29 вересня 2022 року Справа 160/13655/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, у період з 13.07.2021 року по 28.07.2022 року, що сумарно складає 380 календарних днів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, у період з 13.07.2021 року по 28.07.2022 року, що сумарно складає 380 календарних днів.
За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно із приписами ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Крім того суд зазначає, що частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України, можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, у період з 13.07.2021 року по 28.07.2022 року, що сумарно складає 380 календарних днів та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, у період з 13.07.2021 року по 28.07.2022 року, що сумарно складає 380 календарних днів, посилаючись при цьому на норми ст. 117 Кодексу Законів про працю України в редакції, яка не є чинною на момент виникнення спірних відносин.
Так, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року, були внесені зміни до деяких законодавчих актів, в тому числі до ст. 117 Кодексу Законів про працю України (набрання чинності - 19.07.2022 року), текст якої викладено в наступній редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті», у зв'язку із чим, позивачу слід визначитись із предметом спору та привести мотивувальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що за змістом ст. 117 Кодексу Законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), належні звільненому працівникові суми відшкодування підлягають стягненню з підприємства, установи, організації, у з'язку із чим, обраний позивачем спосіб поновлення порушених прав позивача - «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію», свідчить про невідповідність прохальної частини позову нормам п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Також суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 4 ст. 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей п. 5 ч. 5 ст.160, ч. 4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позивачем вказані вимоги не виконані та зазначає наступне..
Так, до матеріалів справи надано виписку з карткового рахунку позивача з АТ «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 17.08.2022 року щодо перерахування відповідачем 28.07.2022 року матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 18781,21 грн., на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі №160/23627/21.
Між тим, жодного іншого доказу, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік, у період з 13.07.2021 року по 28.07.2022 року, до суду не надано.
Наявність в матеріалах справи доказів направлення 01.08.2022 року через «Укрпошта експрес» на адресу відповідача заяви про виплату компенсації та повернення 02.08.2022 року на адресу позивача вказаного відправлення з відміткою пошти: «У зв'язку із закінченням терміну зберігання», не позбавляло його протягом місяця (до суду позивач звернувся 05.09.2022 року) отримати належні докази, які б підтверджували як розмір відшкодування (середня заробітна плата, розрахована у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»), так і докази відмови відповідача сплатити належну компенсацію (заяви, листи - звернення, відповіді, звернення до вищіх військових інстанцій).
Суд також зазначає, що ч. 2 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач, а також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
При цьому, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Всупереч вимогам ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не повідомлено про наявність об'єктивних причин через наявність яких такі докази не можуть бути надані ( в т.ч. звернення до відповідача із відповідними запитами, листами, заявами та ненадання відповідей на звернення).
За урахуванням наведеного, позивачу слід подати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, залежно від складу сторін) в якій привести мотивувальну та прохальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- докази на підтвердження обставин про які зазначено у позові, у кількості примірників, залежно від складу сторін;
- навести об'єктивні причини (з наданням відповідних доказів), через наявність яких докази не можуть бути надані до суду, у разі необхідності надати відповідне клопотання.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева