Постанова від 27.09.2022 по справі 911/1086/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. м.Київ Справа№ 911/1086/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.09.2022

від позивача: Щиголь М.В.;

від відповідача: Шаповал І.О.;

третя особа-1: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг

Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль"

та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.09.2021 (повний текст складено та підписано 12.10.2021)

у справі № 911/1086/21 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення 4 081 804,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач - державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора Бориспільського району Київської області (далі по тексту - ДП "МА "Бориспіль") (балансоутримувач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.04.2021 до відповідача - приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", м. Київ (далі по тексту - ПрАТ "АК "МАУ") (орендар), в якому просив, з у рахуванням зміни предмету позову:

- стягнути з ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заборгованість у розмірі 2 565 149,10 грн., що складається із суми основного боргу 1 628 350,19 грн., пені 149 128,40 грн., 3% річних 35 983,58 грн., суми інфляційних втрат 86 307,28 грн. та штрафу (21%) 665 379,65 грн.;

- стягнути з ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 477,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем було укладено договір оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015, предметом якого є приміщення ангару ІАС площею 7421,4 кв.м., яке розташовано за адресою Київська область, Бориспіль-7, Міжнародний державний аеропорт "Бориспіль" та перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль". Відповідно до договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно до 15 числа наступного місяця у співвідношенні 70%-30% до державного бюджету та балансоутримувачу.

Позивач твердить, що у спірний період серпень 2020 - лютий 2021 відповідач не виконував зобов'язань із сплати орендної плати, у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та просить суд стягнути передбачені договором пеню, штраф 21%, а також відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що він є транспортним підприємствм з перевезення пасажирів. Для здійснення господарської діяльності відповідач має у користуванні пасажирські повітряні судна, перелік яких наведено у Державному реєстрі цивільних повітряних суден, а також ліцензію АГ №505921, видану Державною авіаційною службою. З 12.03.2020 на всій території України оголошено карантин. Нормами постанови КМУ від 15.07.2020 №611 постановлено, що на період дії карантину звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно із додатком 1, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном нараховується у розмірі 50% для орендарів за переліком згідно із додатком 2, у розмірі 25% для орендарів згідно додатку №3.

Додаток 2 до постанови містить позицію щодо транспортних підприємств з перевезення пасажирів. МАУ є підприємством транспорту, яке забезпечує повітряні перевезення пасажирів, для чого має парк повітряних суден, експлуатація яких неможлива без підтримання льотної придатності. При цьому орендоване приміщення використовується саме для розміщення повітряних суден з метою підтримання їх льотної придатності. За твердженням відповідача, орендна плата за спірний період мала бути нарахована у розмірі 50% із врахуванням норм Постанови №611, однак позивач самовільно продовжує нараховувати повну суму орендної плати. При цьому відповідач твердить, що у спірний період сплачував орендну плату.

Також, у період з 12.03.2020 по 30.06.2021 в Україні діють обмеження, які унеможливлювали використання орендованого майна у підприємницькій діяльності відповідача, що відповідно до пункту 14 Перехідних положень ЦК України є підставою для зменшення плати за орендоване майно, при цьому розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, податку на нерухоме майно, сплати вартості комунальних послуг. Отже, у зв'язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного сполучення (розпорядження КМУ від 14.03.2020 №287-р), тимчасову заборону перетину державного кордону на в'їзд в Україну іноземців, заборону прийняття та відправлення пасажирських рейсів, що здійснюють перевезення осіб із туристичною метою та аналогічних обмежень, встановлених іншими державами, у МАУ починаючи з 01.04.2020 наказом від 31.03.2020 №55 було оголошено простій. Відповідач звертався до орендодавця із вимогою про здійснення перерахунку орендної плати, який не було здійснено. Відповідач наголошує про відсутність підстав для нарахування пені та штрафу, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем відсутній щодо цього письмовий договір, позаяк договір оренди укладено із орендодавцем - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Крім того, має місце прострочення кредитора, оскільки орендодавець не здійснив перерахунок орендної плати відповідно до положень прийнятих законів та постанов КМУ. Відповідач твердить про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки відповідно до Методики розрахунку орендної плати платіж на кожен наступний місяць визначався шляхом коригування платежу за попередній місяць на індекс інфляції, відтак, у даному випадку має місце подвійне нарахування інфляційних втрат на заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" задоволено частково, а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" 65179,56 грн. (шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят шість копійок) пені, 15 962,79 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні сімдесят дев'ять копійок) 3% річних, 61 492,87 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста дев'яносто дві гривні вісімдесят сім копійок) інфляційних втрат, 216 841,66 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот сорок одну гривню шістдесят шість копійок) штрафу, 5 392,15 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто дві гривні п'ятнадцять копійок) судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим що:

- до відкриття провадження у даній справі платіжними дорученнями від 15.03.2021 №ЕХР-062760 на суму 503587,07 грн. та від 08.04.2021 №ЕХР-063838 на суму 2 090831,87 грн., відповідач сплатив орендну плату в сумі 2 594418,94 грн., яку позивач зарахував в оплату за спірний період, про що зазначив зокрема у заяві від 30.04.2021 про зміну предмету позову, а тому сума основного боргу за спірний період відповідачем погашена до звернення позивача до суду з позовом, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1 628 350,19 грн. основного боргу з орендної плати - задоволенню не підлягає;

- здійснивши перерахунок заявлених вимог в частині нарахування штрафних санкцій та застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань, до стягнення підлягають 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат та 216 841,66 грн. штрафу, з відмовою у решті задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви від 30.04.2021).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Бориспіль"(28.10.2021 згідно поштового штемпеля на конверті) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким стягнути 270 751, 01 грн. основного боргу, 20 020, 79 грн. 3 % річних, 83 948, 84 грн. пені, 24 814, 41 грн. інфляційних втрат, 448 537, 99 грн. штрафу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині зводяться до того, що

- Постанова КМУ від 15.07.2020 №611 дає право зацікавленій стороні господарських правовідносин (тобто відповідачу у даній справі), ініціювати внесення відповідних змін до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності;

- суд першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки останній застосував до спірних правовідносин п. 1 додатку № 2 Постанови КМУ № 611 та як наслідок, вирішив, що до сплати відповідачем підлягає орендна плата у розмірі 50% в період дії карантину;

- додаток 2 до Постанови №611 в частині застосування знижки у розмірі 50% для орендарів, які використовують орендоване майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирі, - не має застосовуватись до спірних правовідносин;

- наведені судом першої інстанції розрахунки - є помилковими та не узгоджуються з наявними у справі доказами;

- судом першої інстанції не враховано висновки у рішеннях Верховного Суду та Верховного Суду України (від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г, від 18.03.2015 у справі № 3-19-гс15 та від 29.03.2017 № 916/1689/15.

Узагальнені доводи відзиву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль"

22.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині - без змін.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу позивача зводяться до того, що:

- посилання позивача на необхідність застосування під час розгляду справи № 911/1086/21 висновків, викладених в інших рішеннях Верховного Суду та Верховного Суду України (від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г, від 18.03.2015 у справі № 3-19-гс15 та від 29.03.2017 № 916/1689/15) є помилковими;

- додатком 2 до Постанови № 611 встановлено, що нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків орендарям, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів, а відповідач є орендарем державного майна та використовує його для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, а відтак має право на нарахування орендної плати за Договором оренди в період дії карантину у розмірі 50%;

- відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені в його апеляційній скарзі, щодо помилковості розрахунку штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та узагальнення її доводів

01.11.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", в якій відповідач просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 в частині стягнення з відповідача 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат, 216 841,66 грн. штрафу, 5 392,15 грн. судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині зводяться до того, що підстави для нарахування і стягнення штрафних санкцій та застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань (ст. 625 Цивільного кодексу України) - відсутні, оскільки:

- має місце прострочення кредитора, адже орендодавець не здійснив перерахунок орендної плати відповідно до положень прийнятих законів та постанов КМУ;

- скаржник наголошував про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки відповідно до Методики розрахунку орендної плати платіж на кожен наступний місяць визначався шляхом коригування платежу за попередній місяць на індекс інфляції, відтак, у даному випадку має місце подвійне нарахування інфляційних втрат на заборгованість;

- відсутність договору про узгодження пені та штрафу;

- не враховано відсутність вини відповідача та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, як не враховано і наявність обставин для їх зменшення.

Узагальнені доводи відзиву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

28.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині - без змін.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зводяться до того, що:

- доводи відповідача про прострочення кредитора як на підставу для звільнення відповідальності за прострочення грошового зобов'язання - є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами;

- умовами договору передбачено нарахування пені та штрафу;

- обумовлені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення штрафних санкцій - відсутні, оскільки відповідачем не додано доказів в підтвердження винятковості обставин щодо такого зменшення.

Короткий зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

10.12.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, в яких зазначалось про те, що:

- відповідно до д. 5.3. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату;

- пунктом 9.1. Договору оренди встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором оренди Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України;

- відповідач звернувся до Регіонального відділення із заявою від 21.04.2020 № 02.2-09-51 про звільнення від орендної плати на період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України. Листом від 12.10.2020 № 50-02.02-4274. Регіональне відділення відмовило ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» в перерахунку орендної плати за користування нерухомим державним майном у вищезазначений період, так як мета використання орендованого державного майна (розміщення модуля побутового призначення) за Договором оренди не підпадає під критерії, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину»;

- станом на 09.12.2021 заборгованість з орендної плати орендаря у відсотковому співвідношенні 70 % від загальної суми орендної плати становить - 5 960 163 грн. 17 коп.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021, апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2021, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 витребувано матеріали справи.

22.11.2021 матеріали справи № 911/1086/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1086/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021, справу № 911/1086/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 призначено до розгляду на 27.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" мало право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в сумі 121, 33 грн. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 в частині задоволених позовних вимог.

07.12.2021 від скаржника (Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України") надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. 09.113/32039/21) до якої долучено платіжне доручення № EXP-074939 від 02.12.2021, як доказ доплати судового збору у розмірі 121, 33 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21, яке оскаржується у частині стягнення з відповідача 65 179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат, 216 841,66 грн. штрафу, 5 392,15 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1086/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021, об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21, в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" в судовому засіданні на 27.01.2022.

27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні 17.03.2022 справу № 911/1086/21 за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021

17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із введенням Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 21.02.2022 по 25.02.2022 включно та з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя з колегії суддів Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2022 справу № 911/1086/21 за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 задоволено клопотання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (представник Мітченко К.В.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №09.1-13/10259/22 від 13.07.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 розгля справи № 911/1086/21 за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 відкладено ан 04.08.2022.

04.08.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням суддів з колегії суддів: Тищенко О.В. у відпустці з 03.08.2022 по 12.08.2022 включно та судді Шаптали Є.Ю. у відпустці з 01.08.2022 по 16.08.2022 включно.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 08.08.2022 по 02.09.2022 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно питання призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 розгляд справи призначено на 27.09.2022.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.09.2022 з'явились представники позивача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та відповідача - Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України".

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у судове засідання 27.09.2022 представників не направило, про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв'язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі надіслані учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, (а саме третьої особи) що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 27.09.2022 представник позивача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль":

- підтримав апеляційну скаргу позивача - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль", просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким стягнути 270 751, 01 грн. основного боргу, 20 020, 79 грн. 3 % річних, 83 948, 84 грн. пені, 24 814, 41 грн. інфляційних втрат, 448 537, 99 грн. штрафу;

- проти доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" - заперечував з підстав, наведених у відзиві.

В судовому засіданні 27.09.2022 представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України":

- підтримав апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 в частині стягнення з відповідача 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат, 216 841,66 грн. штрафу, 5 392,15 грн. судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;

- проти доводів апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" - заперечував з підстав, наведених у відзиві.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2015 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець), та ПрАТ "АК "МАУ" (орендар) було укладено договір оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 260812132208, літера А-І, яке розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний державний аеропорт та обліковується на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", вартістю 42082200,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1).

Майно передається в оренду з метою забезпечення безперервної підтримки льотної придатності повітряних суден (пункт 1.2).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акту передачі-приймання майна (пункт 2.1).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 №786 і становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2014 - 526 027,50 грн. без ПДВ (пункт 3.1).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7).

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункт 3.8).

Орендар зобов'язується до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Якщо протягом 5 днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не буде надано у цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (пункт 5.16).

Договір укладено строком на 10 років, що діє з 24.06.2015 до 23.06.2025 включно (пункт 10.1).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. та зареєстровано а в реєстрі за №1072.

Сторонами укладено також Додаток №1 до договору - Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна.

09.07.2015 між орендодавцем РВ ФДМУ по Київській області та орендарем ПрАТ "АК "МАУ" складено та підписано Акт №1 приймання-передачі державного майна в оренду, який погоджений також балансоутримувачем ДП МА "Бориспіль".

У спірний період серпень 2020 - березень 2021 позивач балансоутримувач ДП "МА "Бориспіль" склав у відповідності до умов договору Акти приймання-здачі послуг з оренди об'єкта "Приміщення Ангару-ІАС", та сформував відповідні рахунки-фактури за надані послуги, а саме:

за серпень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1491 від 31.08.2020 на загальну суму 1 224 312,98 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 510 130,41 грн. (30% орендної плати без ПДВ плюс вся сума ПДВ, що є правомірним, оскільки орендодавець не є платником ПДВ, а орендна плата є об'єктом оподаткування ПДВ повністю). Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.09.2020;

за вересень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1735 від 30.09.2020 на загальну суму 1 230 434,54 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 512681,06 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 12.10.2020;

за жовтень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1924 від 31.10.2020 на загальну суму 1 242 738,90 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 517 807,87 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.12.2020;

за листопад 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/2100 від 30.11.2020 на загальну суму 1 258 894,50 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 524 539,37 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.12.2020;

за грудень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/2350 від 31.12.2020 на загальну суму 1 270 224,55 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 529260,23 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 13.01.2021;

за січень 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/272 від 31.01.2021 на загальну суму 1 286 737,48 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 536 140,62 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 11.02.2021;

за лютий 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/519 від 28.02.2021 на загальну суму 1 299 604,85 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 541 502,02 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 11.03.2021;

за березень 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/832 від 31.03.2021 на загальну суму 1 321 698,13 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 550 707,55 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 12.04.2021.

Долучені позивачем вищеназвані Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору з боку орендаря не підписані. Загальний розмір орендної плати за спірний період на користь балансоутримувача згідно вказаних рахунків визначена в сумі 4 222 769,13 грн.

Відповідач здійснив оплату орендної плати балансоутримувачу, а саме сплатив за спірним договором:

1) платіжним дорученням від 15.03.2021 №ЕХР-062760 суму 503587,07 грн. Листом від 30.03.2021 №05.021-29 відповідач просив вважати вказану суму частковою сплатою по рахунку від 31.08.2020;

2) платіжним дорученням від 08.04.2021 №ЕХР-063838 суму 2 090831,87 грн. із призначенням платежу згідно рахунків від 31.08.20/30.09.20/31.10.20.

З огляду на викладене, позивач (з урахуванням поданої заяви від 30.04.2021, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду) просив стягнути з відповідача залишок основного боргу за спірний період в сумі 4 222 769,13 грн. - 503 587,07 грн. - 2 090 831,87 грн. = 1 628 350,19 грн., а також 149 128,40 грн. пені, 35 983,58 грн. 3% річних, 86 307,28 грн. інфляційних втрат, 665 379,65 грн. штрафу (21%).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до преамбули Статуту, ДП МА "Бориспіль" є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно до пунктів 4.1, 4.2 Статуту ДП МА "Бориспіль", майно аеропорту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, аеропорт володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, вчиняючи щодо такого майна будь-які дії, що не суперечать законодавству, за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Відносини сторін Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Також, Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин продовжено з 22 травня 2020 по 31 липня 2020, та з 1 серпня по 19 грудня 2020.

У подальшому, Кабінет Міністрів України постановою від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами) установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України №211, №392, №641.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: " 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: " 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №228 "Питання перевезень авіаційним транспортом" заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.

Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

Пунктами 1.1 та 1.2 договору визначено, що предметом оренди є державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 260812132208, літера А-1, яке розташоване за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний державний аеропорт (Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Балансоутримувач); майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів в підтвердження заборони на використання орендованого приміщення - відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи відповідача про те, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "МАУ", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на те, що вказані обставини не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами справи.

При цьому, обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованих приміщень та їх використання, а відтак, доводи відповідача щодо неможливості користування орендованим майном, з посиланням на обмеження міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020 - є необґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується і з правомірними висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що останній був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення і користування ним, що могло б бути підставою для звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними засобами доказування існування об'єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які він, як орендар, не відповідає. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.

Відповідно до п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996р., № 2, ст.57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач до визначеного законодавством кола таких орендарів - не належить.

Водночас, відповідно до п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що додаток 2 до Постанови №611 в частині застосування знижки у розмірі 50% для орендарів, які використовують орендоване майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирі, - не має застосовуватись до спірних правовідносин - судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на те, що Додатком 2 до Постанови № 611 встановлено, що нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків орендарям, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів, а відповідач є орендарем державного майна (Приміщення) та використовує його для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, а відтак має право на нарахування орендної плати за Договором оренди в період дії карантину у розмірі 50%.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те що відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків.

Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою - не вимагається.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі 910/13397/20 щодо тих самих спірних відносин сторін за тим самим договором оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач звертався до орендодавця РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та балансоутримувача ДП "МА "Бориспіль" із листом від 13.10.2020 №01.3.1-10/120, у якому вимагав здійснити перерахунок орендної плати з 12.03.2020 по день завершення в Україні карантину за договорами оренди, у тому числі за спірним договором оренди ангару від 24.06.2015 №1708 (копія листа з доказами направлення залучена до матеріалів справи).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, а тому належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пп. 2 п. 1 Постанови № 611 та додатку № 2 у спірний період серпень 2020 - березень 2021, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача як балансоутримувача належить до сплати орендна плата у такому розмірі:

- за серпень 2020 - 255065,21 грн.;

- за вересень 2020 - 256340,53 грн.;

- за жовтень 2020 - 258903,93 грн.;

- за листопад 2020 - 262269,69 грн.;

- за грудень 2020 - 264630,11 грн.;

- за січень 2021 - 268 070,31 грн.,

- за лютий 2020 - 270 751,01 грн.,

- за березень 2020 - 275353,78 грн.,

- а загалом 2 111 384,57 грн.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, до відкриття провадження у даній справі платіжними дорученнями від 15.03.2021 №ЕХР-062760 на суму 503587,07 грн. та від 08.04.2021 №ЕХР-063838 на суму 2 090831,87 грн., відповідач сплатив орендну плату в сумі 2 594418,94 грн., яку позивач зарахував в оплату за спірний період, про що зазначив зокрема у заяві від 30.04.2021 про зміну предмету позову, а тому сума основного боргу за спірний період відповідачем погашена до звернення позивача до суду з позовом, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1 628 350,19 грн. основного боргу з орендної плати - задоволенню не підлягає.

При цьому, доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно висновків, викладених в інших рішеннях Верховного Суду та Верховного Суду України (від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г, від 18.03.2015 у справі № 3-19-гс15 та від 29.03.2017 № 916/1689/15 - судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки в цих судових рішеннях відсутні висновки щодо застосування норм Постанови № 611, яка прийнята в липні 2020 року та не існувала на момент ухвалення Верховним Судом та Верховним Судом України постанов, на які посилається позивач, а відтак в таких справах не могло бути висновків щодо застосування норм Постанови №611, а також обставини справ, які позивач вважає подібними, свідчать, що вони стосуються інших правовідносин, а саме зміни розміру орендної плати з підстав, визначених договорами оренди. Водночас, правовідносини у справі № 911/1086/21 не стосуються змін розміру орендної плати з підстав передбачених договором оренди, а виникли в сфері застосування знижок до орендної плати в період дії карантину у розмірі та з підстав, що визначені власником державного майна - Кабінетом Міністрів України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 149 128,40 грн. пені та 86307,28 грн. штрафу, з посиланням на порушення зобов'язань по Договору. Розглянувши вимоги позивача у цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано відхилив твердження відповідача про те, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір щодо стягнення неустойки, оскільки договір оренди укладений з орендодавцем РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.7 Договору, який відповідачем підписаний, чинний та недійсним не визнаний, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Вказаний пункт не суперечить ст. 511 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, оскільки пункт створює обов'язок для сторони договору - орендаря - сплатити орендну плату та пеню до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, і враховуючи положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на наведене, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 3.7 Договору, відповідно до якого нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідача про прострочення кредитора як на підставу для звільнення відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору строк оплати орендної плати встановлений не пізніше 15 числа наступного місяця і не пов'язаний із виставленням або не виставленням рахунку балансоутримувачем. При цьому порядок коригування суми орендної плати на індекс інфляції та пропорції перерахування встановлені законом та договором, ґрунтуються на загальнодоступних відомостях про індекси інфляції та не залежать від волі сторін договору; постанова КМУ від 15.07.2020 № 611 набрала законної сили та не передбачала жодних додаткових дій від орендаря, орендодавця або балансоутримувача (підписання актів, додаткових угод, виставлення рахунків тощо), у зв'язку з чим не виставлення рахунків на скориговану відповідно до постанови №611 орендну плату жодним чином не унеможливлювало для відповідача виконання зобов'язань з оплати орендної плати у спірний період.

Між тим, як встановлено вище, оплата орендної плати за спірний період відбулась платіжними дорученнями від 15.03.2021 та від 08.04.2021, відтак, за зобов'язаннями серпня 2020 - листопада 2020 прострочення оплати становило більше трьох місяців, що відповідно до пункту 3.8 Договору є підставою для нарахування штрафу 21% від суми заборгованості.

Щодо одночасного стягнення передбачених договором пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки стягнення пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки пеня та штраф - є різновидом неустойки, і в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій. Крім того таке формулювання пункту 3.7 та пункту 3.8 сторони погодили у Договорі, укладеному на підставі вільного волевиявлення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку із викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою частково, в частині нарахування за прострочення по зобов'язанням за серпень-листопад 2020. По зобов'язанням грудень 2020 - березень 2021 прострочення складає менше 3 місяців, тобто підстави для нарахування штрафу - відсутні.

Враховуючи, що оплата орендної плати мала бути здійснена у розмірі 50% від визначеної за Методикою у строк, передбачений договором, фактична оплата основного боргу відповідачем здійснена 15.03.2021 та 08.04.2021, здійснивши перерахунок пені та штрафу щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 65179,56 грн., а штрафу - 216841,66 грн., і вказані показники обгрунтовано присуджені судом першої інстанції згідно наведеного у рішенні розрахунку, з відмовою у решті заявлених вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35983,58 грн. та 86307,28 грн. інфляційних втрат (за період 15.09.20 по 28.04.21), з урахуванням вимог заяви про зміну предмета позову. Розглянувши вимоги позивача у цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання відповідача на те, що нарахування та стягнення інфляційних втрат є подвійною відповідальністю, оскільки за Методикою розрахунку орендної плати та пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на наступний місяць.

Відповідно до пункту 13 наведеної Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (яка була чинною у спірний період оренди та посилання на яку містить пункт 3.1 договору), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, для визначення розміру основного зобов'язання із сплати орендної плати, наприклад, за серпень 2020, слід розмір орендної плати за липень 2020 скоригувати на індекс інфляції за серпень 2020. При цьому строк оплати орендної плати за серпень 2020 спливає 15 вересня 2020, відтак, з 16.09.2020 настає прострочення, відповідно інфляційні втрати за прострочене грошове зобов'язання за серпень 2020 починають нараховуватись з наступного місяця за місяцем оплати, тобто починаючи з жовтня 2020.

Надалі для встановлення розміру основного зобов'язання із сплати орендної плати, за вересень 2020, розмір орендної плати за серпень 2020 коригується на індекс інфляції за вересень 2020, а нарахування інфляційних втрат на прострочені зобов'язання за вересень починається з місяця, наступного за місяцем оплати, тобто з листопада 2020. З огляду викладене, враховуючи, що в силу ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати є складовою частиною грошового зобов'язання, у разі вірного розрахунку інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем відсутній факт їх подвійного нарахування.

З огляду на викладене, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становлять 15 962,79 грн., інфляційні втрати становлять 61 492,87 грн., і вказані показники обгрунтовано присуджені судом першої інстанції згідно наведеного у рішенні розрахунку, з відмовою у решті заявлених вимог у цій частині.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції у цйі частині, з огляду на наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Передбачена статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов'язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що в результаті суттєвих обмежень, введених у зв'язку із запровадженим карантином, значних збитків зазнав як позивач, як авіаційне транспортне підприємство, так і відповідач як державний міжнародний аеропорт. При цьому врахувавши ситуацію, пов'язану із розвитком пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, держава Україна вжила заходів для підтримки населення, підприємств та підприємців прийнявши ряд законів та постанов, у тому числі згадувану Постанову №611, відповідно до якої відповідачу зменшено фінансовий тягар сплати орендної плати у кризовий період на 50%.

При цьому, на час розгляду справи можливість здійснення авіаперевезень для відповідача відновлена, але вищенаведеними Постановами КМУ запроваджений карантин продовжений до 31.12.2021, у зв'язку з тим позивач продовжує зазнавати збитків, недотримуючи 50% орендної плати.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що метою та основним завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України), враховуючи розумний баланс інтересів сторін спору, суд апеляційної інстанції також не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій, нарахованих та ставку орендної плати за договором, зменшену державою на 50%.

Крім того, після відкриття судом першої інстанції провадження у справі №911/1086/21 (16.04.2021) позивач здійснив наступні оплати за спірним договором: платіжним дорученням від 12.05.2021 №ЕХР-064672 суму 550707,55 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 31.03.2021; платіжним дорученням від 13.07.2021 №ЕХР-067829 суму 536140,62 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 31.01.2021; платіжним дорученням від 17.09.2021 №ЕХР-070619 суму 270 751,01 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 28.02.2021.

Разом із тим, вказані оплати не змінюють стану розрахунків за спірний період, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, орендну плату за серпень 2020 - березень 2021 відповідачем погашено платежами від 15.03.2021 та від 08.04.2021.

При цьому, підстави для зарахування здійсненої переплати всупереч призначенню платежу у рахунок належних до стягнення штрафних санкцій поза волею учасників спірних правовідносин, - відсутні, оскільки за призначення платежу у платіжних дорученнях відповідає платник. Крім того, пунктом 3.9 договору передбачено можливість залік переплати у рахунок майбутніх платежів або у разі неможливості - повернення орендарю.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат та 216 841,66 грн. штрафу, з відмовою у решті задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви від 30.04.2021).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат та 216 841,66 грн. штрафу, з відмовою у решті задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви від 30.04.2021).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників - Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на кожного з скаржників, в межах сплачених ними сум.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/1086/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за скаржниками.

4. Матеріали справи № 911/1086/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 24.11.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала

Попередній документ

107550231

Наступний документ

107550233

Інформація про рішення:

№ рішення:	107550232
№ справи:	911/1086/21
Дата рішення:	27.09.2022
Дата публікації:	30.11.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (01.11.2021)
Дата надходження:	01.11.2021
Предмет позову:	стягнення 4081804,94 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

02.12.2025 02:28	Північний апеляційний господарський суд
02.12.2025 02:28	Північний апеляційний господарський суд
02.12.2025 02:28	Північний апеляційний господарський суд
02.12.2025 02:28	Північний апеляційний господарський суд
24.05.2021 11:40	Господарський суд Київської області
07.06.2021 12:00	Господарський суд Київської області
29.06.2021 10:15	Господарський суд Київської області
05.07.2021 12:00	Господарський суд Київської області
26.07.2021 12:00	Господарський суд Київської області
20.09.2021 12:20	Господарський суд Київської області
27.01.2022 10:30	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2022 11:00	Північний апеляційний господарський суд
27.09.2022 16:00	Північний апеляційний господарський суд
29.09.2022 10:15	Північний апеляційний господарський суд