про повернення позовної заяви
28 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/20456/22
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглянувши позовну заяву Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови,
встановив:
Міністерство аграрної політики та продовольства України 15.09.2022 звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови.
Ухвалою від 16.09.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви з врахуванням приписів ч.3 ст.287 КАС України;
- доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови.
З метою усунення недоліків позивачем було подано до суду позовну заяву у новій редакції у якій вказано належного відповідача.
Одночасно, позивачем було подано клопотання про поновлення строків звернення до суду, яке обгрунтовано тим, що на розгляд керівництву Міністерства супровідний лист із постановою про відкриття виконавчого провадження передано лише 05.09.2022, оскільки 02.09.2022 - п'ятниця, а вхідний документ був зареєстрований після закінчення робочого часу о 17:01.
З реєстраційно-моніторингової картки вбачається, що документ був розглянутий керівництвом 05.09.2022 та була проставлена відповідна резолюція із визначенням головного виконавця по цьому документу та безпосередньому виконавцю його було передано лише 05.09.2022.
Ухвалою від 24.10.2022 позовну заяву подано на виконання вимог ухвали від 16.09.2022 було визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, а позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обгрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав та належних доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.
Ухвалу від 24.10.2022 позивачем було отримано 07.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, тобто строк для усунення недоліків було встановлено до 17.11.2022 включно.
Позивачем на виконання вимог вказаної ухвали було подано заяву у якій вказано, що робочий час у Мінагрополітики встановлений з 09:00-18:00 з понеділка по четвер та з 09:00 до 16:45 у п'ятницю, що відповідає затвердженим Правилам внутрішнього службового розпорядку для працівників апарату Мінагрополітики.
На розгляд керівництву Міністерства супровідний лист із постановою про відкриття виконавчого провадження передано лише 05.09.2022, оскільки 02.09.2022 - п'ятниця, а вхідний документ був зареєстрований після закінчення робочого часу о 17:01.
Позивач вказує, що вважає наведені обставини є цілком прийнятними та обгрунтованими щодо пропуску строку звернення до суду, та дають підстави для поновлення строку на звернення Мінагрополітики з позовом.
Також позивач посилається на позицію Верховного Суду, що формалізм не повинен бути надмірним, а право на доступ до суду не обмежуватись.
Визначаючись із доводами позивача щодо поважності пропуску строку звернення суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ст.287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Згідно п.1 ч.2 цієї статті, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 року у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 року у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 року у справі № 186/1881/19(2-а/0186/3/20), від 06.11.2020 року у справі № 826/14116/18, а також інші.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд також звертає увагу на те, що положення слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Позивач не заперечує того, що оскаржувану постанову отримав 02.09.2022.
Суд знову наголошує, як і в ухвалі від 24.10.2022, що позивачем не було наведено жодного аргументу, щоб перешкоджало йому з часу отримання оскаржуваної постанови безпосереднім виконавцем у строк визначений ст. 287 КАС України своєчасно звернутися до суду з позовом. Наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не можуть бути визнані обставиною, яка не залежать від волі заінтересованої особи.
Позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду, а ті обставини, які зазначив представник позивача у заяві поданій на виконання вимог ухвали від 24.10.2022 суд визнає неповажними, оскільки оцінка цим обставинам надана судом в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2022.
Отже, судом не виявлено поважних та об'єктивно нездоланних причин, які спричинили несвоєчасне звернення позивача до суду, та існування імперативного причино-наслідкового зв'язку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що причини для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, тому позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева