28 листопада 2022 року Справа № 160/7641/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, -
Обставини справи: 30.05.2022 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000171/1 від 16.09.2021;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000185/1 від 01.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим основним методом (за ціною договору).
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/7641/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» про поновлення встановленого законом процесуального строку для звернення до суду; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» строк звернення до суду з позовом до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару; прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
21 червня 2022 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «Торговий Дім «АМТ», згідно з яким відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.
22 червня 2022 року через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач виклав доводи аналогічні тим, які зазначені у позовній заяві.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (м. Дніпро), як Покупцем, та компанією «TAIZHOU MENGHUI MACHINERY CO. LTD.» (Китай), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №MENHUI-1-2021, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту (п.1.1 Контракту).
Відповідно до п. 2.1 Контракту, поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.
Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. Реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються у Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту (п.3.1 Контракту).
Згідно з п. 4.1, п.4.3 Контракту, ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміна ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючу Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.
Відповідно до п. 5.2 Контракту, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.
Специфікацією №7/2 від 03.06.2021 до Контракту сторонами було погоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Крім того, згідно зі Специфікацією №7/2 від 03.06.2021, зокрема, визначались строк поставки: серпень-вересень 2021 року; виробник товару: TAIZHOU MENGHUI MACHINERY CO. LTD, вантажоодержувач ТОВ «Торговий Дім «АМТ»; умови поставки: FOB Нінгбо; оплата товару: Попередня оплата в розмірі 42940,51 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання специфікації. Оплата в розмірі 11010,69 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товарів.
Також Додатковою угодою №1/2 від 03.11.2021 до контракту № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020 Сторонами були внесені зміни до параграфу 6 Специфікації №7/2 від 03.06.2021 до контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020 у частині умов оплати, а саме викладено їх в наступній редакції: «Умови оплати: Попередня оплата в розмірі 42940,51 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання специфікації. Оплата в розмірі 11010,69 доларів США здійснюється до 31.08.2022».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «ТД «АМТ» було задекларовано товар:
- «Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельних марок «NOWA»: переносні оприскувачі ранцевого типу з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під'єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті з приладдям для обслуговування: обприскувачі акумуляторні, мод.ОР 0816т - 500 шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції» (Товар №1 в гр. 31 ЕМД);
- «Переносні пристосування для розбризкування та розпилення рідин для садівництва, виробництва торговельних марок «NOWA»: переносні оприскувачі ранцевого типу, з автономним живленням, що складаються з поліетиленового бака з фільтром та агрегатним відсіком з вбудованими електронасосом, регулятором тиску та джерелом живлення з приладами контролю заряду, до насосу якого під'єднується телескопічна штанга з розпилюючою насадкою та сполучним шлангом, в комплекті з приладдям для обслуговування: обприскувачі акумуляторні, мод.ОР 0816т - 3467 шт. Галузь застосування - у садівництві, сільському господарстві для боротьби зі смітною рослинністю, дезінфекції» (Товар № 1 в гр 31 ЕМД).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту зазначених товарів представником позивача до Дніпровської митниці подані електронні митні декларації (далі - ЕМД) від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 та від 01.11.2021 №UA 110150/2021/018449, в яких митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаними митними деклараціями надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, та перелічені у графі 44 цих ЕМД.
Так, за ЕМД від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 надані:
1) для підтвердження вартості товару - зовнішньоекономічний контракт №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020; додаток (специфікація) №7/2 від 03.06.2021 до зовнішньоекономічного контракту № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020; рахунок - фактура №TZMH20210521 від 23.06.2021; пакувальний лист; платіжне доручення №44 від 06.09.2021; лист-роз'яснення №02-15/09 від 15.09.2021 щодо необхідності митного оформлення частини вантажу з митного складу;
2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України - договір перевезення вантажу морським транспортом №2110/912/2019 від 21.10.2019; коносамент №211868134 від 23.07.2021; заявку на міжнародне морське перевезення №1/16-2 від 03.06.2021; рахунок №L42527 від 30.08.2021; акт виконаних робіт від 30.08.2021; довідка про транспортні витрати.
За ЕМД від 01.11.2021 №UA 110150/2021/018449 надані:
1) для підтвердження вартості товару - зовнішньоекономічний контракт № ENHUI-1-2021 від 10.11.2020; додаток (специфікація) №7/2 від 03.06.2021 до зовнішньоекономічного контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020; рахунок - фактура №ТХМН20210521 від 23.06.2021; пакувальний лист; платіжне доручення №44 від 06.09.2021; лист-роз'яснення №02-01/11 від 01.11.2021 щодо необхідності митного оформлення частини вантажу з митного складу;
2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України - договір перевезення вантажу морським транспортом №2110/912/2019 від 21.10.2019; коносамент №211868134 від 23.07.2021; заявку на міжнародне морське перевезення №1/16-2 від 03.06.2021; рахунок №L42527 від 30.08.2021; акт виконаних робіт від 30.08.2021; довідка про транспортні витрати; калькуляція транспортних витрат №03-01/11 від 01.11.2021.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості, які, за доводами митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку з чим, декларанта повідомлено про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, митний орган зазначив про такі розбіжності у поданих позивачем документах (повідомлення №1):
1) оцінювана партія товарів заявлена на підставі контракту із заявленим виробником товарів «Taizhou MengHui Machinery» Co., LTD. від 10.11.2020 №MENHUI-1-2021, специфікації №7/2 від 03.06.2021, рахунку TZMH20210521 від 23.06.2021. Торгівельна марка - «NOWА». Документального підтвердження торгівельної марки не надано;
2) у графі 44 ЕМД від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 наявне посилання на документи (з поміткою d), скановані копії яких до митного оформлення не надано, а саме: від 02.09.2021 б/н (код 3012 - каталог виробника товару).
3) відповідно до п. 3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару, всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення;
4) відповідно до п. 5.1 контракту від 10.11.2020 №MENHUI-1-2021 оплата за товар здійснюється відповідно до специфікації щляхом банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Відповідно до специфікації від 03.06.2021 №7/21, сума 42940,51 дол. США, оплата за товар здійснюється протягом 90 днів від дати підписання специфікації. Сума вказана у платіжному дорученні від 08.09.2021 №44 не кореспондується з сумами вказаними у графі 22 ЕМД від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 та від 01.11.2021 №UA110150/2021/018449;
5) у коносаменті від 23.07.2021 №211868134 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. У рахунку на оплату від 30.08.2021 №L42527 відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів. У пункті 1 заявки на перевезення №1/16-2 від 03.06.2021 зазначений маршрут прямування вантажу: порт Нінгбо (Китай) - порт Південний. У пункті 1 заявки на перевезення №1/16-2 від 03.06.2021 «Вартість послуги (включаючи додаткові витрати) зазначено - 11900 дол. США включаючи перевантаження. Витрати на перевантаження, зазначені у рахунку на оплату від 30.08.2021 №L42527 та заявці на транспортування №1/16-2 від 03.06.2021 не виділені із витрат на транспортування за межами митної території України, тому здійснити обчислення складової митної вартості, що передбачено вимогами Митного кодексу України, не можливо;
6) пунктом 2.4 транспортного договору передбачений документ: акт виконаних робіт, проте зазначений документ не надавався до митного оформлення.
7) комерційна пропозиція «Taizhou MengHui Machinery» Co., LTD. та прайс-лист надані декларантом, містять цінову інформацію виключно на товар, який декларуються за ЕМД від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 та від 01.11.2021 №UA110150/2021/018449.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач для впевненості в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-листи виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листами від 16.09.2021 №02-16/09 та від 01.11.2021 № 03-01/11 позивач додатково надав митниці каталог виробника (повторно), комерційні пропозиції від 25.05.2021 та від 27.05.2021, прайс-лист від 20.05.2021.
Також листами від 16.09.2021 №02-16/09 та від 01.11.2021 № 03-01/11 позивачем надано пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Повідомленнями №2 митний орган поінформував позивача про те, що подані декларантом основні документи та додаткові не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 16.09.2021 №UA110150/2021/000171/1 та від 01.11.2021 №UA110150/2021/000185/1, відповідно до яких загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтувалась на підставі раніше визнаній (визначеній) органами доходів і зборів митній вартості.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, товариство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2021/015365 від 17.09.2021 та №UA110150/2021/018527 від 02.11.2021.
Позивач не погоджується з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару, тому звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України видно, що цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, частиною третьою якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, установленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила. Згідно з цими правилами, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якого відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачу для митного оформлення імпортованого товару позивачем надані документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
Щодо вимог відповідача про надання копії декларації країни відправлення суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Пунктом 3.5. Контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020 сторони погодили перелік документів, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких, митна декларація країни відправлення відсутня.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР.
При цьому, відповідачем не наведено обґрунтування вимоги про необхідність надання митної декларації країни відправлення, а також не вказано, які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.
Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.
Щодо висновків відповідача про не надання належних банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, суд зазначає, що відповідно до п.5.2 Контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту.
Специфікацією №7/2 від 03.06.2021, зокрема, визначено строк поставки: серпень-вересень 2021 року; виробник товару: TAIZHOU MENGHUI MACHINERY CO. LTD, вантажоодержувач: ТОВ «Торговий Дім «АМТ»; умови поставки: FOB Нінгбо; оплата товару: Попередня оплата в розмірі 42940,51 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання специфікації. Оплата в розмірі 11010,69 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товарів.
Також Додатковою угодою №1/2 від 03.11.2021 до контракту № MENHUI-1-2021 від 10.11.2020, Сторонами були внесені зміни в параграф 6 Специфікації №7/2 від 03.06.2021 до контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020 у частині умов оплати, а саме викладено їх в наступній редакції: «Умови оплати: Попередня оплата в розмірі 42940,51 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання специфікації. Оплата в розмірі 11010,69 доларів США здійснюється до 31.08.2022».
Водночас, врахувавши умови оплати за Специфікацією №7/2 від 03.06.2021, в редакції Додаткової угоди №1/2 від 03.11.2021 до контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020, позивач до митного оформлення надав платіжний документ від 06.09.2021 №44 на суму 42940,51 дол. СІІІА, тобто оплата за цим платіжним дорученням відповідає умовам оплати товару, а, отже, зазначене зауваження митниці є безпідставним.
Крім того, під час проведення консультацій із митним органом, товариство повідомляло, що фактична оплата залишку вартості партії товару не здійснювалась, оскільки, на той момент строк оплати згідно з умовами специфікації №7/2 від 03.06.2021, в редакції Додаткової угоди №1/2 від 03.11.2021 до контракту №MENHUI-1-2021 від 10.11.2020, не настав, а отже надання платіжних доручень неможливе з об'єктивних причин.
Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.
Також Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (постанова від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).
Крім того, суд зазначає, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17).
Щодо додаткових витрат на транспортування, суд зазначає таке.
Відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначає про таку розбіжність в документах: інформація у коносаментах може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування та наявність експедиторських витрат, що не включені до митної вартості товарів.
Згідно з ч.1 ст.116, ст.117 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Компанія «ICS LTD», яка зазначена у коносаменті як особа, до якої треба звертатись в порту вивантаження з питань доставки вантажу, виступає агентом морської лінії (морським агентом) в порту призначення.
Таким чином, зазначена компанія надає послуги судновласнику на території України і не має ніякого відношення до контракту з міжнародного морського перевезення .
Позивачем вказано, що ніяких договірних відносин з цією компанією і позивачем в рамках договору фрахту не має, ніяких оплат, пов'язаних з міжнародним морським перевезенням товарів, на адресу зазначеної компанії позивач не здійснював, в зв'язку з чим, надання будь-якого документального підтвердження не можливе.
Судом установлено, що ТОВ «Торговий Дім «АМТ», як Замовником, укладено з компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником, Договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 від 21.10.2019, відповідно до якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів Замовника в порядку та на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019 передбачено, що детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п.2.2 Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019, протягом 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент; коносамент направляється Замовнику в електронній копії, що буде мати таку силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.
Відповідно до Заявки на міжнародне перевезення №1/16-2 від 03.06.2021 сторонами Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019 узгоджена сума фрахту по маршруту Нінгбо-Південний - 11900,00 дол. США за перевезення вантажу.
На виконання умов п.2.2 Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019 Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» видано коносамент (Bill of Lading) від 23.07.2021 №211868134, який підтверджує факт здійснення перевезення вказаного вантажу, а також виставлено рахунок №L42527 від 30.08.2021 на оплату морського фрахту вантажу в контейнерах: 2х40'НQ. на суму 11900,00 дол. США.
30.08.2021 сторонами Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019 складено та підписано акт виконаних робіт за цим Договором, в якому зазначена загальна сума перевезення вантажу 2х40'НQ у контейнерах MRSU4197147, MRSU4204605 із Нінгбо, Китай в Південний, Україна, згідно з рахунком №L42527 від 30.08.2021. Загальна вартість наданих послуг склала 11900 дол. США, включаючи перевантаження контейнерів.
Платіжним дорученням в іноземній валюті №7 від 11.10.2021 позивач здійснив оплату вказаного фрахту.
Всі зазначені документи були надані декларантом до митного оформлення.
При цьому, умовами Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 від 21.10.2019 (п.4.3) прямо передбачено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.
Водночас, у заявці на здійснення міжнародних перевезень №1/16-2 від 03.06.2021 та акті виконаних робіт від 30.08.2021 зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту.
Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту, а твердження митниці про наявність у позивача додаткового транспортного документу щодо перевантаження контейнеру з товарною партією з судна на судно ґрунтується виключно на припущеннях.
Відповідно до наказу Мінфіну № 651 від 30.05.2012р «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.
З урахуванням викладеного, достатнім є надання домашнього коносаменту як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової митної вартості, які і було подано декларантом митниці під час здійснення митного оформлення спірної партії товару.
При цьому, за наведених вище обставин також помилковими та безпідставними є посилання митного органу на те, що наявність факту перевантаження контейнерів з товаром з судна на судно, свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Як установлено судом, за умовами Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 від 21.10.2019 у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт, що спростовує доводи відповідача про наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, а також виключає наявність у позивача додаткового транспортного документу, пов'язаного з таким перевантаженням, оскільки позивач в прямі взаємовідносини з агентами морської лінії - ТОВ «Інтернешнл Карго Севіс Ейч.Ді» («ICS LTD») не вступав. Водночас відповідно до умов Договору №2110/912/2019 від 21.10.2019 та виданого на виконання умов цього договору коносаменту (Bill of Lading), перевізником міжнародного морського перевезення (фрахту) вантажів ТОВ «Торговий Дім «АМТ» виступає саме компанія «Global Container Lines Latvija SIA».
Окрім того суд вказує, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, а декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджують вартість понесених позивачем витрат на перевезення.
Щодо наданих декларантом до митного оформлення комерційних пропозицій від 25.05.2021 та від 27.05.2021, а також прайс-листа від 20.05.2021, суд зауважує таке.
Прайс-лист є документом довільної форми і чинним законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для нього.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниця виміру (штуки, упаковки тощо), ціна, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.
Суд зазначає, що відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах, а саме специфікації та інвойсі.
Щодо комерційної назви поставленого товару, суд установив, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, при заповненні графи 31 митної декларації найменування торговельної марки зазначається за наявності у товаросупровідних та комерційних документах (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами).
В товаросупровідних документах зазначена Торгівельна марка - «NOWА», в зв'язку з чим, у ЕМД в обох випадках декларування зазначена разом з моделлю оприскувачів і їх торговельна марка.
Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, що зазначення відповідачем про те, що у графі 44 ЕМД від 15.09.2021 №UA110150/2021/015236 наявне посилання на документи (з поміткою d), скановані копії яких, до митного оформлення не надано, а саме: від 02.09.2021 б/н (код 3012) є безпідставним, оскільки зазначений митницею в графі 44 електронної митної декларації документ з позначкою «d» було надано митниці позивачем в процесі проведення консультацій щодо митного оформлення спірних партій задекларованих товарів, як додатки до листа - відповіді на електронне повідомлення від митниці декларанту №02-16/09 від 16.09.2021, а саме: каталог виробника від 02.09.2021 б/н.
Таким чином, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та кожне окремо не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, тому вказані митницею у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Крім того, в порушення норм частин 1-3 ст.55 Митного кодексу України, інформацію про обставини прийняття оскаржуваних рішень (графа 33) митний орган направив декларанту окремим повідомленням. Самі ж оскаржувані рішення (графа 33) таких обставин не містить.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у сумі 2481,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.70, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 42822115) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ПВ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000171/1 від 16.09.2021.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000185/1 від 01.11.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ПВ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.70, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 42822115) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АМТ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.70, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 42822115).
Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371).
Суддя Н.В. Кучугурна