Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8460/21
Провадження № 2/711/284/22
21 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг, -
Позивач ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідачем ОСОБА_4 було порушено умови договору про надання послуг №200169 від 05.07.2019р., оскільки відповідач не здійснив своєчасного розрахунку за надані йому позивачем послуги. Судовим рішенням від 24.03.2021р., яке набрало законної сили 28.09.2021р., з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість з оплати послуг в сумі 314 000 грн., штраф в сумі 183 400 грн. та судові витрати в сумі 3 140 грн., що разом складає 500 540 грн. Оскільки відповідач допустив порушення грошового зобов'язання, то позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.08.2019р. по 12.11.2021р. За таких обставин в позові заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 75261,74 грн., яка складається з наступних сум: три відсотки річних та інфляційні втрати, обчислені за період з 01.08.2019р. по 28.09.2021р. за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг за договором (розмір простроченої суми - 314 000 грн.), в розмірі 20375,66 грн. та 44745 грн. відповідно; три відсотки річних та інфляційні втрати, обчислені за період з 29.09.2021р. по 12.11.2021р. за прострочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості з оплати послуг за договором (розмір простроченої суми - 500 540 грн.), в розмірі 5636,22 грн. та 4504,86 грн. відповідно. Додатково в позові заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 908 грн. та витрат на правову допомогу адвоката, орієнтований розмір яких зазначений в сумі 12 000 грн.
Представником відповідача подано до суду відзив проти позову, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що положення ст. 625 ЦК України регулюють зобов'язальні правовідносини до ухвалення рішення суду і не застосовуються до правовідносин, що виникають з приводу виконання судових рішень, а відтак стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат після ухвалення судового рішення є протиправним. Також у відзиві зазначено, що період нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг за договором має обмежуватись датою набрання чинності рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2021р. у справі №711/8173/19, тобто 12.05.2021р.
Ухвалою суду від 04.02.2022р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Одночасно з відзивом представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що відшкодування позивачу витрат на правову допомогу можливе в обсязі 6 500 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивача та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 , судове засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції, заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
05.07.2019р. між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання послуг №200169, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надати визначений у пункті 2.3 цього договору комплекс консультаційних послуг правового характеру, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 200169 від 05.07.2019р. виконавець надає послуги замовнику самостійно або через залучення для цієї мети осіб у строк з 05.07.2019р. по 31.07.2019р. Виконавець може надати послуги замовнику достроково.
У відповідності до пункту 3.3 договору в результаті надання послуг замовнику сторони складають акт прийому-передачі наданих послуг. За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 366 800 грн. Оплата послуг виконавця може здійснюватися замовником у повному розмірі одночасно з підписанням акту прийому-передачі послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 31.07.2019р. (п.п. 4.1 - 4.4 договору).
Відповідно до пункту 7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно пункту 6.2 договору у разі прострочення замовника він сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості послуг.
10.09.2019р. між сторонами договору про надання послуг № 200169 від 05.07.2019р. підписано акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв визначений у пункті 2.3 договору комплекс консультаційних послуг правового характеру. Вартість наданих послуг склала 366 800 грн., без урахування податку на додану вартість. Вказані послуги надані в повному обсязі з належною якістю та у встановлені строки. Замовник заявляє про відсутність будь-яких претензій до виконавця.
ОСОБА_4 прострочив оплату наданих йому позивачем послуг на суму 314 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2021р. по справі №711/8173/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання послуг № 200169 від 05.07.2019р. в сумі 314 000 грн. і штраф в сумі 183 400 грн., а також судовий збір в сумі 3 140 грн.
Зазначене рішення суду у відповідності до ч. 2 ст. 273 ЦПК України набрало законної сили 28.09.2021р.
Зазначені обставини справи підтверджуються судовими рішеннями судів різних інстанцій, що здійснювали судовий розгляд цивільної справи №711/8173/19, а відтак на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Станом на 12.11.2021р. відповідачем не виконано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2021р. по справі №711/8173/19, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача, передбачених ст. 625 ЦК України компенсацій у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 01.08.2019р. по 12.11.2021р.
Тож між сторонами існує спір щодо порядку виконання грошового зобов'язання, що виникло з договірних правовідносин, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі -ЦК).
Надаючи оцінку доводам учасників справи суд виходить з наступного.
Між сторонами справи існували зобов'язальні правовідносини з договору про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК).
Таким чином, у статті 625 ЦК визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019р. у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021р. у справі №320/5115/17.
За таких обставин доводи представника відповідача щодо нерозповсюдження дії положень ст. 625 ЦК на спірні правовідносини після ухвалення судових рішень про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості та штрафу є помилковими.
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання свого зобов'язання з оплати послуг позивача за договором №200169 від 05.07.2019р. на суму 314 000 грн., а відтак на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем здійснений розрахунок нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК, за період починаючи з 01.08.2019р. Разом з тим, суд звертає увагу, що положеннями укладеного між сторонами договору передбачалось, що оплата послуг виконавця може здійснюватися замовником у повному розмірі одночасно з підписанням акту прийому-передачі послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 31.07.2019р. (п.п. 4.1 - 4.4 договору). Аналіз спірних правовідносин свідчить, що між сторонами існував спір щодо змісту та порядку надання позивачем послуг відповідачу. Натомість, 10.09.2019р. сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг, яким засвідчили фактичне виконання договірних зобов'язань позивача (виконавець). Отже в контексті засад розумності та справедливості суд приходить до висновку, що безумовне прострочення відповідачем свого договірного зобов'язання з оплати послуг позивача починається з 10.09.2019р., а відтак загальний період обчислення нарахувань, передбачених ст.625 ЦК, слід здійснювати за період з 10.09.2019р. по 12.11.2021р.
В той же час цілком обґрунтованими є доводи позивача стосовно того, що з моменту набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.03.2021 №711/8173/19, фактично підтверджується об'єктивність збільшення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем на суму штрафу (183 400 грн.), передбаченого умовами договору, та судових витрат (3 140 грн.), понесених позивачем у зв'язку з необхідністю судового захисту. Таким чином, з 28.09.2021р. (дата набрання законної сили рішенням суду) по 12.11.2021р. базою для розрахунку нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК, слід використовувати суму 500 540грн. (314 000 грн. + 183 400 грн. + 3 140 грн.).
Розрахунок трьох відсотків річних слід здійснювати за формулою: С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Отже розмір трьох відсотків річних за період з 10.09.2019р. по 28.09.2021р. на суму 314 000 грн. складає 19 330 грн. 36 коп. При цьому для точності розрахунку суд обчислює суму трьох відсотків для кожного року окремо, оскільки у 2020 році було 366 днів:
-з 10/09/2019 до 31/12/2019, 314 000 * 3% * 113 днів / 365 / 100 = 2 916,33 грн.;
-з 01/01/2020 до 31/12/2020, 314 000 * 3% * 366 днів / 366 / 100 = 9 420,00 грн;
-з 01/01/2021 до 28/09/2021, 314 000 * 3% * 271 днів / 365 / 100 = 6 994,03 грн.
Розмір трьох відсотків річних за період з 29.09.2021р. по 12.11.2021р. на суму 500 540 грн. складає 1851,31 грн. (500 540 грн. *3% * 45 днів / 365 / 100).
Наведений позивачем розрахунок розміру інфляційних втрат від суми прострочених платежів узгоджується із розрахунком таких сум згідно з даними Державної служби статистики України, що є загальновідомою інформацією і доступно на порталі в мережі Інтернет за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua/, щодо сукупного індексу інфляції за періоди прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань, а заявлені позивачем до стягнення суми таких інфляційних нарахувань не перевищують відповідних сум, обчислених судом із застосуванням корегування показника періоду початку прострочення до суми 314 000грн. (з 10.09.2019р. по 28.09.2021р.). За таких обставин вимоги про стягнення сум інфляційних збитків в розмірі 44 745 грн. та 4504,86 грн. є правомірними і підлягають до задоволення.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача три відсотки річних в розмірі 19330,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 44 745 грн., обчислені за період з 10.09.2019р. по 28.09.2021р. за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг за договором (розмір простроченої суми - 314 000 грн.), а також три відсотки річних в розмірі 1851,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4504,86 грн., обчислені за період з 29.09.2021р. по 12.11.2021р. за прострочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості з оплати послуг за договором (розмір простроченої суми - 500 540 грн.).
За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах загальної суми 70 431,53 грн. (19330,36 грн. + 1851,31 грн. + 44745 грн. + 4504,86 грн.).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з судового збору, сплаченого позивачем, оскільки доказів понесення інших витрат учасниками справи суду не надано.
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то на підставі ст.ст. 11, 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати, пов'язані з оплатою судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (93,58% від загальної ціни позову). При зверненні з позовом позивачем було сплачено 908 грн. судового збору, а відтак за рахунок відповідача йому має бути відшкодовано 849,73 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 70 431 грн. 53 коп. та судові витрати в розмірі 849 грн. 73 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 28 листопада 2022 року.
Головуючий: В.М. Скляренко