Справа № 761/14331/22
Провадження № 3/761/4947/2022
18 листопада 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Наталія Василівна, розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
до Шевченківського районного суду м. Києва з управління патрульної поліції у м. Києві надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 073775, вбачається, що такий було складено 24.05.2022 року о 08 год. 40 хв. інспектором2 взводу 6 роти 2 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Мищенком Олександром Вікторовичем.
У фабулі зазначеного протоколу вказано про те, що 24.05.2022 року о 08 год. 20 хв. в м. Київ, проспект Перемоги, 80/57 водій автомобілем Хонда державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі водій відмовився. Камера 470641, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та просив закрити провадженні у справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш Михайло Юрійович подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у якому просив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно протоколу ААД №073775 від 24.05.2022 року - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У вказаному клопотання зазначено, що вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 , про необхідність проходження на стан сп'яніння є безпідставною, незаконною та необґрунтованою, а також не відповідає встановленому законом порядку, що у свою чергу свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП. Крім того у клопотанні вказано, що обставини справи та відеоматеріали свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративного правопорушення громадян з метою з подальшого викриття, а також недопустимість доказів, якими обґрунтовано винуватість ОСОБА_1 .
Захисником Гармашом М.Ю. зазначено, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 має вибірковий характер, що свідчить про самовільне видалення частини відеоматеріалу або примусове відключення, а тому він не може бути беззаперечним самостійним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того вказано, що працівниками поліції не було виконано обов'язок доказування, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що медичний заклад, куди направлявся ОСОБА_1 , уповноважений проводити огляд на стан сп'яніння та є найближчим з таких закладів, а також не містять направлення як доказу взагалі. При цьому, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що працівники поліції під час його затримання та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не роз'яснили йому його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, зокрема права на захист.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засіданні повідомлялись належним чином. До суду надійшов лист Шевченківської окружної прокуратури міста Києва у якому вказано, зо забезпечити яву прокурора в судове засідання не вбачається за можливе.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гармаша М.Ю., які просили закрити провадження по справі, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 073775 від 24.05. 2022 року вказано, що 24.05.2022 року о 08 год. 20 хв. в м. Київ, проспект Перемоги, 80/57 водій автомобілем Хонда державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі водій відмовився. Камера 470641, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також в матеріалах справи міститься відеозапис із нагрудної відеокамери №470641 працівника патрульної поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 29 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Із вказаного відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівник патрульної поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у лікаря нарколога при цьому, працівники поліції ввели водія в оману та зазначали, що він має передбачене законом право відмовитись від проходження такого огляду та пройти його у лікаря самостійно протягом 3 годин, що підтверджується відеозаписом, наявним у матеріалах справи та зафіксовано на 05:32 хв., 06:42 хв., 07:08 хв., 08:20 хв., 08:57 хв. та на 10:21 хв. відео.
Суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.3 ст.266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Вищевикладене рішення Європейського Суду з прав людини свідчить про недопустимість підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими.
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що дії працівників патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що ОСОБА_1 було декілька разів повідомлено, про його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння та пройти його протягом трьох годин самостійно, що може свідчити про вчинення на нього психологічного тиску з метою змусити його відмовитись від проходження огляду, тобто вчинити адміністративне правопорушення, яке за відсутності такого тиску не було б скоєно.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Згідно п. 8 Розділу 2 Інструкції, Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Таким чином, у разі направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я, складається направлення суворо визначеної форми, в якому, зокрема, зазначаються відомості щодо найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров'я, куди направляється особа, точного часу направлення, підстав для такого направлення, та інші.
Однак, направлення на проходження огляду ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутнє.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа може бути піддана заходувпливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху за відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення правопорушення, за яке, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому відповідно до положень ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 7, 9, 78, 164, 245, 247, 252, 280 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: