вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" вересня 2022 р. Справа№ 5011-19/13959-2012
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.09.2022
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 24.12.2021)
у справі № 5011-19/13959-2012 (суддя Чинчин О.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО»
про заміну сторони виконавчого провадження
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
до Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу»
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-19/13959-2012 позов задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору № 420/ІП-1 від 19.07.2007 - майновий комплекс, загальною площею 7976,60 кв.м., який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» з метою погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 у загальному розмірі 7511081,76 грн.
04.01.2013 року на виконання вказаного рішення у справі №5011-19/13959-2012 було видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду м. Києва № 5011-19/13959-2012 з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
14.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження по справі №5011-19/13959-2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №5011-19/13959-2012 - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» 17.01.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №5011-19/13959-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-19/13959-2012. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 5011-19/13959-2012.
08.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 21 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
27.06.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО», справу №5011-19/13959-2012 призначено до розгляду на 06.09.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу, боржник заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях скаржника, а ухвала місцевого господарського суду від 22.12.2021 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
06.09.2022 розгляд справи відкладено на 20.09.2022.
19.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» адвоката Софіщенко В.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника скаржника на лікарняному із наявними симптомами ГРВІ.
У судове засідання 20.09.2022 з'явився представник ПАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу».
Представники ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» та ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлялися належним чином.
ПАТ «Дельта Банк» про причини неявки свого представника суд не повідомив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник скаржника, що не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з'явились у судове засідання. Колегія суддів звертає увагу на те, що представником скаржника не було надано суду доказів непрацездатності за станом здоров'я. При цьому, судом враховано, що у попередньому судовому засіданні 06.09.2022 представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» Софіщенко В.А. приймав участь у розгляді справи та надавав суду свої пояснення які прийняті судом до уваги.
Також, відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що за приписами частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Отже, частина 3 статті 56 ГПК України не визначає представників юридичних осіб як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси юридичної особи надано також керівнику або члену виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення. Таким чином, неявка представника скаржника у судове засідання за станом здоров'я не підтвердженим відповідними доказами, судом не визнається поважною причиною неявки апелянта в судове засідання 20.09.2022, зважаючи при цьому, що представляти інтереси юридичної особи в суді мав право також директор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО».
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник ПАТ «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов'язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.
Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов'язковість судового рішення.
За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 334 ГПК України.)
Також відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 06.09.2007 (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).»
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-19/13959-2012 позов задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору № 420/ІП-1 від 19.07.2007 - майновий комплекс, загальною площею 7976,60 кв.м., який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» з метою погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 у загальному розмірі 7511081,76 грн.
У вказаному рішенні суду встановлено, що 29 листопада 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (банк) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» укладено Кредитний договір № 420.
19.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк» (іпотекодержатель за договором) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (іпотекодавець за договором) укладено Іпотечний договір № 420\ІП-1 з майновим поручителем, посвідчений 19.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М.., зареєстрований в реєстрі за № 3839.
Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору № 420\ІП-1, предметом іпотеки є майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5\7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс (серія МК № 010005929) від 18.10.2002 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі Наказу про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 18.10.2002 року № 816В. Зазначене майно зареєстроване на праві власності за Іпотекодавцем Київським міським БТІ 23 жовтня 2002 року, про записано у реєстрову книгу № 14з-181 за реєстровим № 849-з.
04.01.2013 року на виконання вказаного рішення у справі №5011-19/13959-2012 було видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду м. Києва № 5011-19/13959-2012 з Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18В, ідентифікаційний код 19356840) на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код 34047020). У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.
Відповідно до положень частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Аналогічна правова позиція у таких правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 у справі № 5023/5604/11.
Судом встановлено, що 09.09.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги №2304/К/1, за умовами якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимог Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та за дебіторською заборгованістю, які зазначені у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечним договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням усіх змін і доповнень і додатків до них, іншими договорами, згідно з реєстром у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами, в т.ч. тими, які були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між Сторонами не пізніше двадцяти робочих днів після укладенням цього Договору, в т.ч ті, які підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно з п.2 Договору за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними Договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме стягненню в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
Права вимоги, що відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2020-08-20-000034-b від 28.08.2020 переможцем яких визнаний Новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті Новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених відкритих торгів (аукціону), «ДЕЛЬТА БАНК», складає 46 067 676 грн. 39 коп. Сторони домовились, що за відступлення Права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 29469226,93 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор (п.4 Договору).
Додатком №1 до Договору про відступлення прав вимоги №2304/К/1 від 09.09.2020 року Сторони узгодили, що Банк відступає Новому кредитору права вимоги, зокрема, за Кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, укладеним з Приватним акціонерним товариством «ТОДАК», у розмірі 15645956 грн. 31 коп.
В подальшому, 04.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №0921/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим №448, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає у власність, а Новий кредитор за плату, відповідно до умов цього Договору, приймає у власність всі майнові права - права вимоги Первісного кредитора до Боржника (-ів), поручителів, які включають набуті Первісним кредитором відповідні права від АТ «Дельта Банк» за Договором №2304/К/1 про відступлення права вимоги, укладеного між АТ «Дельта Банк» та Первісним кредитором 09 вересня 2020 року, перелік яких зазначено в додатку №1 до цього Договору. Сторони домовились, що відступлення Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги за Договором забезпечення відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами в день укладення цього Договору.
Ціна Договору складає суму коштів в національній валюті України в розмірі 270000 грн. 00 коп. (п.4.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №0921/1 від 04.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» прийняло права вимоги за кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, укладеним з Приватним акціонерним товариством «ТОДАК», у розмірі 15645956 грн. 31 коп. та сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» грошові кошти у розмірі 270000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11130 від 04.10.2021 року.
Відповідно до приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 зі справи № 916/2286/16.
При цьому, задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 року у справі № 301/358/20.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Договір про відступлення прав вимоги №2304/К/1 від 09.09.2020 року та Договір про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №0921/1 від 04.10.2021 року оспорюються або визнані недійсними у судовому порядку.
Судом першої інстанції вірно враховано, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває наказ Господарського суду міста Києва №5011-19/13959-2012 від 04.01.2013 року, що підтверджується роздруківкою з веб-сайту Міністерства юстиції України. При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, апеляційним господарським судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі №5/128, від 21.08.2020 у справі №905/2084/14-908/4066/14, стосовно того, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п.1 Договору про відступлення прав вимоги №2304/К/1 від 09.09.2020 року Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами, в т.ч. тими, які були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між Сторонами не пізніше двадцяти робочих днів після укладенням цього Договору, в т.ч ті, які підлягають нотаріальному посвідченню. Проте, матеріали справи не містять, та скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладання між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржника - Приватного акціонерного товариства «ТОДАК» за Кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, зокрема, за іпотечним договором №420\ІП-1 від 19.07.2007 року.
Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідно до п.2.1 Договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №0921/1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим №448, від 04.10.2021 року Сторони домовились, що відступлення Первісним кредитором Новому кредитору прав вимоги за Договором забезпечення відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами в день укладення цього Договору. Проте, матеріали справи також не містять доказів укладання між Сторонами окремих договорів про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини 2 статті 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обов?язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5/7, зареєстровано за Пархоменко О.О., відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» не набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором №420\ІП-1 від 19.07.2007 року та не є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за іпотечним договором №420\ІП-1 від 19.07.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань Боржника - Приватного акціонерного товариства «ТОДАК» за Кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, а тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» про заміну сторони виконавчого провадження по справі №5011-19/13959-2012 за наказом Господарського суду міста Києва №5011-19/13959-2012 від 04.01.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору № 420\ІП-1 від 19.07.2007 р - майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул.. Куренівській, 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (код ЄДРПОУ 14307340, м. Київ, вул.. Куренівська, 5/7, індекс 04073) шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» (м. Київ, вул.. Новокостянтинівська, 18В, 04080, код ЄДРПОУ 19356840) з метою погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (код ЄДРПОУ 14307340, м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, індекс 04073) за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 року у загальному розмірі 7 511 081,76 грн. (сім мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 76 коп., з яких: 5 850 000,00 грн. (п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 1 179 193,84 грн. (один мільйон сто сімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто три) грн. 84 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 481 887,92 грн. (чотириста вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів перед ПАТ «Сведбанк», правомірно відмовлено судом першої інстанції.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО».
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №5011-19/13959-2012 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО».
4. Матеріали справи №5011-19/13959-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 21.11.2022 після виходу судді з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
Ю.Б. Михальська