Справа № 296/4948/22
2-а/296/102/22
15 листопада 2022 рокум.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участі секретаря судового засідання Репікової З.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира адміністративну справу №296/4948/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №652911 від 29 липня 2022 року, за участі третьої особи інспектора СРПП ВПД №1 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Рушалюка Сергія Олександровича,
В Корольовський районний суд м. Житомира 12 серпня 2022 року надійшли матеріали вказаної позовної заяви, де ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії БАБ №652911 від 29 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосування до нього адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, 125 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не згоден із постановою, копію якої він отримав 08 серпня 2022 року, оскільки вона винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України. Як на підставу її скасування, ОСОБА_1 посилається на відсутність доказів вчинення ним адміністративних правопорушень.
Ухвалою судді від 22 серпня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які 02 вересня 2022 року усунуті.
Ухвалою судді від 05 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрити провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Від Головного управління Національної поліції в Житомирській області 12 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, де його представник просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Під час прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, інспектор СРПП ВПД №1 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Рушалюк С.О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Доказом встановлення вини позивача у порушенні ПДР являється винесена інспектором постанова. Жодна норма закону не зобов'язує патрульного поліцейського фіксувати адміністративні правопорушення.
Сторони у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача 21 жовтня 2022 року і 15 листопада 2022 року надав суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, де позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Інспектором СРПП ВПД №1 ЖРУП ГУНП в Житомирській області Рушалюком С.О. 29 липня 2022 року винесено постанову серії БАБ №652911 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, 125 КУпАП.
У постанові вказується на те, що 29 липня 2022 року о 07 год. 35 хв. по вул. Коростенській в смт. Черняхів Житомирської області ОСОБА_1 не пристебнутий керував транспортним засобом марки Ford C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким подав звуковий сигнал без потреби. А також, зупинившись на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, ПДР, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 7 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно із п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачених ст.121, 125 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно п.9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що інспектор безпідставно звинуватив його у вчиненні адміністративних правопорушень. Будь-яких вимог ПДР України він не порушував, під час розгляду справи інспектор не врахував його зауваження та пояснення, дорожню обстановку, а також, не надав доказів скоєння правопорушення, не опитав свідків, тощо.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п.4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Згідно із п.2 ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання щодо правильного складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Ч.1 ст.9 КАС України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, ч.4 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно КУпАП.
Позивач заперечує скоєння правопорушень, в яких його звинувачують, при цьому пояснив суду, що він заперечував це і під час складання інспектором спірної постанови.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, факт порушення позивачем ПДР та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надав. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, слід тлумачити на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, 125 КУпАП, є недоведеним.
Положеннями п.3 ч.2 ст.245 КАС України встановлено способи захисту від протиправного рішення суб'єкта владних повноважень. Тому передусім суд повинен зробити висновок про протиправність такого рішення, яка полягає у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що постанова серії БАБ №652911 від 29 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, 125 КУпА, є незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №652911 від 29 липня 2022 року - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАБ №652911 від 29 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, 125 Кодексу Україні про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській областіна користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом місяця з дня його проголошення.
Cуддя В. П. Маслак