Справа № 438/1149/22
Провадження № 3/438/752/2022
іменем України
24 листопада 2022 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП,
до суду з ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №134501 від 12 листопада 2022 року вбачається, що 12 листопада 2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчиняв стосовно своєї бабусі домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, тобто ображав її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав, пояснив, що 12 листопада 2022 року він пішов на помешкання своєї бабусі ОСОБА_2 , де мав переночувати, проте подій, що вказані в протоколі, не було.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, перевіривши їх на відповідність вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №134501 від 12 листопада 2022 року вбачається, що його складено стосовно ОСОБА_1 , дата та місце скоєння правопорушення: 12.11.2022 смт Східниця, потерпіла особа: ОСОБА_2 .
Однак, до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження фактів, вказаних у протоколі серії ВАВ №134501. Натомість додано документи щодо правопорушення, вчиненого іншою особою - ОСОБА_3 , з іншим часом та місцем скоєння правопорушення - 11.11.2022 у м.Борислав Львівської області, стосовно іншої потерпілої особи - ОСОБА_4 .
Представлені суду докази у справі про адміністративне правопорушення не дають можливості у визначеному законом порядку органу (посадовій особі) встановити наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно винність даної особи в його вчиненні.
Таким чином, належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у матеріалах справи відсутні. У процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №134501, не здобуто.
Виключно протокол про адміністративне правопорушення не може бути використаний судом для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, відповідно наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), тож суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких належить забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у діях ОСОБА_1 ; за відсутності будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок має суб'єктивний характер та не відповідає вимогам щодо його допустимості та достатності.
Отже, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись вимогами ст.252 КУпАП, згідно з якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП.
З огляду на викладене та керуючись ст. 173-2, ст. 247, ст. ст.283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: А.Т.Слиш