Справа № 162/447/22
Провадження № 2/162/165/2022
23 листопада 2022 року смт Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Савича А.С.,
за участю секретаря судового засідання Гичук О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу позики в розмірі 1100,00 доларів США, 3861 доларів США - відсотки за щомісячне користування коштами та 1700,00 гривень - витрати на правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує тим, що 06.05.2019 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 1100,00 (одна тисяча сто доларів США) терміном до 01.09.2019 із щомісячною виплатою 9% від суми позики. На підтвердження укладення договору позики відповідач ОСОБА_2 написала розписку, у якій підтверджується факт отримання у борг грошей, та зобов'язалася їх повернути до 01.09.2019. Крім того, для гарантій повернення боргу за розпискою передала позивачу оригінал правовстановлюючих документів на належне їй нерухоме майно. Станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (31.08.2022), відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконала. Усні та письмові претензії позивача з вимогою про повернення коштів ігнорує. На теперішній час 1100,00 доларів США по курсу НБУ становить 40217,00 гривень (1100,00 долар США х 36,57 гривень). Основний борг ОСОБА_2 за договором позики станом на день звернення до суду становить 1100,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.08.2022 становить 40217,00 гривень. За розрахунками позивача, щомісячне користування позикою в розмірі 1100 доларів США - 9% від суми становить 3861 доларів США (99 доларів США за 1 місяць х 39 місяців користування позикою), що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31.08.2022 становить 141196,77 гривень (3861 доларів США х 36,57 гривень).
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, однак ОСОБА_2 подавала до суду письмові заяви, із змісту яких вбачається, що вона позов заперечує повністю.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 07.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10 год 30 хв 27.09.2022.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 12.10.2022 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савича А.С. у справі - залишено без розгляду.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 12.10.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 30 хв 03.11.2022 у приміщенні Любешівського районного суду Волинської області.
Розгляд справи 03.11.2022 відкладено на 10 год 00 хв 23.11.2022 у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та відсутністю в суду даних про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки адресована їй судова повістка повернулась.
У судовому засіданні 23.11.2022 позивач свій позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позові. Суду пояснив, що 06.05.2019 він надав в позику ОСОБА_2 1100,00 доларів США до 01.09.2022 із щомісячною виплатою 9 відсотків від суми позики. Відповідач ОСОБА_2 погодилася на такі умови договору, про що написала відповідну розписку. Однак, на теперішній час відповідач не виконала умови договору та не повернула йому грошові кошти.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Згідно із вимогами п.11 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади.
Окрім того, 03.11.2022 Любешівським районним судом Волинської області надіслано судову повістку про виклик, адресовану за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), від отримання якої згідно з довідкою про причини повернення/досилання адресат - ОСОБА_2 відмовилася отримувати судову повістку (а.с. 46 ).
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 06.05.2019 ОСОБА_2 отримала в позику 1100,00 доларів США у ОСОБА_1 , терміном на 4 (чотири) місяці під 9 % (дев'ять відсотків) в місяць, що об'єктивно стверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 від 06.05.2019 (а.с. 47).
ОСОБА_1 звернувся 28.09.2020 до начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ГУНП із заявою про те, що ОСОБА_2 06.05.2019 позичила у нього грошові кошти в сумі 1100,00 доларів США, які зобов'язалась повернути до 01.09.2019 із виплатою 9 відсотків місячних, однак борг не повертає (а.с.8).
Начальником Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області 07.10.2020 повідомлено, що співробітниками Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області проводилась перевірка по заяві ОСОБА_1 з приводу неповернення ОСОБА_2 позичених грошових коштів в сумі 1100,00 доларів США, яка зареєстрована 29.09.2020 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 2449. В ході проведення перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутня подія будь-якого правопорушення, а тому відносини, які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулюються цивільно-правовим законодавством та вирішуються в цивільному порядку через звернення до суду, подальший розгляд заяви було припинено (а.с.13).
Позивач ОСОБА_1 неодноразово письмово звертався із листами - вимогами до відповідача ОСОБА_2 із вимогою повернути йому грошові кошти, які ОСОБА_2 позичила у нього відповідно до розписки від 06.05.2019 із виплатою відсотків за користування позикою (а.с.9-12).
Як вбачається із розрахунку, наведеним у позові, сума дев'яти відсотків у місяць за користування позикою у період з травня 2019 року по серпень 2022 року становить 3861 доларів США (99 доларів США х 39 місяців).
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу… якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Суд, дослідивши зібрані в справі докази та надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивачем доведено, що у встановлений договором та розпискою строк, ОСОБА_2 не повернула позивачеві 1100,00 доларів США, а тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Суд встановив, що за умовами укладеного між сторонами договору позики, за період з 06.05.2019 по 01.09.2019 дев'ять процентів в місяць від суми позики становить 99 доларів США щомісячно. Тобто протягом строку дії договору позики від 06.05.2019 розмір загальний процентів становить 396 доларів США.
Проте, суд не погоджується із розміром відсотків, зазначеним в позові, оскільки позивач невірно ототожнює проценти за користування позикою (9 % в місяць) протягом дії договору позики (тобто до 01.09.2019) з процентами після спливу строку позики, які в силу ч.2 ст. 625 ЦК України становлять 3 відсотки в рік, оскільки інший розмір процентів саме після спливу строку позики, сторонами в договорі позики не визначено.
Розрахунок процентів згідно ст. 625 ЦК України за період з 01.09.2019 по 31.08.2022 наступний:
1) з 01.09.2019 по 31.12.2019 - 122 дні.
1100,00 доларів США (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 122 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 11,03 доларів США.
2) з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 366 днів.
1100,00 доларів США (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 33,00 долари США.
3) з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 365 днів
1100,00 доларів США (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 33,00 долари США.
4) з 01.01.2022 по 31.08.2022 - 243 дні
1100,00 доларів США (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 243 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 21,97 долара США.
Враховуючи викладене, сума процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01.09.2019 по 31.08.2022, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 99,00 доларів США (11,03 + 33,00 + 33,00 + 21,97 = 99,00 доларів США).
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 06.05.2019 в сумі 1100,00 доларів США, 9 відсотків в місяць за період позики в сумі 396,00 доларів США та 3 річних згідно з ст. 625 ЦК України в сумі 99,00 доларів США, а всього - заборгованості на загальну суму 1595,00 доларів США.
В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви на підтвердження факту надання йому правничої допомоги адвокатом Кудрявцевою В.М. було надано: копію квитанції до прибуткового ордера б/н від 27.08.2022 про прийняття від ОСОБА_1 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень за «оформлення позову про стягнення боргу» та довідку про взяття адвоката Кудрявцеву В.М. на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 29.05.2017 (а.с.14-15).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 статті 137 ЦПК України).
У Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .
Позивачем додано до позовної заяви копію квитанції до прибуткового ордера б/н від 27.08.2022, яка є узагальнюючим документом та не дає можливості ідентифікувати у якій саме справі надавались послуги адвокатом, їх зміст та обсяг.
Однак договору про надання професійної правничої допомоги на підтвердження домовленості позивача та адвоката про порядок обчислення вартості наданої правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, всупереч вимог статті 137 ЦПК України та висловленим Верховним Судом правовим позиціям, позивач суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявність понесених витрат на правничу допомогу, тому вимога про стягнення цих витрат з відповідача не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При подачі позову позивачем не сплачено судовий збір, оскільки він звільнений від його сплати на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено на 32,15 % (1595 х 100 / 4961 = 32,15 %).
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 319,06 грн (992,40 х 32,15/100 = 319,06 грн. ).
Керуючись статтями 5, 12, 13, 76-81, 141, 201, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06.05.2019 в сумі 1100,00 доларів США, 9 відсотків в місяць за період позики в сумі 396,00 доларів США та 3 відсотка річних в сумі 99,00 доларів США, а всього 1595,00 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 319,06 (триста дев'ятнадцять гривень 06 копійок) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 28.11.2022.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич