вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2022 р. Справа№ 910/3851/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача Довбиш С.П.;
від відповідача: Дубовського П.В.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022
у справі № 910/3851/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ"
про стягнення 837 912,65 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР"
про визнання договору недійсним
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» (далі - відповідач) про стягнення 837 912,65 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 07.07.2020 № 500005289 у встановлений таким договором строк, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 534 759,40 грн.
05.04.2021 ТОВ «ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій збільшено період нарахування пені, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» пеню у розмірі 682 279,23 грн.
14.05.2021 ТОВ «ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій збільшено період нарахування пені, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» пеню у розмірі 837 912,62 грн.
Вказані заяви ТОВ ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» прийняті Господарським судом міста Києва до розгляду у встановленому порядку.
До господарського суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" (далі - відповідач/позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" (далі - позивач/відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що укладений між сторонами спору договір поставки від 07.07.2020 № 500005289 суперечить приписам частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, що враховуючи положення статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2021 № 910/3851/21 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/3851/21 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/3851/21.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2021 у справі №910/3851/21 позовні вимоги за первісним позровом задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» пеню в сумі 837 912,65 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 63 331,50 грн , витрати на підготовку експертного висновку в сумі 10 000 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 12 568,69 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, , що ТОВ «РІСТОН ОЙЛ», в порушення умов укладеного з ТОВ «ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» договору, не здійснило поставку обумовленого договором товару, що є підставою для нарахування пені на підставі п. 8.2 договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відмоляючи у зустрічному позові, суд, посилаючись на висновок експерта Фраймовича Л.В. від 07.06.2021 № 24/21, дійшов висновку, що оспорюваний правочин підписаний керівником відповідача (позивача за зустрічним позовом), оскільки для підтвердження такої обставини позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) надано саме ту кількість доказів, яка, за висновками суду, може переважити доводи протилежної сторони судового процесу - відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022, ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ «РІСТОЙ ОЙЛ» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (ст. 99 ГПК України) скаржник вказує, що суд не мав приймати висновок експерта, оскільки висновок експерта за результатом проведення почеркознавчої експертизи є недопустим доказом, оскільки був проведений особою, яка не мала на це права, експертиза проведена не державною установою, як того вимагає Закон України «Про судову експертизу», а експертом Фраймович Людмилою Володимирівною за дорученням ТОВ «Центр судових експертиз «Норма». Також експертиза проведена без отримання експериментальних зразків підпису директора ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» та з порушенням вимог щодо отримання вільних та умовно-вільних зразків. Таким чином, оскільки висновок експерта є недопустимим доказом, у суду першої інстанції не було підстав стягувати з ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» на користь позивача витрати на підготовку експертного висновку.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції прийняв у якості доказів на підтвердження укладення договору №500005289 від 07.07.2020 надані позивачем сканкопії електронного листування та договорів поставки, укладених внаслідок такого листування, що у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПУ України є неналежними та недопустимими доказами.
Також інші договори поставки не підтверджують укладення договору поставки від 07.07.2020 № 500005289, а відповідно не відносяться до предмету доказування у цій справі.
Вказуючи про неправильне застосування норм матеріального права, апелянт зазначає, що навіть якщо допустити що договір поставки № 500005289 від 07.07.2020 був укладений, правові підстави для стягнення пені відсутні, оскільки зобов'язання з поставки товару є негрошовим, відтак відсутні підстави для стягненні пені відповідно до ч. 3 ст. 349 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України
Крім того апелянт вказує, що витрати на правничу у сумі 63 331,50 грн. неспіврозмірні із складністю виконаних адвокатом робіт та характером та обсягом наданих адвокатом позивача послуг.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» не погоджується з доводами апеляційної скарги в відповідача, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, про що надав відзив, в якому зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення.
Крім того, позивач вказує, що відповідач, стверджуючи, що не підписував договір та не скріплював його своєю печаткою не надав суду жодних доказів, які могли б підтверджувати відповідні факти, зокрема, докази, які б свідчили про втрату печатки чи заволодіння печаткою відповідача іншими особами. Всі документи, що подавалися відповідачем до суду в межах справи скріплювалися тією самою печаткою, що договір. Таким чином вважає твердження відповідача про порушення судом положень ст. 99 ГПК України є необгрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Позивач також зазначає, що висновок складено судовим експертом Фраймович Людмилою Володимирівною, яка на момент складення висновку була працівником Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та мала відповідне свідоцтво про статус судового експерта, тобто, на момент складення висновку мала відповідну підтверджену свідоцтвом кваліфікацію та несе, передбачену чинним законодавством відповідальність за надання недостовірного висновку.
Позивач наголошує, що суд ухвалою від 18.01.2022 зобов'язував керівника відповідача з'явитися до суду для відібрання вільних та експериментальних зразків підписів, однак, відповідач не забезпечив явку свого керівника у відповідне підготовче засідання без поважних причин, тобто, посилання відповідача на проведення експертного дослідження без відібрання зразків підписів керівника є безпідставним, оскільки сам відповідач унеможливив відібрання вказаних зразків. Позивач здійснив всі можливі заходи для доведення заявлених обставин та надав більшу кількість доказів, що підтверджують його позицію, натомість, відповідач, крім того, що не надав жодних доказів своєї позиції, також ухилявся від виконання вимог суду.
Також, як зазначає позивач зважаючи на той факт, що позивачем надавався значний перелік документів на підтвердження усталеної практики у взаємовідносинах з відповідачем, яка не заперечується і самим відповідачем, то відсутні підстави ставити під сумнів дійсність електронного листування між позивачем та відповідачем.
У відзиві позивач звертає увагу, що посилання відповідача на норми ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України в межах позовних вимог, що розглядаються є недоречним, оскільки у вказаних нормах мова йде про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, а у справі, що розглядається штрафні санкції стягуються за невиконання зобов'язання щодо поставки товару. Крім того, чинне законодавство не забороняє учасникам господарських правовідносин встановлювати штрафні санкції у вигляді пені за невиконання негрошового зобов'язання, що, зокрема, підтверджуються і правовою позицією Верховного Суду щодо застосування відповідних правових норма у подібних правовідносинах.
Щодо судових витрат, позивач зазначив, що всі витрати документально підтверджені у встановленому порядку, а також, обґрунтовано їх розмір та пов'язаність з розглядом справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 справу № 910/3851/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі № 910/3851/21 залишено без руху.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 справу № 910/3851/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченка Б.О., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІСТОН ОЙЛ» у справі № 910/3851/21 та призначено її рогляд на 14.11.2022 .
Позиції учасників справи
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, у задоволенні первісних позовних вимог - відмовити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2022 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), як покупцем, та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), як постачальником, укладено договір поставки від 07.07.2020 № 500005289 (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар), невиморожену (пресову, екстракційну або суміш пресової з екстракційною) першого сорту українського походження, на умовах, викладених в цьому договорі (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020. Базис поставки товару - СРТ в редакції Інкотермс-2010 (в частині, що не суперечить умовам цього договору): ТОВ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР», Комплекс перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южне, вулиця Індустріальна, 6 (далі іменується «Місце поставки» або «Термінал»).
Положеннями пункту 4.1 договору передбачено, що ціна за одну тону товару складає 18 696,09 грн + ПДВ 20 % 3 739,22 грн, всього з ПДВ 22 435,31 грн. Загальна вартість договору 13 461 184,80 грн, в тому числі ПДВ 20 % 2 243 530,80 грн (допустиме відхилення загальної вартості договору +/- 2 %).
Відповідно до пункту 5.1 договору, покупець здійснює оплату вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання:
а) факсової або сканованої копії рахунку-фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити;
б) оригіналів транспортних накладних;
в) факсової або сканованої копії видаткової накладної;
г) податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України;
д) оригіналу посвідчення якості товару, виданого виробником.
У випадку ненадання постачальником усіх вищезазначених документів покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від оплати товару, з покладанням всіх понесених витрат на постачальника.
Умовами пункту 8.2 договору визначено, що у випадку прострочення поставки товару постачальником понад строків, вказаних в п. 3.1 договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що підписані належним чином факсимільні або скановані копії договору, додаткових угод, а також документів згідно п. 5.1 даного договору, мають доказову силу оригіналу до дати обміну оригіналами. Оригіналами сторони зобов'язані обмінятися не пізніше 10 робочих днів після їх підписання. Сторони погодили, що направлення кореспонденції, документів і листування буде здійснюватися через наступні контактні особи: уповноважена особа постачальника по листуванню і пересиланню документів: 067 622 71 66 тел/факс. ел. адреса: ristonoil@ukr.net; уповноважена особа покупця по листуванню і пересиланню документів: Афанасьєва Л тел. ел. адреса:@deltawilmar.com.
При відсутності можливості направлення документів за вказаними вище реквізитами, покупець має право направляти копії документів по всім відомим йому контактними реквізитами постачальника будь-яким доступним йому способом.
У випадку порушення строків надання оригіналів документів, зазначених в п. 5.1, покупець має право призупинити проведення оплати за наступні поставлені партії товару на строк до отримання оригіналів документів плюс 1 банківський день.
Звертаючись з первісним позовом у цій справі, ТОВ «ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» вказує, що за умовами договору ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» зобов'язане було здійснити поставку товару (олія соняшникова нерафінована) у строк до 31.10.2020 (включно), однак ТОВ «РІстон ОЙЛ» товар не поставило, чим порушило умови укладеного договору. ТОВ «ТД «ДЕЛЬТА ВІЛМАР» здійснило нарахування пені розмір якої склав 837 912,65 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як встановлено вище, умовами п. 3.1 договору ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» було зобов'язане поставити товар у строк з 07.07.2020 по 31.10.2020, однак доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором № 500005289 від 07.07.2020 матеріали справи не містять.
Пунктом 8.2 договору № 500005289 від 07.07.2020 передбачено, що у випадку прострочення поставки товару відповідачем понад строки, вказаний в пункті 3.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості непоставленого товару.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Отже, чинне законодавство передбачає як право сторін встановити у договорі розмір неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеню), так і право застосовувати погоджені у договорі штрафні санкції у певному розмірі, обчисленому від вартості товару (у разі порушення негрошового зобов'язання).
За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Водночас у спірних правовідносинах з боку відповідача має місце негрошове зобов'язання, оскільки відповідач мав зобов'язання перед позивачем вчинити певну дію - поставити товар, і сторони передбачили у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення постачальником виконання негрошового зобов'язання з поставки товару.
Сторони у цьому випадку діяли у межах закону та скористались наданим їм законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини щодо господарсько-правової відповідальності постачальника шляхом нарахування пені за вказані конкретні порушення негрошових зобов'язань.
Таким чином, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначених висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» про неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 6 ст. 231 ГК України.
Щодо посилань скаржника на порушення місцевим господарським судом ч. 3 ст. 349 ЦК України колегія суддів відзначає, що вказана стаття визначає припинення права власності внаслідок знищення майна та містить лише ч. 1.
Судом апеляційної інстанції перевірено наведений позивачем розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) господарської санкції у вигляді пені від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 837 912,65 грн.
Також, позивач (відповідач за зустрічним позовом) просив покласти на відповідача (позивача за зустрічним позовом) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 63 331,50 грн у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) надано: договір про надання правової допомоги від 16.02.2021 № б/н, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "ХІЛЛМОНТ ПАРТНЕРС" та додаткова угода від 04.03.2021 № 1, в яких сторонами погоджена фіксована плата за надані послуги, обсяг таких послуг та порядок їх сплати (п. 1.1.1 та п. 4.1.1, зокрема, за укладеним між сторонами спору договором) на загальну суму 63 331,50 грн. (гривневий еквівалент 1 875,00 Євро); рахунок на оплату від 22.02.2021 № 18 та платіжне доручення від 25.02.2021 № 1128709, яке охоплює оплату наданих послуг за вказаним вище договором та додатковою угодою до нього.
У відповідності до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Крім того, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) понесені витрати на підготовку експертного висновку від 07.06.2021 № 24/21 в сумі 10 000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 31.05.2021 № 1135080.
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача (відповідача за зустрічним позовом) на правову допомогу в сумі 63331,50 грн та витрат на підготовку експертного висновку в сумі 10 000,00 грн. покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини 3 статті 203 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Обгрунтовуючи зустрічний позов відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджує, що договір (далі - договір/оспорюваний правочин) суперечить приписам частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зі сторони керівника відповідача (позивача за зустрічним позовом) підписаний не був, що враховуючи положення статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.
Приписами частини 1 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Положеннями частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Так, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) додані до матеріалів справи сканкопії електронного листування та договорів поставки (зокрема, оспорюваного правочину), укладених внаслідок такого листування, здійсненого між сторонами за електронними адресами сторін, які зазначені в пункті 10.3 договору. Більш того, умови такого пункту договору передбачають доказову силу оригіналу підписаних належним чином факсимільних або сканованих копій договору, додаткових угод, а також документів згідно з п. 5.1 договору за результатами здійснення електронного листування за адресами, закріпленими в пункті 10.3 договору.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, пунктом 10.3 сторони оспорюваного правочину передбачили можливість доказової сили укладення між собою договорів в результаті електронного листування за адресами, зазначеними в такому пункті договору.
З огляду на доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (ст. 99 ГПК України) щодо відмовити відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи та прийняття судом висновку експерта Фраймович Л.В., колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись з клопотанням про проведення експертизи, ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» вказує, що спірний договір поставки директор Товариства не підписував, печаткою Товариства не скріплював.
Водночас ТОВ «РІСТОН ОЙЛ», зазначаючи фактично про підроблення підпису директора Товариства, не надало доказів звернення з цього приводу до правоохоронних органів.
Колегія суддів відзначає суперечливість поведінки ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» та директора Товариства, який, вказуючи про те, що не підписував спірний договір, водночас заперечує проти того, аби надати у матеріали справи свої пояснення як свідка (зокрема, у запереченні на відповідь на відзив, яке підписано саме директором ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» ОСОБА_1. та скріплено печаткою Товариства) та не вчиняє інших залежних від нього дій, спрямованих на встановлення дійсних, на його думку, обставин, які визначає як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, ОСОБА_1. жодного разу не з'явився у судове засідання особисто, аби самостійно підтвердити чи спростувати обставини укладення договору, зокрема під час дослідження його оригіналу в судах першої та апеляційної інстанцій.
При цьому апеляційний суд зауважує, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав до матеріалів справи низку інших договорів, укладених з відповідачем, які належним чином виконувались. Порівняння реквізитів цих договорів з реквізитами договору від 07.07.2020 №500005289 (в т.ч. підписів і печаток) не породжує сумнівів у тому, що договір від 07.07.2020 підписаний директором ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» ОСОБА_1. і скріплений печаткою Товариства.
Розглядаючи подібну справу щодо визнання недійсним договору з підстав його неукладеності (непідписання однією із сторін/підробки підпису), у своїй постанові від 24.02.2021 по справі №926/2308/19 Верховний Суд дійшов висновку, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки МПП «ПППМ» на цих документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння позивача або використання її іншою особою МПП «ПППМ» не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) стверджуючи про те, що не підписував договір та не скріплював його своєю печаткою не надав суду жодних доказів, які могли б підтверджувати відповідні факти, зокрема, докази, які б свідчили про втрату печатки чи заволодіння печаткою відповідача іншими особами.
У свою чергу, відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Висновком судового експерта Фраймович Л.В зробленим на замовлення позивача від 07.06.2021 № 24/21, за вільними та умовно-вільними зразками підпису гр. ОСОБА_1 за результатами проведення почеркознавчої експертизи визначено наступне: "підпис від імені ОСОБА_1 ,, що міститься у графі: «Директор», нижче реквізиті постачальника ТОВ «РІСТОН ОЙЛ» у Договорі поставки № 500005289, укладеного між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ДЕЛЬТА ВІЛМАР», в особі представника Юрченка Д.В. та ТОВ «РІСТОН ОЙЛ», в особі директора ОСОБА_1. від 07 липня 2020 року, виконано самим ОСОБА_1.".
Проте, відповідач (позивач за зустрічним позовом) заперечив дійсність такого висновку, що враховано судом з огляду на наступне.
У підготовчому засіданні 17.01.2022 (в якому був присутній представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) суд на місці, зокрема, ухвалив: оголосити явку директора відповідача (позивача за зустрічним позовом) в підготовче засідання 07.02.2022.
Ухвалою-викликом від 18.01.2022 № 910/3851/21 судом викликано керівника товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" (відповідача/позивача за зустрічним позовом) - гр. ОСОБА_1 у підготовче засідання призначене на 07.02.2022 та визнано явку обов'язковою з метою відібрання судом у директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" (відповідача/позивача за зустрічним позовом) - гр. ОСОБА_1 у підготовчому засіданні 07.02.2022 вільних та експериментальних зразків підписів з метою можливості призначення судом почеркознавчої експертизи в державній експертній установі.
Вказана ухвала отримана представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) 27.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Проте, представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) не було забезпечено явку гр. ОСОБА_1 у підготовче засідання 07.02.2022.
Враховуючи вказані вище обставини судом відхилені заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) про дійсність висновку судового експерта Фраймович Л.В. від 07.06.2021 № 24/21.
Як правильно зазначено судом першої інстанції , і з цим погоджується колегія суддів, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Враховуючи вищевикладені обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, а оспорюваний правочин підписаний керівником відповідача (позивача за зустрічним позовом), оскільки для підтвердження такої обставини позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) надано саме ту кількість доказів, яка, за висновками суду, може переважити доводи протилежної сторони судового процесу - відповідача (позивача за зустрічним позовом).
Таким чином, доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) про порушення судом положень ст. 99, ст.ст.76,77 ГПК України є необгрунтованими та спростовуються викладеним вище.
Також безпідставними є твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про врахування судом електронного листування та договорів поставки між позивачем та відповідачем, оскільки усталена практика щодо укладення договорів між позивачем та відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: листуванням між ними шляхом обміну електронними листами; актом перевірки Офісу великих платників податків ДПС України від 17.07.2020 №21/28-10-53-11/36369434; договорами поставки в період березень-квітень 2020 року, а саме: №500004717 від 16.03.2020, №500004785 від 27.03.2020, №500004818 від 02.04.2020, №500004830 від 03.04.2020, №500004829 від 03.04.2020, №500004845 від 07.04.2020, №500004861 від 08.04.2020, №500004843 від 07.04.2020, №500004905 від 14.04.2020, №500004933 від 21.04.2020, №500004928 від 17.04.2020, №500004932 від 01.04.2020; журналом кореспонденції позивача.
Зважаючи на той факт, що позивачем надавався значний перелік документів на підтвердження усталеної практики у взаємовідносинах з відповідачем, яка не заперечується і самим відповідачем, то відсутні підстави ставити під сумнів дійсність відповідного листування.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3851/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3851/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН ОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3851/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3851/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/3851/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.11.2022.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко