вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" вересня 2022 р. Справа№ 927/1052/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Скрипки І.М.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2022
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промінь Озерне» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 (повний текст додаткового рішення складено 28.01.2022)
у справі № 927/1052/21 (суддя Шморгун В. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип»
до Приватного підприємства «Промінь Озерне»
про стягнення 8 881 000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краншип» звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Промінь Озерне», у якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з наданої позики у розмірі 8 881 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2021 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємства «Промінь Озерне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» 8 881 000,00 грн заборгованості з повернення позики та 133 215,00 грн витрат зі сплати судового збору.
До позовної заяви позивач додав заяву у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про намір подати докази щодо судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
24.12.2021 представник позивача адвокат Бобров А. О. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу. У поданій заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 981,10 грн, яку отримано судом, що розглядав справу, 06.01.2022.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 стягнуто з Приватного підприємства «Промінь Озерне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» 50 921,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення обґрунтоване тим, що підтверджений належними доказами розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, становить 50 921,90 грн.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Промінь Озерне» 14.02.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1052/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» про увалення додаткового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що був позбавлений можливості брати участь у судовому засідання з розгляду заяви про прийняття додаткового рішення, оскільки його неналежним чином повідомили про час та місце такого судового засідання.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідочу) (складу суду) апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промінь Озерне» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1052/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Промінь Озерне» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022, розгляд справи призначено на 30.03.2022. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Краншип» право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі відповідно, але не пізніше 04.03.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краншип» не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промінь Озерне» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022.
Разом з тим, 20.09.2022 позивач подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, а також проси залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У судове засідання 21.09.2022 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності сторін.
У відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краншип» у заяві просило суд стягнути з Приватного підприємства «Промінь Озерне» витрати на правничу допомогу у сумі 50981,10 грн, згідно договору про надання правничої допомоги від 01.10.2021, додатку №1 від 01.10.2021.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, до позовної заяви позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до якого розмір таких витрат складає 50 566,20 грн. Крім того, до відзиву ТОВ «Краншип» на зустрічний позов був доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким розмір витрат становить 395,40 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вже було зазначено вище, рішення суду у справі №927/1052/21 було ухвалено 21.12.2021.
З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже п'ятиденний строк для подання до суду доказів, що підтверджують розмір та здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 27.12.2021 (понеділок).
З матеріалів справи вбачається, що заява про прийняття додаткового рішення надійшла до канцелярії місцевого суду 06.01.2022, що підтверджується штампом Господарського суду Чернігівської області про отримання вхідної кореспонденції. Однак, відповідно до відомостей з конверту Укрпошти, в якому надійшла вказана заява, вона (заява) була відправлена заявником 24.12.2021.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краншип» вчасно та правомірно звернулося до господарського суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи надано наступні докази:
- копію договору про надання правової допомоги від 01.10.2021, укладений з адвокатом Бобровим А. О. (далі Договір від 01.10.2021);
- копію Додатку №1 від 01.10.2021 до Договору від 01.10.2021 (далі Додаток №1);
- копію акту здачі-приймання від 23.12.2021;
- копію рахунку №41 від 01.10.2021 на суму 25 000,00 грн;
- копію рахунку №43 від 23.12.2021 на суму 26 040,30 грн;
- копію платіжного доручення №1777 від 01.10.2021 про сплату 25 000,00 грн;
- копію платіжного доручення №2229 від 24.12.2021 про сплату 26 040,30 грн;
- деталізацію щодо правової допомоги за Додатком №1 від 01.10.2021 до Договору від 01.10.2021;
- роздруківки квитанцій від 01.10.2021: №BBBT7-88KF-Q7QE, №F5S5-759Q-6KRE, №S3YM-KL5B-KL7E, №BQB7-2AKY-K4EE; від 18.11.2021: №5KSK-KB9E-68QE, №6AZA-B2A3-YBME, №L7ZE-Z96R-YU6E про сплату коштів за отримання відомостей з ЄДР на загальну суму 665,00 грн;
- копії фіскальних чеків Укрпошти від 05.10.2021, 16.11.2021, 18.11.2021, 08.12.2021 на загальну суму 316,10 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Краншип» (далі - Клієнт) та адвокатом Бобровим А. О. (далі Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до цього договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії Договору надавати Клієнту належну правничу допомогу у справах, змісту (виду) та на умовах, що будуть визначатися Сторонами у кожному конкретному випадку шляхом укладання відповідного додатку до цього Договору, а Клієнт зобов'язується оплатити відповідну правничу допомогу та відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням цього Договору (п. 1.1 Договору від 01.10.2021).
У п. 2 Договору від 01.10.2021 зазначені повноваження Адвоката.
Згідно з п. 3 Договору від 01.10.2021 якщо інше не буде визначено відповідним додатком до цього договору, Клієнт зобов'язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду), який обраховується виходячи із погодинної ставки роботи Адвоката, що становить 800,00 грн за годину роботи, та відшкодувати Адвокату понесені витрати, пов'язані та необхідні для виконання цього Договору та відповідного доручення.
Цей Договір діє з дати його укладення та до 31.12.2022 включно (п. 7 Договору від 01.10.2021).
Пунктом 1 Додатку №1 до Договору від 01.10.2021 з огляду на невиконання ПП «Промінь Озерне» своїх зобов'язань щодо повернення позики за Договором безвідсоткової позики №19/04-21 від 19.04.2021, що спричинило порушення законних прав інтересів Клієнта, враховуючи невирішення особисто Клієнтом і ПП «Промінь Озерне» суперечки з цього приводу, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії Договору здійснити належний комплекс дій з метою захисту порушених вказаною особою прав та інтересів Клієнта, зокрема:
а) представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції (місцевому суді) під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
б) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
в) інші види адвокатської діяльності, не заборонені та нерозривно пов'язані із причиною Доручення за цим Додатком, в тому числі збір доказів, підготовка справи тощо,
а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату правову допомогу та відшкодувати його витрати, пов'язані з виконанням цього Договору.
Відповідно до п. 2 Додатку №1 за надання Адвокатом правової допомоги за цим Додатком до Договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) у розмірі 50 000,00 грн та відшкодувати Адвокату понесені витрати, пов'язані та необхідні для виконання цього Договору.
Гонорар адвоката сплачується частинами у такому порядку:
1) 25 000,00 грн протягом трьох робочих днів з дати укладання цього Договору;
2) 25 000,00 грн протягом трьох днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Виконання Клієнтом своїх грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється в безготівковій формі на підставі відповідного рахунку Адвоката. Сторони погодились, що вказаний у цьому пункті розмір гонорару (винагороди) визначено Сторонами з врахуванням складності справи, суми боргу перед Клієнтом, виходячи з принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії Договору протягом якого Доручення підлягає виконанню.
Колегія суддів зазначає, що ціну (вартість) правничої допомоги у Додатку №1 визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).
23.12.2021 Адвокат та позивач підписали акт здачі-приймання, у якому зазначено, що Адвокат належним чином надав і передав, а Клієнт прийняв правову допомогу, предмет якої визначений у п. 1 Додатку №1 від 01.10.2021 до Договору від 01.10.2021, а Клієнт прийняв цю правову допомогу. Загальний розмір гонорару Адвоката за цим актом становить 50 000,00 грн без ПДВ, а загальний розмір витрат Адвоката, пов'язаних з наданням правової допомоги 1 040,30 грн.
Згідно з деталізацією щодо правової допомоги за Додатком №1 адвокатом виконані наступні види робіт:
- юридична робота з матеріалами правовідносин між ТОВ «Краншип» та ПП «Промінь Озерне»;
- робота над позовною заявою та додатками до неї;
- збір певних доказів, робота з відомостями Держреєстру прав власності на нерухомість, підготовка та формування пакетів на відправку іншому учаснику та суду;
- підготовка до судового засідання у справі;
- участь у судовому засіданні;
- ознайомлення з відзивом на позов;
- підготовка відповіді на відзив;
- огляд реєстру прав на нерухоме майно з метою збирання доказів;
- підготовка клопотання про залишення зустрічного позову без руху, оформлення та відправка до суду;
- доопрацювання клопотання про залишення зустрічного позову без руху, оформлення та відправка до суду;
- підготовка відзиву на зустрічний позов, оформлення до відправлення;
- відправка відзиву на зустрічний позов через відділення Укрпошти;
- належна підготовка електронного файлу з відзивом на зустрічний позов та його відправка суду;
- підготовка клопотання про витребування доказів, належне оформлення електронного файлу з ним, направлення до суду;
- ознайомлення з матеріалами справи в кабінеті електронного суду;
- підготовка адвокатського запиту до ГУ ДПС в Чернігівській області;
- ознайомлення та робота з поданими іншою стороною матеріалами на засідання у справі 02.12.2021;
- огляд змісту електронних повідомлень на смартфоні іншої особи (ОСОБА_1) в порядку збирання доказів, оформлення огляду складанням акту та додатків до нього;
- спілкування з фізичною особою (ОСОБА_1) з приводу інших відомих їй обставин укладання іпотечного договору з метою збирання доказів;
- підготовка клопотання про приєднання доказів, в тому числі оформлення додатків до нього, пакета примірника для іншої сторони для відправки;
- відправка у відділенні Укрпошти іншій стороні цінного листа з копією клопотання про приєднання доказів до справи від 08.12.2021;
- підготовка заяви з процесуального питання щодо представництва у справі ПП «Промінь Озерне»;
- ознайомлення з повною ухвалою суду у справі від 09.12.2021;
- підготовка заяви про виправлення описки в ухвалі, підписання, направлення суду.
Адвокат виставив позивачу рахунки №41 від 01.10.2021 та №43 від 23.12.2021 на оплату гонорару та відшкодування його витрат на загальну суму 51 040,30 грн, який останній оплатив згідно з платіжними дорученнями №1777 від 01.10.2021 та №2229 від 24.12.2021.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на наведені критерії, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони (відповідача), відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, позивачем, згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому правової допомоги у суді першої інстанцій на суму 50 000 грн.
Одночасно, окрім гонорару, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати адвоката на поштові послуги та на отримання відомостей з ЄДР у загальному розмірі 1040,30 грн.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Таким чином, за правилами статті 74 ГПК України розмір таких судових витрат, як поштові послуги та плата за отримання відомостей з ЄДР, має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума поштових витрат адвоката на надсилання первісного позову відповідачу (59,20 грн) повторно включена до витрат, а тому поштові послуги на вказану суму не підлягають задоволенню.
Щодо поштових витрат у розмірі 59,20 грн, понесених у зв'язку з направленням іншій стороні клопотання про приєднання доказів, колегія суддів зазначає наступне.
09.12.2021 представником ТОВ «Краншип» було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у прийнятті якого судом першої інстанції відмовлено, оскільки воно було подано з порушенням строку, а представник позивача не обґрунтував неможливості подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи, що клопотання про приєднання доказів не задоволено судом першої інстанції, витрати на поштові послуги з направленням іншій стороні вказаного клопотання у розмірі 59,20 грн, не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Інші витрати представника позивача на суму 921,90 грн є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, а отже підлягають стягненню з відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 50 921,90 грн (50 000 грн (гонорар адвоката) + 921,90 грн (витрати адвоката).
Відповідач не скористався своїм правом подачі заперечень на заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, хоча був обізнаний про розгляд даної заяви у суді першої інстанції, оскільки ухвала Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2022, якою заяву представника ТОВ «Краншип» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу надати суду свої доводи або заперечення (у разі наявності) стосовно вказаної заяви, що підтверджується розпискою представника відповідача наявною у матеріалах справи.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про позбавлення його можливості участі у судовому засіданні, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримував ухвали суду від 06.01.2022 та 24.01.2022, якими заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, призначено/перепризначено до розгляду.
Разом з тим, отримавши вказані ухвали під розписку, представник відповідача не скористався своїми правами щодо подання заперечень на заяву позивача про стягнення адвокатських так і заяви про відкладення розгляду справи, з обґрунтуванням підстав такого відкладення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1052/21.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що місцевий господарський суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Промінь Озерне» слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промінь Озерне» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1052/21 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1052/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/1052/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.11.2022 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
С.Р. Станік