Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6697/22 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцова Д.В.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
29 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6697/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист конституційних прав та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м. Житомирі,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просила:
-визнати порушення законодавства Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 16 квітня 2013 року про безоплатне одержання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , якими порушено її конституційні права та заподіяно моральної шкоди із зазначенням суті порушень, норм законодавства та доказів;
-відшкодувати за рахунок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну шістьма порушеннями законодавства в розмірі 38 250 грн.;
-прийняти виклад шести порушень законодавства, заподіяних Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.
В обґрунтування позову зазначила, що під час розгляду її клопотання від 16 квітня 2013 року про надання довозу на одержання земельної ділянки Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради здійснило істотні порушення законодавства, чим порушило її конституційні права. Вказує, що порушення законодавства полягають у недотриманні строку розгляду клопотання від 16 квітня 2013 року №3578; незаконній відмові розглядати долучені до клопотання документи при складанні висновку №185-П/2013; незаконному внесенні до висновку №185-П/2013 завідомо неправдивих відомостей. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, адже вона зазнала погіршення стану здоров'я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. В мотивувальній частині ухвали позивачу одночасно роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив їй у доступі до правосуддя; незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства; незаконно відмовив у розгляді позовної заяви з викликом сторін; незаконно відмовив у розгляді документу - доказу, а саме постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року, долучену до позовної заяви від 28.07.2022; не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем при розгляді клопотання про надання земельної ділянки; не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач під час розгляду заяви (клопотання) позивача виконував владні управлінські функції, покладені на нього відповідно до вимог законодавства. Позивач вважає, що при розгляді її клопотання про надання у власність земельної ділянки відповідач допустив численні порушення вимог законодавства, у зв'язку з чим вона просить «встановити» незаконні дії при виконанні Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради як правонаступника Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради своїх повноважень, а також відшкодувати їй моральну шкоду, завдану діями відповідача. Отже, позивач оскаржує дії суб'єкта владних повноважень та просить відшкодувати спричинену їй шкоду й звернулася до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, який не було реалізовано. За таких обставин, між сторонами речові приватно-правові відносини не виникли. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Колегія суддів з наведеними висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Із наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до голови Житомирської міської ради з письмовим клопотанням про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку в межах норм безплатної передачі земельної ділянки, площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
До клопотання позивачем було долучено викопіювання, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, фотографії забудови, акт обстеження земельної ділянки від 30.04.2013.
Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради підготовлено висновок від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, у якому зазначено про неможливість виділення у користування земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки відповідно до Генерального плану міста зазначена земельна ділянка розташована на території багатоповерхової житлової забудови, де розміщення малоповерхової та садибної забудови не передбачено.
Рішенням 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 11 липня 2013 року №587 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У відповідності до пункту 1.1 Положення про Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 08 листопада 2018 року №1215, Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради є виконавчим органом: спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини та робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами Житомирської міської ради.
Департамент є правонаступником управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради (пункт 1.4 Положення).
Отже, відповідач під час надання висновку щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки здійснював владні управлінські повноваження у відповідній сфері діяльності. ОСОБА_1 щодо наданого висновку має заперечення та вважає його незаконними, що є предметом розгляду згідно зі змістом позовної заяви. За таких обставин, відшкодування моральної шкоди заявлено в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами є адміністративно-правовими та справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Наразі між сторонами речові приватно-правові відносини не виникли. На даний час захист інтересу в отриманні земельних ділянок у власність, ще не реалізовано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до положень п.1 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2022 року було відкрито провадження у даній цивільній справі. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що справу не належить розглядати у порядку цивільного судочинства та правильно закрив провадження у справі на підставі п.1 частини першої ст.255 ЦПК України, одночасно роз'яснивши до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, що узгоджується із положеннями частини першої ст.256 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії).
Також, колегія суддів роз'яснює позивачу про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді