначено, що саме повинно бути враховано при її призначенні, зокрема, страховий стаж, розмір отримуваної пенсії годувальника.
Тому враховуючи вищевказане, суд зазначає, що спочатку повинна бути визначена пенсія по віку годувальника відповідно до Закону №1058-IV, що і було зроблено відповідачем і лише після цього призначається пенсія по втраті годувальника.
Щодо призначення пенсії у більшому розмірі рішенням від 26.08.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькі області, то колегія суд звертає увагу на ту обставину, що при його винесенні органом Пенсійного фонду було допущено помилку при обрахунку стажу позивача, про що свідчить відповідний лист від 22.12.2021 (аркуш справи 36), який вказав, що при опрацюванні звернення ОСОБА_1 «перехід пенсії по втраті годувальника» при автоматичному зарахуванні страхового стажу годувальника СП було зайво внесено та не відкореговано особливості трудової діяльності - «вертольоти/спецлітаки», проаналізувавши дане звернення Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькі області підтримує позицію Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, щодо невірного обчислення стажу та просить провести ЕПС у відповідність, оскільки немає технічної можливості опрацювати «діючі» пенсійні справи інших областей.
Також колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції, що враховуючи вимоги чинного законодавства Пенсійний фонд України при виявленні допущених помилок, в тому числі при помилковому визначенні розміру, не позбавлений можливості її виправити, що і було зроблено відповідачем.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі №620/3519/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого рішення про перерахунок пенсії позивачу, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, відповідно колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі №140/2374/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль