вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/17620/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2022
від позивача: Лисак Т.І. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Гачак І.О. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 20.01.2022 (повний текст складено та підписано 26.01.2022)
у справі №910/17620/21 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 64 356, 37 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 64356,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідача було завдано позивачу збитки, в зв'язку не збереженням вантажу, які він просить стягнути в судовому порядку у розмірі 41216,70 грн.
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що обставини щодо завдання збитків та їх розміру - є недоведеними позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 по справі №910/17620/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 64 356,37 грн. - задоволено повністю, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" суму збитків, які виникли, у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 64356грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу та належного підтвердження розміру збитків за залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 45647310 від 06.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021 та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 64356,37 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (10.02.2022 відповідно поштового трекеру на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 по справі №910/17620/21 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- суд першої інстанції не дослідив чи має право позивач звертатись із позовом за накладними № 48209365, 48228043, № 48228027, 48808802, адже вказані накладні не містять переуступного напису, передбаченого ст. 133 Статуту;
- подані позивачем докази - довідки стосовно вартості вугілля - є неналежними доказами, а також підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції в порядку ст. 209 Господарського процесуального кодексу України;
- суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання скаржника про витребування доказів, і скаржник просив витребувати у позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», які містять інформацію щодо відсотковості вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021;
- твердження позивача про вологість вугілля 0% спростовується примірником договору поставки від 01.03.2019 № 1-1-2019/008;
- відсутні обумовлені ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України підстави для стягнення збитків.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
15.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:
- з огляду на те, що положення ст.115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд обгрунтовано визнав надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції належними та допустимими доказами на підтвердження вартості відправленого за залізничними накладними №48209365 від 27.04.2021, №48228043 від 29.04.2021, №48228027 від 29.04.2021. №48808802 від 05.06.2021, №49026487 від 18.06.2021, №46181491 від 26.06.2021, №49030240 від 19.06.2021, №49581010 від 22.07.2021, №48682009 від 27.05.2021. №49961576 від 1 1.08.2021, №501 16789 від 19.08.2021 вантажу;
- позивач не є ані постачальником, ані покупцем спірного вугілля, а тому надані вантажовідправником довідки є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу;
- судом першої інстанції вірно встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-УП від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом;
- згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях"" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного /Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм$
- з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49030240 від 09/07/2020 № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17620/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022, розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні 31.03.2022.
31.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, та з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно, з 02.05.2022 по 27.05.2022, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2022 справу №910/17620/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 та від 15.09.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (адв. Лисак Т.Г.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2022.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 15.09.2022 з'явились представники позивача, відповідача (скаржника), обидва в режимі відео конференції, з метою забезпечення права сторін на участь в судовому засіданні.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні 15.09.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 по справі №910/17620/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у квітні-серпні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" здійснено відправку вугілля кам'яного у твердому стані, вологість 0, 0,2% на адресу Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", Бурштинська ТЕС АТ "ДТЕК Західенерго" залізничним транспортом зі станції відправлення Покровськ Донецької залізниці, Ямниця, Бурштин Львівської залізниці до станції призначення Добропілля Донецької залізниці, що підтверджується залізничними накладними та досильними накладними до основних відправок, які долучені позивачем до позовних матеріалів: № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 45647310 від 06.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021.
На станціях Нижньодніпровськ-вузол, Покровськ, Бурштин, Добропілля залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину вантажу у вагонах, які перевозились за спірними залізничними накладними втрачено, про що складено відповідні комерційні акти: № 482004/218 від 28.04.2021, № 482004/231 від 02.05.2021, № 482004/232 від 02.05.2021, № 482004/233 від 02.05.2021, № 482004/234 від 02.05.2021, № 482004/235 від 02.05.2021, № 428004/236 від 02.05.2021, № 482004/237 від 02.05.2021, № 482004/238 від 02.05.2021, № 450003/620/54 від 06.06.2021, № 388103/821 від 24.06.2021, № 388103/832 від 25.06.2021, № 493102/76/849 від 20.06.2021, № 493102/89/1004 від 22.07.2021, № 388103/598 від 02.06.2021, № 388103/599 від 02.06.2021, № 388103/1097 від 17.06.2021, № 493102/95/1110 від 20.08.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 64356,37 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст.307 Господарського кодексу України, ст.909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 2 ст.24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами ст.37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріалами справи (залізничні накладні та досильні накладні до основних відправок: № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 45647310 від 06.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення Покровськ Донецької залізниці, Ямниця, Бурштин Львівської залізниці до станції призначення - Добропілля Донецької залізниці.
Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за результатами зважування вантажу, який перевозився згідно залізничних накладних, долучених до матеріалів справи, виявлено його часткову втрату у вагонах, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Зокрема, зі змісту комерційних актів: №482004/218 від 28.04.2021 вбачається, що недостача вантажу у вагоні № 53513610 становить 1850 кг, № 482004/231 від 02.05.2021 - нестача вантажу у вагоні № 62966213 складає 1000 кг, № 482004/232 від 02.05.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56291719 складає 1500 кг, № 482004/233 від 02.05.2021 - нестача вантажу у вагоні № 53058145 складає 1250 кг, № 482004/234 від 02.05.2021- нестача вантажу у вагоні № 56255771 складає 1000 кг, № 482004/235 від 02.05.2021- нестача вантажу у вагоні № 64021546 складає 750 кг, № 482004/236 від 02.05.2021 - нестача вантажу у вагоні № 53545729 складає 900 кг, № 482004/237 від 02.05.2021- нестача вантажу у вагоні № 62256045 складає 800 кг, № 428004/238 від 02.05.2021 - нестача вантажу у вагоні № 62522677 складає 3450 кг, № 450003/620/54 від 06.06.2021- нестача вантажу у вагоні № 53534673 складає 3500 кг, № 388103/821 від 24.06.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56737760 складає 2450 кг, у вагоні № 62198460 нестача - 2500 кг, № 388103/832 від 25.06.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56998099 складає 3500 кг, № 493102/76/849 від 20.06.2021 - нестача вантажу у вагоні № 53546131 складає 3400 кг, № 493102/89/1004 від 22.07.2021 - нестача вантажу у вагоні № 63812481 складає 1650 кг, нестача у вагоні № 56961881 - 900 кг, у вагоні № 53560736 нестача - 1650 кг, № 388103/598 від 02.06.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56138258 складає 2100 кг, № 388103/599 від 02.06.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56542160 складає 2800 кг, № 388103/1097 від 17.08.2021 - нестача вантажу у вагоні № 50049097 складає 1250 кг, № 493102/95/1110 від 20.08.2021 - нестача вантажу у вагоні № 56998206 складає 1000 кг, у вагоні № 61013264 недостача - 1600 кг.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наведені комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних : № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №53513610, 62966213, № 56291719, № 53058145, № 56255771, № 64021546, № 53545729, № 62256045, № 62522677, № 53534673, № 56737760, № 62198460, № 56998099, № 53546131, № 63812481, № 56961881, № 53560736, № 56138258, № 56542160, № 50049097, № 56998206, № 61013264.
При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін - в матеріалах справи відсутні.
Підпунктом 8 п.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Акціонерне товариство "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у Акціонерного товариства "Українська залізниця" в силу приписів ст. ст. 22, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 110, 113, 129 Статуту виник обов'язок з відшкодування позивачу збитків, завданих незбереженням вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно положень ст.133 Статуту залізниць України, ПрАТ "Шахтоуправління Покровське", ПрАТ "Івано-Франківськцемент" та ТЕС АТ "ДТЕК Західенерго" передали право пред'явлення позову щодо недостачі вантажу, відправленого за залізничними накладними та досильними накладними до основних відправок, які долучені позивачем до позовних матеріалів: № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 45647310 від 06.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021, вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".
Також, в підтвердження повноважень осіб, що здійснювали переуступні написи до матеріалів справи долучено довіреність № 82/21 від 25.06.2021 на головного бухгалтера ПрАТ "Шахтоуправління Покровське" Фадєєву Світлану Євгенівну, довіреність № 155/ЗЕ/2021 від 13.05.2021 на начальника відділу паливозабезпечення ВП "Бурштинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Західенерго" Пундора Івана Ярославовича та головного бухгалтера ВП "Бурштинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК Західенерго" Івасишина Романа Григоровича.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не дослідив чи має право позивач звертатись із позовом за накладними № 48209365, 48228043, № 48228027, 48808802, адже вказані накладні не містять переуступного напису, передбаченого ст. 133 Статуту - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказані обставини вірно встановлені судом першої інстанції з урахуванням наявних матеріалів справи, а відповідачем не спростовано обставин щодо наявності у позивача права на звернення до суду з даними позовом в рамках вищезазначених перевезень.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно із ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст.114 Статуту).
Згідно з ст.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу, який перевозився за залізничними накладними: № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021 позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, які складені вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільска ЦЗФ", підписані директором та начальником відділу з планування та інвестицій. Саме при перевезенні за вищезазначеними накладними комерційними актами було встановлено недостачу вантажу у вищезазначеному обсязі та перелічених вище вагонах. При цьому, подані позивачем докази - довідки стосовно вартості вугілля (оригінали) - були досліджені судом апеляційної інстанції в порядку ст. 209 Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що вони посвідчені підписами повноважних осіб, які засвідчені печатками товариства.
Враховуючи положення ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України, ст.314 Господарського кодексу України, а також ст.115 Статуту залізниць України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тонни вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є документально підтвердженим відповідно до вимог законодавства.
З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що подані позивачем докази - довідки стосовно вартості вугілля - є неналежними доказами, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до п.2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст.115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем довідки про вартість вугільної продукції є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження вартості відправленого за залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021 вантажу.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, позивач не є ані постачальником, ані покупцем спірного вугілля, а тому надані вантажовідправником довідки є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши усі наявні у справі докази як окремо, так і в сукупності, дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів оплати вантажу та, як наслідок, не доведено наявність шкоди - є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях"" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
Отже, з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання скаржника про витребування доказів, і скаржник просив витребувати у позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», які містять інформацію щодо відсотковості вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021 - судом апеляційної інстанції відхиляються, і відповідно, задоволенню не підлягають, з огляду на те, що скаржником не доведено в розумінні ст. 81 Господарського процесуального кодексу України наявність обумовлених законом підстав для витребування таких доказів.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат становить загалом 64356,37 грн, за розрахунком позивача, який перевірено судом апеляційної інстанції і з яким суд погоджується щодо сум, обсягів та ставок нарахувань збитків, з урахуванням належних доказів документального підтвердження вказаних показників, а саме:
- у вагоні №53513610 (за накладною № 48209365) нестача вантажу становить (1850-690) 1160 кг або 1,160т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2264, 15 грн., сума нестачі - 2626,41 грн.;
- у вагоні №62966213 (за накладною № 48228043) нестача вантажу становить (1000-699) 301 кг або 0,301т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 715,59 грн.;
- у вагоні №56291719 (за накладною № 48228043) нестача вантажу становить (1500-694) 806 кг або 0,806т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 1916,19 грн.;
- у вагоні №53058145 (за накладною № 48228043) нестача вантажу становить (1250-699) 551 кг або 0,551т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 1309,93 грн.;
- у вагоні №56255771 (за накладною № 48228043) нестача вантажу становить (1000-689) 311 кг або 0,311т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 739,36 грн.;
- у вагоні №64021546 (за накладною № 48228027) нестача вантажу становить (750-700) 50 кг або 0,050т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 118,87 грн.;
- у вагоні №53545729 (за накладною № 48228027) нестача вантажу становить (900-690) 210 кг або 0,210т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 499,25 грн.;
- у вагоні №62256045 (за накладною № 48228027) нестача вантажу становить (800-699) 101 кг або 0,101т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 240,11 грн.;
- у вагоні №62522677 (за накладною № 48228027) нестача вантажу становить (3450-699) 2751 кг або 2,751т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2377, 36 грн., сума нестачі - 6540,12 грн.;
- у вагоні №53534673 (за накладною № 48808802) нестача вантажу становить (3500-680) 2820 кг або 2,820т, ціна за 1 000т з ПДВ - 3094,81грн., сума нестачі - 8727,36 грн.;
- у вагоні №56737760 (за накладною № 49026487) нестача вантажу становить (2450-709) 1741 кг або 1,741т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2624,52 грн., сума нестачі - 4569,29 грн.;
- у вагоні №62198460 (за накладною № 49026487) нестача вантажу становить (2500-700) 1800 кг або 1,800т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2624,52 грн., сума нестачі - 4724,14 грн.;
- у вагоні №56998099 (за накладною № 46181491 (49026487)) нестача вантажу становить (3500-709) 2791 кг або 2,791т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2624,52 грн., сума нестачі - 7325,04 грн.;
- у вагоні №53546131 (за накладною № 49030240 (49026461)) нестача вантажу становить (3400-689) 2711 кг або 2,711т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2363,40 грн., сума нестачі - 6407,18 грн.;
- у вагоні №63812481 (за накладною № 49581010 (49579683)) нестача вантажу становить (1650-699) 951 кг або 0,951т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2352,07 грн., сума нестачі - 2236,82 грн.;
- у вагоні №56961881 (за накладною № 49581010 (49579683)) нестача вантажу становить (900-689) 211 кг або 0,211т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2352,07 грн., сума нестачі - 496,29 грн.;
- у вагоні №53560736 (за накладною № 49581010 (49579683)) нестача вантажу становить (1650-689) 961 кг або 0,961т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2352,07 грн., сума нестачі - 2260,34 грн.;
- у вагоні №56138258 (за накладною № 48682009) нестача вантажу становить (2100-690) 1410 кг або 1,410т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2442,35 грн., сума нестачі - 3443,71 грн.;
- у вагоні №56542160 (за накладною № 48682009) нестача вантажу становить (2800-690) 2110 кг або 2,110т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2442,35 грн., сума нестачі - 5153,36 грн.;
- у вагоні №50049097 (за накладною № 49961576) нестача вантажу становить (1250-700) 550 кг або 0,550т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2518,97 грн., сума нестачі - 1385,43 грн.;
- у вагоні №56998206 (за накладною № 50116789(50102318)) нестача вантажу становить (1000-709,5) 290,5 кг або 0,290т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2452, 07 грн., сума нестачі - 712,33 грн.;
- у вагоні №61013264 (за накладною № 50116789(50102318)) нестача вантажу становить (1600-699) 901 кг або 0,901т, ціна за 1 000т з ПДВ - 2452, 07 грн., сума нестачі - 2209,07 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений та документально підтверджений належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України факт втрати частини вантажу та належного підтвердження розміру збитків за залізничними накладними № 48209365 від 27.04.2021, № 48228043 від 29.04.2021, № 48228027 від 29.04.2021, № 48808802 від 05.06.2021, № 45647310 від 06.06.2021, № 49026487 від 18.06.2021, № 46181491 від 26.06.2021, № 49026461 від 18.06.2021, № 49030240 від 19.06.2021, № 49579683 від 21.07.2021, № 49581010 від 22.07.2021, № 48682009 від 27.05.2021, № 49961576 від 11.08.2021, № 50102318 від 18.08.2021, № 50116789 від 19.08.2021 та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 64356,37 грн.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 у справі № 910/17620/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 у справі № 910/17620/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2022 у справі № 910/17620/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Матеріали справи № 910/17620/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 23.11.2022.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала