вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" листопада 2022 р. Справа№ 920/1161/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.11.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мельник Світлани Василівни
на рішення Господарського суду Сумської області
від 30.06.2022 (повний текст складено 12.07.2022)
у справі № 920/1161/21 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Мельник Світлани Василівни
до Конотопської міської ради
про визнання додаткової угоди укладеною,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Фізична особа - підприємець Мельник Світлана Василівна звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Конотопської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 09.06.2015 між Конотопською міською радою (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Мельник Світланою Василівною (орендарем), інше речове право за яким було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2015 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5910400000:05:135:0009 площею 0,0017 га, номер запису про інше речове право 10217617, та щодо земельної ділянки кадастровий номер 5910400000:05:135:0010 площею 0,0017 га, номер запису про інше речове право 10220104 в редакції, направлений листом-повідомленням від 06.10.2021 № 1-10/21-зем, в редакції, яка запропонована позивачем у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в установлений законом строк заперечення щодо поновлення договору оренди землі не висловлені, будь-яке рішення відповідачем з цього приводу не приймалося в установленому законом порядку, а тому договір оренди землі поновився з 10.06.2020 на п'ять років до 10.06.2025 на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.06.2022 у справі №920/1161/21у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, реалізовуючи право на поновлення договору оренди землі, передбачене частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не дотримався порядку та процедури, передбаченої нею. Зокрема, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди позивачем подано з порушенням строку (06.10.2021). Відтак, у суду відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Мельник Світлана Василівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що нормами чинного законодавства. Які діяли на час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлення можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.
Апелянт, з посиланням на постанову Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №912/555/17, зазначає, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди землі згідно означеної правої норми і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець відповідно не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі . Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді».
Так, позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі та на момент звернення з даним позовом до суду він продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує орендну плату, докази чого подано з позовом. Дані обставини відповідачем не заперечуються, орендна плата не повертається, що свідчить про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач подав відзив, у якому зазначає, що позивачка реалізуючи свої права на поновлення договору оренди землі у порядку частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не дотрималася порядку та процедури, передбачених нею. Зокрема, позивачка повідомила міську раду про реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі з порушенням строку, визначеного умовами договору та чинним законодавством, звернувшись до міської ради 30.06.2020, а не як передбачено договором 09.05.2020. Крім того, позивачкою було подано міській раді лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди лише 08.10.2021
Явка представників у судове засідання
Представники сторін в судове засідання 15.11.2022 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного документа в електронний кабінет позивача та відповідача.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників справи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 09.06.2015 між Конотопською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Мельник Світланою Василівною (орендар) (позивач) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.05.2015передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, які знаходяться у м. Конотоп по вул.. Свободи (поряд з входом до парку ім.. Луначарського).
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передаються земельні ділянки площею: ділянка № 1 - 0,0017 га, кадастровий номер 5910400000:05:135:0009 та ділянка № 2 - 0,0017 га, кадастровий номер 5910400000:05:135:0010.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок становить: ділянка № 1 - 10 627,27 грн та ділянка № 2 - 10 627,27 грн.
Пунктом 8 договору сторони погодили, що його укладено на п'ять років до 09.06.2020. Після закінчення строку договору орендар за умови належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору має за інших рівних умов переважне право поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення.
Пунктом 44 договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що оскільки відповідачем заперечення у встановлений Законом строк щодо поновлення договору не висловлені, будь-яке рішення з цього приводу не прийнято, позивач вважає, що договір оренди землі поновився з 10.06.2020 на п'ять років до 10.06.2025 на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Позивач також вказує, що після закінчення строку договору оренди землі та на момент звернення до суду з цим позовом, вона продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою та сплачує орендну плату.
06.10.2021 позивачем з метою оформлення на її думку вже поновленого договору, шляхом підписання додаткової угоди, подано відповідачеві листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09 червня 2020 року.
07.10.2021 відповідач отримав лист-повідомлення від 06.10.2021 № 1-10/21-зем, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером 4161510110437.
В свою чергу відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач звернувся до міської ради з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди 30.06.2020. Загальний термін розгляду звернень не повинен перевищувати одного місяця від дня їх надходження (стаття 20 Закону України «Про звернення громадян»). Дане звернення було розглянуто без порушення законодавчо визначеного терміну, підтвердженням цього є протокол XI пленарного засідання 39 сесії Конотопської міської ради 7 скликання від 23.07.2020 (мається в матеріалах справи). Після чого, 04.08.2020 позивача було повідомлено про прийняте рішення та відсутність наміру міської ради продовжувати термін дії спірного договору оренди землі у зв'язку із проведенням реконструкції парку ім. Луначарського та пропозицією розглянути можливість розміщення торговельних кіосків в іншому місці. Інформація позивача про те, що на адвокатські запити від 09.09.2020 та 28.09.2020 не було надано жодної відповіді не відповідає дійсності, на підтвердження цього відповідачем надано копії відповідей (лист від 23.09.2020 №01-24/2617; 30.09.2020 №01-24/2720.
Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції додаткова угода про поновлення договору оренди укладена не була.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною першою статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі", відповідно до частини 1 якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Згідно з частиною 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Частиною 9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Тобто стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два самостійні випадки поновлення договору оренди землі на підставі частин 1-5 та 6, які мають самостійні правові конструкції.
Позовні вимоги заявлено саме на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12/136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п'ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Аналогічного змісту правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 по справі № 313/350/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 8 договору, його укладено на п'ять років до 09.06.2020.
Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку його дії та сплачувати орендну плату. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі №1-10/21-зем, до якого додано проект додаткової угоди, Фізична особа - підприємець Мельник Світлана Василівна (орендар) звернулась до орендаря лише 06.10.2021, тобто більше ніж через рік після закінчення строку дії, укладеного між сторонами договору оренди землі.
Отже, судом встановлено, що позивач, реалізовуючи право на поновлення договору оренди землі, передбачене частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не дотримався порядку та процедури, передбаченої нею, а саме лист-повідомлення з проектом додаткової угоди позивачем подано до міської ради (орендодавця) з порушенням строку (06.10.2021). Відтак, у суду відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у зв'язку з чим в позові має бути відмовлено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у редакції позивача на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав визнання укладеною додаткової угоди до договору про оренду землі від 18.04.2016.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2022 у справі №920/1161/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - Фізичну особу - підприємця Мельник Світлану Василівну.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мельник Світлани Василівни рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2022 у справі №920/1161/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2022 у справі №920/1161/21 залишити без змін.
Матеріали справи №920/1161/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 21.11.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська