Справа № 275/874/21
18 листопада 2022 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
при секретарі с/з Марієвській Н.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Осадчого А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. Так, він є інвалідом дитинства 2-ї групи. 06 липня 2012 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, який був посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І. За умовами вказаного договору позивач передав у власність відповідачці належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , та три земельні ділянки: площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1820986001:01:001:0957, площею 0, 2225 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958, та площею 0, 2117 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144, взамін чого вона зобов'язувалась надавати йому довічно матеріальне забезпечення. Так, відповідно до п. 7 вказаного договору за згодою сторін обов'язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку; забезпечення його постійним калорійним харчуванням за раціоном, який складає дієтолог чи лікар (вартість харчування визначається, виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання); забезпечення придатним для носіння одягом, взуттям; забезпеченням догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової а також аудіо -, телетехніки тощо); забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення готівкою у сумі, яка має бути не меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок - рахунків. Однак відповідачка вказані умови договору довічного утримання належним чином не виконувала, окрім збереження за позивачем права проживання у відчужуваному житловому будинку. При цьому відповідачка на добровільне розірвання вказаного договору довічного утримання не згодна, уникає зустрічей з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає, а тому позивач вважає, що наявні всі підстави для розірвання вказаного договору в судовому порядку. Крім того, позивач вказав, що відповідачка сама мала намір розірвати спірний договір в судовому порядку, для чого зверталася до Брусилівського районного суду Житомирської області, однак з невідомих йому причин вона передумала це робити, і тому її позовну заяву було залишено без розгляду.
Просив розірвати договір довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І., зареєстрований в реєстрі під № 1387, та застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступні об'єкти: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 182098001:01:001:0957; земельну ділянку площею 0, 2225 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958; земельну ділянку площею 0, 2117 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144.
На вказану позовну заяву представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом Штундюком О.А. було подано відзив, згідно якого відповідачка позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, з огляду на наступне. Так, зазначив, що 06 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалася надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення. Пунктом 7 вказаного договору передбачались обов'язки ОСОБА_3 по наданню позивачу довічного забезпечення, п. 8 договору було передбачено, що грошова оцінка видів матеріального забезпечення на місяць в цьому договорі за згодою сторін визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України. Представник відповідачки вважає, що будь-яких належних та допустимих доказів щодо неналежного виконання умов договору ОСОБА_3 позивач до матеріалів справи не додав, а тому позовні вимоги жодним доказом не підтверджені. При цьому вказав, що ОСОБА_3 в період з дати підписання договору і до даного часу належним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом, продуктами харчування, одягом та взуттям, доглядає його, надає необхідну допомогу та забезпечує матеріально. Однак, починаючи з серпня 2021 року, ОСОБА_1 з незрозумілих причин перестав відповідати на її телефонні дзвінки, приймати від неї продукти харчування та грошові кошти і тому фактично ставить перепони відповідачу у виконанні обов'язків по договору. Втім, вважає, що це не є підставою для розірвання договору довічного утримання, оскільки закон не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Просив в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання відмовити.
В свою чергу представником позивача адвокатом Осадчим А.А. було подано відповідь на відзив представника відповідачки, згідно якого він вважає доводи, викладені у відзиві, такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на правових підставах. Так, зазначив, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує обставини, викладені в позовній заяві, які свідчать про невиконання відповідачкою ОСОБА_3 пунктів 7 та 8 договору довічного утримання, і стверджує про те, що ОСОБА_3 в період з дати підписання договору і до даного часу належним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення позивача ОСОБА_1 продуктами харчування, одягом та взуттям, доглядає його та забезпечує матеріально. Однак, на його думку, представник відповідачки не конкретизує, коли саме, які та в якому розмірі надавалися ОСОБА_1 продукти харчування, одяг, взуття, лікувальні засоби, грошові кошти тощо. Крім того, представником відповідачки до відзиву на позовну заяву не долучено жодних письмових доказів (чеків, квитанцій, актів, розписок, тощо), які б підтверджували викладені вище ним факти. До того ж представник відповідачки у відзиві на позовну заяву взагалі не згадує про зобов'язання ОСОБА_3 відповідно до вказаного договору довічного утримання щодо забезпечення ОСОБА_1 доглядом та наданням йому необхідної допомоги; наданням побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової а також аудіо -, телетехніки тощо); забезпеченням потреб у відпочинку, забезпеченням готівкою у сумі, яка має бути не меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок -рахунків. Викладене, на думку представника позивача, свідчить, що вказані зобов'язання відповідачкою взагалі не виконувалися. Представник позивача погоджується з доводами, викладеними у відзиві, щодо того, що зобов'язання за договором довічного утримання вважаються належно виконаними з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем, однак вважає, що такі дії набувача повинні мати місце та бути реальними, а не зазначеними лише на папері в договорі. Також представник позивача погоджується з доводами, викладеними у відзиві, щодо того, що стороною позивача не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів щодо неналежного виконання умов договору ОСОБА_3 , однак вказує, що саме через невиконання відповідачкою умов спірного договору і не створюються будь-які письмові докази (документи) його виконання, а саме чеки, квитанції, акти, розписки про придбання продуктів харчування, одягу, взуття, медичних засобів, надання побутових послуг, забезпечення готівкою. Таким чином, вважає, що оскільки відповідачка ОСОБА_3 не виконує свої обов'язки відповідно до пунктів 7 та 8 договору довічного утримання ОСОБА_1 , а тому є всі підстави для розірвання цього договору за рішенням суду. Просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та спірний спадковий договір розірвати.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 09.02.2022 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Осадчий А.А. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив, просили суд позов задовольнити. Також позивач ОСОБА_1 додатково пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 є його племінницею, вказаний договір був укладений на вимогу його померлого брата, батька відповідачки, однак ніколи нею не виконувався. Він є інвалідом, потребує сторонньої допомоги, яку отримує від матері, з якою проживає. Відповідачка ж з 2015 року допомоги йому не надавала, а останні три роки взагалі його не відвідувала. Вказав, що інколи до них з матір'ю приїжджала мати відповідачки, але це було дуже рідко.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Штундюк О.А. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Вказав, що відповідачка належним чином виконувала умови спірного договору, за яким зобов'язана надавати позивачу довічне матеріальне забезпечення, щомісяця передаючи грошові кошти, продукти харчування та ліки за списком, який передавала мати позивача, тому законні підстави для розірвання вказаного договору відсутні.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що є двоюрідним братом позивача. Вказав, що йому відомо про укладений договір довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Стверджував, що буває у ОСОБА_1 , який мешкає зі своєю матір'ю, раз на тиждень, допомагає їм по господарству, допомагає саджати та обробляти огород, за потреби возить позивача до лікаря, купує ліки та продукти. Вказав, що відповідачка нічим позивачу не допомагає, та він сам був присутнім при телефонній розмові, коли ОСОБА_1 просив ОСОБА_3 купити ліки та сплатити рахунок за газ, втім, та відмовилась. Зазначив, що останні три роки відповідачка взагалі не відвідувала позивача, приїжджала два рази на рік її матір, а спочатку війни вони обидві виїхали з країни, покинувши позивача та його стару матір напризволяще, не цікавляться їх життям та потребами.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що позивачем по справі є її син ОСОБА_7 , з яким вона мешкає і за яким доглядає, бо він є інвалідом, а відповідачкою є її онука - дочка її старшого сина, який помер. Вказала, що її старший син, коли захворів, просив, щоб будинок, в якому вони з позивачем мешкають, був подарований його дочці, однак замість цього вони уклали договір довічного утримання. Після смерті старшого сина її онука намагалась продати будинок, але дізналась, що за цим договором це неможливо. Стверджувала, що її онука жодних обов'язків за укладеним договором довічного утримання ніколи не виконувала, жодної матеріальної допомоги її сину не надавала, замість неї інколи привозила продукти її мати, невістка свідка. Однак ці продукти вона купляла за її пенсію, яку та отримувала за її згоди. Зазначила, що коли вона дзвонила онуці з проханням про допомогу, та казала, що в неї немає коштів. Сама ж її онука ніколи не дзвонить, їх життям не цікавиться, а зараз взагалі виїхала за кордон. Вказала, що після звернення її сина з цим позовом до суду, її онука декілька разів намагалась переслати їм кошти, однак вони від них відмовились, бо вже вирішили розірвати цей договір.
Допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 та його матері. Вказав, що часто купує якісь речі на прохання матері позивача, привозить їм ліки, хліб, носить воду взимку, по-сусідськи допомагає чим може. Зі слів матері позивача йому відомо, що онука та невістка їм не допомагають та їх не відвідують.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, є сусідкою позивача та його матері. Вказала, що до своєї смерті до них часто приїжджав старший брат позивача та допомагав їм. Після його смерті їм здебільшого допомагають сусіди. Зазначила, що буває у ОСОБА_10 на тиждень, купує на прохання матері позивача ліки, продукти. Стверджувала, що відповідачку ОСОБА_3 вона у будинку позивача ніколи не бачила, та мати позивача скаржилась, що та їм нічим не допомагає.
Допитана судом свідок ОСОБА_11 пояснила, що сторони у справі є її родичами, з якими в неї добрі стосунки. ОСОБА_3 є її хрещеницею та племінницею. Вказала, що про існування договору довічного утримання вона дізналась три роки тому, коли її тітці, матері позивача, стало дуже важко справлятись по господарству. Стверджувала, що відповідачка ніколи не допомагала ані позивачу, своєму дядькові, ані своїй бабі, дуже давно їх не відвідувала, в селі її ніхто не знає. Інколи до них приїжджала мати відповідачки ОСОБА_12 , яка получала пенсію позивача та його матері та з цих коштів купувала їм якісь продукти, а решту грошей їм віддавала. Свідок особисто просила ОСОБА_12 найняти когось, щоб допомагав тітці по господарству, однак та відмовила.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що є сусідом позивача та його матері, мешкає через дві хати від них з 1994 року. Вказав, що часто з дружиною допомагає їм, на їх прохання щось їм купує або привозить ліки, взимку чистить сніг у їх дворі. Двічі на тиждень привозить їм хліб. Вказав, що відповідачку він ніколи в селі не бачив, однак мати позивача скаржилась, що та їм зовсім не допомагає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що мати позивача тітка ОСОБА_15 є тіткою його директора, та протягом кількох років він відвозив до Києва від неї список, що купити, її невістці ОСОБА_12 , а та передавала тітці ОСОБА_16 гроші та продукти, інколи ліки. Тітка ОСОБА_17 йому казала, що він має забирати у ОСОБА_12 її пенсію, то він раз на місяць привозив гроші. Вказав, що одного разу продукти для тітки Ніни передавала дочка ОСОБА_18 .
Допитана судом свідок ОСОБА_19 пояснила, що є дружиною померлого брата позивача та матір'ю відповідачки. Вказала, що вона з дочкою завжди були у дуже добрих стосунках як з позивачем, так і з його матір'ю, яку вона любить як рідну, завжди допомагали всім, чим могли, виконували всі побажання та прохання, постійно їх відвідували. Коли її дочка народила дитину, вони не мали можливості часто їздити до села, щоб відвідувати ОСОБА_20 та свекруху, однак постійно передавали їм продукти, ліки та гроші. Все це купувалось за рахунок її дочки, вона лише все передавала через ОСОБА_21 . Зазначила, що на укладенні спірного договору наполягала її свекруха, однак її дочка його розривати не бажає. Пояснила, що вона з дочкою з початку війни виїхала за кордон, однак вона знала, що за позивачем та свекрухою буде доглядати ОСОБА_22 вона повернулась до Києва, щоб продовжувати виконувати спірний договір, її дочка залишилась за кордоном. Вказала, що не знає, чому ОСОБА_7 бажає розірвати цей договір, знає, що свекруха заборонила йому з ними спілкуватись, також ОСОБА_7 зі свекрухою відмовились від грошей, які вони пересилали поштою у грудні 2021 року та січні 2022 року, а також від продуктів, що вони передавали у серпні 2021 року.
Допитана судом свідок ОСОБА_23 пояснила, що є подругою ОСОБА_24 , матері відповідачки. Вказала, що їй відомо про існування спірного договору зі слів ОСОБА_12 . Також їй відомо, що за кошти відповідачки ОСОБА_25 купувала для позивача продукти та ліки, передавала йому гроші. Стверджувала, що вона два роки тому бачила, як ОСОБА_12 купувала продукти для позивача на ринку, а потім водієм їх передавала. Також зі слів ОСОБА_12 їй відомо, що ОСОБА_12 та її донька їздили до села, де мешкає позивач зі своєю матір'ю, кожні вихідні.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідачки, а також свідків, дослідивши подані сторонами письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06 липня 2012 року було укладено договір довічного утримання, який було посвідчено нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І., який було зареєстровано в реєстрі за № 1387 (а.с.09-10).
Відповідно до умов п. 1 даного договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , та три земельні ділянки: площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 1820986001:01:001:0957, площею 0, 2225 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958, площею 0, 2117 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144, взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалась надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення.
Згідно пункту 7 вказаного договору за згодою сторін обов'язок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку; забезпечення його постійним калорійним харчуванням за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, вартість харчування визначається, виходячи з середніх цін на продукти харчування; забезпечення придатним для носіння одягом, взуттям; забезпечення догляду та надання необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні,ремонт побутової техніки, а також аудіо-телетехніки тощо); забезпечення потреб у відпочинку, забезпечення готівкою у сумі, яка не має бути меншою прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України; забезпечення необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарем рецептів, довідок-рахунків.
Пунктом 8 договору передбачено, що грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України, щомісячно.
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства (а.с. 13).
Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Аналіз ст. 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов'язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.
Так, аналізуючи в сукупності зміст обов'язків, що набула відповідачка ОСОБА_3 за договором довічного утримання, укладеним сторонами у справі, що визначені у пунктах 1, 7 та 8 договору, суд приходить до висновку, що вказаний договір передбачає обов'язки відповідачки як матеріального характеру, тобто утримання, розмір яких визначений у п. 8 договору, так і обов'язки з догляду, обсяг яких конкретизований у п. 7 договору, серед яких забезпечення житлом шляхом збереження права позивача безоплатного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг.
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Ч. 1 ст. 756 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, звертаючись до суду з вимогою щодо розірвання укладеного договору довічного утримання, ОСОБА_1 та його представник посилались на невиконання ОСОБА_3 всіх обов'язків за вказаним договором, крім обов'язку забезпечити позивача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному будинку.
При цьому такі доводи позивача та його представника частково знайшли своє підтвердження у досліджених судом доказах.
Так, судом з показів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_26 позивача ОСОБА_1 належним доглядом не забезпечувала, необхідну йому допомогу та побутові послуги не надавала, протягом декількох років його не відвідувала.
Суд не приймає до уваги ту обставину, що позивача час від часу відвідувала мати відповідачки ОСОБА_19 , оскільки остання не є стороною спірного договору та такі її дії жодного правового значення для оспорюваного договору не мають. До того ж такі відвідування мали епізодичний характер, що належним доглядом за інвалідом та необхідною допомогою визнати неможливо.
І хоча не знайшли свого підтвердження доводи позивача та його представника щодо ненадання відповідачкою матеріальної допомоги позивачу, купівлі йому продуктів харчування та ліків, як то передбачено спірним договором, оскільки це спростовується показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , сумніватись в яких в суду немає підстав, ця обставина не спростовує висновків суду щодо неналежного виконання відповідачкою обов'язків з догляду за позивачем за спірним договором.
Квитанції про надсилання відповідачкою у грудні 2021 року та січні 2022 року грошових переказів позивачу (а.с. 67-68) на такі висновки суду не впливають.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Досліджуючи надані сторонами докази та умови оспорюваного договору довічного утримання, суд приходить до висновку, що відповідачкою ОСОБА_3 обов'язки, передбачені в п. 7 договору, виконувались не у повному обсязі, з огляду на що наявні підстави для розірвання вказаного договору з застосуванням наслідків, передбачених ч. 1 ст. 756 ЦК України, та визнанням права власності на відчужене за договором довічного утримання нерухоме майно за позивачем, тобто задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 744, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, - задовольнити.
Договір довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І., зареєстрований в реєстрі під № 1387, - розірвати.
Застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання від 06 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Житомирської області Отрищенком О.І., зареєстрованого в реєстрі під № 1387, визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступні об'єкти:
житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0, 2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 182098001:01:001:0957;
земельну ділянку площею 0, 2225 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986001:01:001:0958;
земельну ділянку площею 0, 2117 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1820986003:02:001:0144.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ О.С. Данилюк