Справа № 703/1658/22
2/703/991/22
25 листопада 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
за участі:
відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, мотивуючи його тим, що він згідно рішення суду сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 17 жовтня 2014 року і до повноліття дитини. В зв'язку з тим, що після винесення рішення у нього народилась донька ОСОБА_5 яка перебуває на його утриманні, а тому він не може сплачувати аліменти у визначеному розмірі та просить суд зменшити їх розмір на утримання доньки ОСОБА_6 з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Полежаки В.Ф. про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Пояснила, що позивач після рішення суду аліменти не сплачує взагалі та має заборгованість. Вважає, що у позивача немає підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду від 27 листопада 2014 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як передбачає ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.1,2, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/5672/14-ц, 2/703/1878/14 вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
За вказаним виконавчим листом ВДВС Звенигородського РУЮ відкрито виконавче провадження за № 45853560 від 16 грудня 2014 року.
За змістом ч.4,5, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вказані вище обставини не заперечувались учасниками справи.
28 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2017 року.
Після винесення 27 листопада 2014 року Смілянським міськрайонним судом рішення № 703/5672/14-ц, 2/703/1878/14 про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , у нього народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 червня 2018 року.
В поданому суду позові позивач ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/5672/14-ц, 2/703/1878/14 від 27 листопада 2014 року, яким він зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як на підставу для звернення до суду із даним позовом, позивач в позовній заяві зазначає, що він хоч і не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у вказаному вище розмірі, однак на даний час їх сплачувати не має можливості, оскільки змінився його матеріальний та сімейний стан.
Вказав на те, що його матеріальний стан суттєво змінився в порівнянні з тим, що був на момент винесення рішення про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_6 та їх сплата у присудженому розмірі ставить його у тяжке матеріальне становище. В зв'язку з тим, що в нього після винесення рішення суду народилась ще одна дитина, яка також потребує матеріального утримання, а він не має змоги утримувати обох дітей у однаковому розмірі (по 1/4 частині), вважає, що це є підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на доньку ОСОБА_6 до 1/6 частини.
Ч. 1 ст. 76 та ч. 1 ст. 80 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач, як на докази, які підтверджують його суттєву зміну матеріального стану надав до суду довідку про перебування на обліку в центрі зайнятості, а також копію свідоцтва про укладення шлюбу та копію свідоцтва про народження доньки ОСОБА_9 .
З довідки виданої Соломянською районною філією Київського міського центру зайнятості № 269.1-1086/22 від 24 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 з 20 червня 2022 року перебуває на обліку в центрі зайнятості, як безробітний.
Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради № 1009/12-2-04 від 14 червня 2022 року, позивач ОСОБА_2 зареєстрований разом із дружиною ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_11 .
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч. 1 ст. 182 та ч. 1 ст. 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина або інших обставин, що мають істотне значення. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Зі змісту ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , позивач зазначив те, що в нього суттєво змінився матеріальний стан, оскільки він на разі є безробітним, а також те, що в нього народилась донька ОСОБА_5 , яка також перебуває на його утриманні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу зазначених вище норм права суд робить висновок, що для зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних вище обставин, зокрема, зміни сімейного або матеріального стану платника аліментів.
З аналізу ст. 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
З огляду на наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Згідно ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Факт народження у позивача доньки ОСОБА_9 та її перебування на утриманні позивача, а також перебування позивача на обліку, у центрі зайнятості, як безробітного є підставами, які дійсно свідчать про те, що після винесення рішення суду про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_6 у позивача змінився як матеріальний стан так і сімейний стан, а тому наявні підстави для зменшення раніше визначеного рішенням суду розміру аліментів.
Окрім того, суд враховує позицію відповідачки, яка в судовому засіданні позов хоч і не визнала, однак не надала до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач має змогу платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у раніше визначеному розмірі. Окрім посилання на те, що позивач не сплачував аліментів та має заборгованість, жодних доказів на підтвердження до суду не надала.
Згідно правил ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів є обґрунтованими.
Позивач про стягнення судових витрат з відповідачки не заявив, а тому їх слід віднести на його рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст. 180, 182, 192 СК України, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 174, 263- 265, 268, 354 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів,- задовільнити повністю.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , які стягуються на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2014 року.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2022 року.
Головуючий: В. О. Прилуцький