29.11.2022
Справа № 331/1836/22
Провадження № 2/331/1451/2022
29 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Антоненко М.В.
за участю секретаря Федорової К.Д.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії,
Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» 01.07.2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у період з грудня 2020 року по квітень 2021 року з урахуванням часткової сплати суми боргу у розмірі 4982,27 грн.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі" (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) на п/р № НОМЕР_2 Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 4982 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі" на р/р НОМЕР_3 , банк ПАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2022 року по справі відкрите провадження. Ухвалено справу слухати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, у судове засідання не з'явилась, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала, у зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у її відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів;
3)показаннями свідків.
Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, КОНЦЕРН „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності КОНЦЕРНУ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності КОНЦЕРНУ та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу КОНЦЕРНА.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом У країни “Про теплопостачання” від 02.06.2005 року за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в Правилах законодавець надає поняття «Споживач»:
-споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);
-споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правила).
Статтею 19 Закону передбачено, що «Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію».
Відповідно до ст. 24 Закону одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Згідно п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Згідно ст. 1 Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання (котельні) для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
На сьогодні між Концерном «МТМ» та споживачем не укладений договір купівлі-продажу теплової енергії, однак обов'язок оплати вартості спожитої теплової енергії виникає з положень ст. ст. 692, 712 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 509 ЦК України визначено, що «зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку».
Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, що встановлений законом, договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено,. що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між Позивачем та Відповідачем склалися Фактичні договірні відносини.
Зазначений висновок підтверджується Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.11.2015 року по справі № 6-582 цс 15.
Позивач направляв Відповідачу договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками для укладання, що підтверджується листом з доказом відправлення.
На теперішній час відповідачем ОСОБА_1 не підписаний договір.
Пунктом 2 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 (надалі - Правила «630»), зазначено що, централізоване опалення^це послуга, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Нежитлове приміщення відповідача ОСОБА_1 розташоване у житловому багатоквартирному будинку з централізованим опаленням. Теплова енергія для опалення нежитлового приміщення споживається
Відповідачем від опалювальних приладів та стоякових неізольованих транзитних труб, які є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим.
Відповідно п. 25 Правил «630» відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. г
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил «630»).
Відключення окремих приміщень багатоповерхового житлового будинку від мереж центрального опалення вплине на санітарно-гігієнічні умови інших квартир та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших споживачів багатоповерхового житлового будинку.
Відключення опалення в окремому нежитловому приміщенні багатоповерхового житлового будинку значною мірою порушить вимоги Державних будівельних норми України, а саме вплине на якість наданих послуг до житлових приміщень.
Так, Концерн “МТМ” здійснював постачання теплової енергії відповідачу ОСОБА_2 в нежитлове приміщення, за адресою АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Концерном «МТМ» було відпущено теплової енергії відповідачу ОСОБА_1 за період з грудня 2020 року по квітень 2021 на загальну суму 6310.78 грн., що підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії та розрахунком суми основної заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 на протязі з грудня 2020 року по квітень 2021 року сплатила 1328.51 грн., у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4982.27 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт надання послуг відповідачу, наявність заборгованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі" (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) на п/р № НОМЕР_2 Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 4982 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь Концерну “Міські теплові мережі" на р/р НОМЕР_3 , банк ПАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458 судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Суддя: М. В. Антоненко