вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/20838/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2022
від позивача: Гончаров О.В.;
від відповідача: Слободянін М.В.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської ради
на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.05.2021 (повний текст рішення складено та підписано 01.06.2021)
у справі № 910/20838/20 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві
про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 961 571,64 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Київська міська рада (далі - позивач, Київська міська рада) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 961 571,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків за Договором оренди земельних ділянок від 12.04.2006 № 238 в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати.
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що згідно даних ГУ ДПС у м. Києві заборгованість Товариства з орендної плати за землю не обліковується. До того ж, контролюючим органом щодо сплати відповідних платежів є ГУ ДПС у м. Києві, а не Київська міська рада.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20 у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб" за участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 69 961 571,64 грн відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що Київською міською радою не доведено наявності правових підстав для стягнення з Товариства 68 167 216,15 грн заборгованості з орендної плати, що утворилася внаслідок неврахування Товариством змін до нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що:
- відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження сплати спірної суми відповідно до умов договору;
- Київською міською радою відповідно до Закону України «Про оренду землі» та умов договору не передбачено обов'язку повідомляти про зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
- не враховано п. 4.4 Договору оренди землі, а також ст. 289 Податкового кодексу України;
- сума боргу за період з 2017 - 2020 з врахуванням індексу інфляції складає 68 167 216,15 грн., сума процентів в той же час складає 69 961 571,64 грн., і систематична несплата орендної плати призвела до значних втрат дохідної частини місцевого бюджету.
14.09.2022 від Київської міської ради надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких скаржник наголошував, що сплачені відповідачем у 2017-2020 роках грошові кошти на виконання Договору оренди не можна вважати сплатою орендної плати, оскільки останнім не подано податкових декларацій у встановленому законом порядку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що згідно даних ГУ ДПС у м. Києві заборгованість Товариства з орендної плати за землю не обліковується. До того ж, контролюючим органом щодо сплати відповідних платежів є ГУ ДПС у м. Києві, а не Київська міська рада. Крім того, зміна нормативної грошової оцінки земель внаслідок індексації , є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021, для розгляду апеляційної скарги Київської міської ради сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20 - залишено без руху.
10.08.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Київської міської ради) надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. 09.1-13/21551/21), до якої долучено платіжне доручення №873 від 06.08.2021 про сплату 1 103 550,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20, яке оскаржується у повному обсязі.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 04.08.2021 по 29.08.2021 включно, перебував у відпустці, суддя Дикунська С.Я. перебувала у відпустці до 28.08.2021 і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 поновлено Київській міській раді пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/20838/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021, розгляд справи призначено на 21.10.2021.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, у зв'язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20838/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021, для розгляду справи № 910/20838/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 прийнято справу №910/20838/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 розгляд справи відкладено до 27.01.2022.
27.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2022 справу №910/20838/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021.
17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2022 справу №910/20838/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 розгляд справи відкладено до 15.09.2022.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 15.09.2022 з'явились представники позивача (скаржника), відповідача.
Представники Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у судове засідання 15.09.2022 не з'явились про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв'язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників третьої особи, особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, як і неподання нею відзиву, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неявкою представників третьої особи - відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі №910/20838/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, стягнувши загальну заборгованість з орендної плати у розмірі 69 961 571,64 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.09.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 за № 827/3402 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМ-КЛУБ" земельної ділянки для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва" передано в оренду на 25 років земельні ділянки площею 245 067 кв.м (кадастровий номер 8000000000:90:009:0023) та площею 157 369 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:010:0169), в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68 436 кв.м та укладено договір оренди земельної ділянки від 12.04.2006 №238 між Київською міською радою (далі - КМР, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМ-КЛУБ" (далі - Товариство, Орендар), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Книзі записів державної реєстрації договорів від 13.04.2006 за № 63-6-00348 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору предметом та об'єктом цього договору є оренда земельних ділянок площею 245 067 кв.м (кадастровий номер 8000000000:90:009:0023) та площею 157 369 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:010:0169), в тому числі в межах прибережних захисних смуг 68 436 кв.м.
Пунктом 2.2 договору встановлена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а саме: згідно з витягом з технічної документації № Ю-35317/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 09.11.2005 за № 1237 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023 становить 25 926 084,23 грн; згідно з витягом з технічної документації № Ю-35318/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 09.11.2005 за № 1238 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:010:0169 становить 15 019 709,86 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору, річна орендна плата за земельні ділянки на період будівництва встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до пункту 4.4. договору зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та їх індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.
Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з Порядком визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, який затверджений додатком 5 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення", встановлено формулу, згідно з якою розраховується нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки, зокрема:
Цн = Цнм X Пз х Кф х Кл х Кі; де:
Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:
Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони:
Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
З 01.01.2017 нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховується відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777.
Також, з 01.01.2017 рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23, а саме встановлено мінімальні значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
На обґрунтування позовних вимог Київська міська рада зазначала, що Товариство згідно з умовами договору мало сплатити на користь орендодавця оренду плату за 01.11.2017 - 31.12.2017 рік у розмірі 2 787 852,65 грн, за 2018 рік -20 520 423,60 грн, за 2019 рік - 25 022 120,10 грн, з 01.01.2020 по 31.10.2020 -18 732 406,85 грн, загалом - 67 062 803,20 грн, з яких борг Товариства становить 64 896 699,40 грн. Утворення відповідної заборгованості з орендної плати мало місце у зв'язку з неврахуванням Товариством змін до нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Так, Київська міська рада вказувала на те, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:90:009:0023 становила: у період з 01.11.2017-31.12.2017 - 732 034 622,50 грн, у період з 01.01.2018-16.07.2018 - 732 034 622,50 грн, у період з 17.07.2018-31.12.2018 - 1 098 051 933,75 грн, у 2019 році - 1 098 051 933,75 грн, з 01.01.2020-31.10.2020 - 1 098 051 933,75 грн ; нормативно грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:90:010:0169 становила: у період з 01.11.2017-31.12.2017 - 380 059 603,96 грн, у період з 01.01.2018-16.07.2018 -- 380 059 603,96 грн, у період з 17.07.2018-31.12.2018 - 570 089 405,94 грн, у 2019 році - 570 089 405,94 грн, з 01.01.2020-31.10.2020 - 570 089 405,94 грн. При цьому, у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 плата за землю не нараховується та не сплачується згідно з п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, Товариство наголошує, що згідно даних ГУ ДПС у м. Києві заборгованість Товариства з орендної плати за землю не обліковується. До того ж, контролюючим органом щодо сплати відповідних платежів є ГУ ДПС у м. Києві, а не Київська міська рада.
У свою чергу, в поясненнях ГУ ДПС у м. Києві вказано на те, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди відповідними сторонами договору, а також наведені дані щодо сплати Товариством орендної плати та земельного податку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Суд апеляційної інстанції враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства дійшов висновку, що виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем/ у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ст. 288 Податкового кодексу України).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3. ст.288 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків знесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За змістом статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудні того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає суду апеляційної інстанції обґрунтовані підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати. Аналогічних правильних правових висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Крім того, аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18 та постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
Як зазначав відповідач, згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючих органів - ГУ ДПС у м. Києві, за Товариством заборгованість з орендної плати за землю не обліковується, що підтверджується листом №2991/6/26-16-13-03-14 від 19.01.2021, і відповідно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині щодо прийняття вказаного доказу до уваги. Наведене спростовує доводи скаржника, що відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження сплати спірної суми відповідно до умов договору.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№826/1291/17)).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції також відхиляє як необгрунтовані та безпідставні доводи Київської міської ради, наведені в апеляційній скарзі, щодо автоматичного самостійного застосування відповідачем нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки під час розрахунку орендної плати.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що положення чинного земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини, не містять обов'язку з самостійного здійснення орендарем розрахунку орендної плати, виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На відсутності правових підстав щодо пріоритетного застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" наголошував також Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, у зв'язку з чим також відхиляються доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно подання податкових декларацій у встановленому законом порядку, як підстави для підтвердження сплати відповідних сум з орендної плати, стосовно відсутності заборгованості по сплаті яких у спірний період вказується у листі №2991/6/26-16-13-03-14 від 19.01.2021.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Київською міською радою не доведено підстав, за яких у відповідача згідно з умовами договору оренди від 12.04.2005 наявний обов'язок самостійно індексувати розмір орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель. До того ж, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів повідомлення Київською міською радою відповідача щодо зміни нормативної грошової оцінки земель та необхідності внесення у зв'язку з цим іншого розміру орендної плати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Слід також врахувати і правові висновки Верховного Суду у постановах від 13.06.2018 у справі № 925/1016/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, за якими зміна нормативної грошової оцінки земель внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, оцінивши усі наявні у матеріалах докази як окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку про те, що Київською міською радою не доведено наявності правових підстав для стягнення з Товариства 68 167 216,15 грн заборгованості з орендної плати, що утворилася внаслідок неврахування Товариством змін до нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки відповідачем жодного прострочення по сплаті заборгованості - не допущено внаслідок відсутності такої, а тому і обумовлені договором та ст. 625 Цивільного кодексу України підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат у складі суми боргу (загалом 68 167 216,15 грн.), а також і 3% річних у заявленому до стягнення розмірі (1 794 355,49 грн.) - відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Крім того, клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження з підстав, обумовлених п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України залишено судом апеляційної інстанції без задоволення, з огляду на те, що повноваження підписанта апеляційної скарги належним чином підтверджені, а саме до матеріалів апеляційної скарги подано відповідну довіреність від 22.06.2021 № 225-КМГ-2699 щодо підтвердження повноважень Гончарова О.В. стосовно підписання апеляційних скарг від імені Київської міської ради, і відповідні повноваження представника перевірені судом при відкритті апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20838/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено в силу, а тому його дія, зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021, підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20838/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20838/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київською міською радою.
4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2021 у справі № 910/20838/20.
5. Матеріали справи № 910/20838/20 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 21.11.2022.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала