Справа № 279/2769/22
23 листопада 2022 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №81700, про стягнення з неї - ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердікт Капітал» заборгованості за кредитним договором СТХ 26254005356195 від 27.10.2015 в розмірі 24888 грн. 99 коп., стягнути сплачений нею судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. та судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн., мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, 12.06.2021 було вчинено виконавчий напис №81700 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал» заборгованості за кредитним договором СТХ 26254005356195 від 27.10.2015 в розмірі 24888 грн. 99 коп.. Надалі приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком Андрієм Миколайовичем 14.01.2022 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68180384 про примусове виконання виконавчого напису №81700, виданого 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, яка припинила свою діяльність за власною заявою від 01.11.2021. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження №68180384 приватним виконавцем Клименюком А.М. було винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2488 грн. 90 коп. та мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500 грн. 00 коп..
Про існування вищевказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» зазначеного боргу вона не знала і дізналася випадково 13.05.22 через застосунок «Дія», коли оформляла повідомлення про пошкодження майна внаслідок російської агресії, перебуваючи з дитиною за кордоном.
Ніяких повідомлень на її адресу про існування будь-якого боргу не надходило. Від приватного виконавця Клименюка А.М жодних матеріалів виконавчого провадження №68180384 на її адресу також не надходило.
Нотаріусом в свою чергу не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її нею, що унеможливлювало подання нею нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди. З ТОВ «Вердікт Капітал» ні в яких правовідносинах вона не була, кредитів у цього товариства не отримувала.
Тому вважає, що виконавчий напис №81700 від 12.06.21 вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, є достатні правові підстави вважати виконавчий напис №81700 від 12.06.21, вчинений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення заборгованості вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача - ТОВ "Вердикт Капітал» надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки доводи позивача не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.
Так, виконавчий напис було вчинено відповідно до вимог ст. ст. 87, 88. 89 Закону України «Про нотаріат»; Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Також зазначив, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Крім того, надав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки до позовної заяви недолучено належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 2000 гривень.
Позивач надала відповідь на відзив, в якому вказала, що про існування виконавчого напису нотаріуса про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» будь-якого боргу вона не знала, і дізналася випадково 13.05.22 через застосунок «Дія», коли оформляла повідомлення про пошкодження майна внаслідок російської агресії, перебуваючи з дитиною за кордоном. Ніяких повідомлень на її адресу про існування будь-якого боргу не надходило. Від приватного виконавця Клименюка А.М жодних матеріалів виконавчого провадження №68180384 на її адресу також не надходило.
Нотаріусом в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її нею, що унеможливлювало подання нею нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Вона взагалі не визнає наявності в неї будь-яких кредитів та заборгованостей.
Відповідачем не додано до відзиву на позовну заяву будь-яких документів, які підтверджують існування кредиту взагалі як такого.
Крім того, постановою ВП ВС від 21.09.21 №910/10374/17 визначено, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до Переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису.
На підтвердження судових витрат (правничої допомоги) до суду надані всі необхідні документи для підтвердження таких витрат, а саме, до матеріалів додано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.22; додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.22, де зазначений фіксований розмір допомоги; акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.22; квитанція до прибуткового касового ордера №8 від 12.07.22.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №372/1010/16-ц від 03.05.18, зазначено, що якщо сторона понесла витрати на правову допомогу (надасть договір про правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжний документ про оплату таких послуг та розрахунок таких витрат), то суд не матиме підстав для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Врахувавши доводи сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною на підставі статтей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис №81700, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором СТХ 26254005356195 від 27.10.2015, укладеним з Акціонерним товариством «Укрсиббанк», ідентифікаційний код юридичної особи 09807750, правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 127 від 04.10.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОЛІЛЛС ВЕСТА», ідентифікаційний код юридичної особи 41264766, правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 5-10/18 від 5 жовтня 2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, заборгованість за кредитним договором СТХ 26254005356195 від 27.10.2015. Стягнення заборгованості проводиться за період з 5 жовтня 2018 року по 7 червня 2021 року і складає 24888 грн. 99 коп.
14.01.2022 приватним виконавцем нотаріального округу Житомирської області Клименюком А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса №81700 від 12.06.2021 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без правових підстав, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною. Також, в своїй позовній заяві позивач посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 дійшла висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Оскільки, при вчинені виконавчого напису приватний нотаріус допустив порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. до вказаного вище Переліку внесені зміни, зокрема, доповнено новим розділом такого змісту "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" відповідно до якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є неправомірним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.
Отже, на момент вчинення виконавчого напису - 14.05.2021, набрало чинності судове рішення, яким визнана незаконною та нечинною Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, якою Перелік був доповнений новим розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Така обставина дає суду підстави дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення заборгованості з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, були визнані нечинними судовим рішенням.
В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між товариством та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020.
За встановлених обставин, зважаючи, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Так, відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.
Відповідач подав до суду відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, мотивуючи тим, що до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 2000 гривень.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 12 липня 2022 року між адвокатом Бугайовим Дмитром Миколайовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с.17-18).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Пунктами 3.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що за правову (правничу) допомогу, передбачену в п.п.1,2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком №1 до цього Договору. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов'язань за Договором.
Згідно Додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги та акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2022 за підготовку позовної заяви щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, фіксований розмір винагороди становить 2000 грн. 00 коп. (а.с.18-20).
Копія квитанції до прибуткового касового ордера № 8 від 12.07.2022 свідчить, що ОСОБА_1 на користь адвоката Бугайова Д.М. було здійснено оплату за надання правової допомоги згідно договору від 12.07.2022 в розмірі 2000 грн.. (а.с.19).
Таким чином, зважаючи на долучені позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу та досліджені докази, які дають змогу оцінити певні види правничої допомоги адвоката на предмет пов'язаності їх з розглядом справи, та враховуючи складність справи, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №81700 від 12.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24888 грн. 99 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець
Повне рішення виготовлено 28 листопада 2022 року