П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9651/22
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - Насарая А.В.
за участю: представника відповідача - Попової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 420/9651/22 за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеського Державного Університету Внутрішніх справ МВС України щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби з Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 367,94 грн, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2022 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
05.10.2022 позивач надав заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій просив визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що строк звернення до суду не пропущений та має відраховуватись з дати отримання документів для визначення реального (очікуємого) розміру заробітної плати позивача, відмови у добровільному виплаті середнього заробітку, а саме від дати отриманої відповіді відповідача від 11 липня 2022 року, яка зареєстрована за номером М-70 від 11.07.2022. Крім того, позивач вказував, що внаслідок дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який закінчився 31 травня 2022 року, у нього була обмежена можливість щодо отримання необхідних документів та звернення до державних установ. Також позивач звертав увагу, що запровадження воєнного стану на певній території України є однією з поважності причин для поновлення процесуальних строків.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.10.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року - залишив без розгляду.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем 06.06.2022 на банківський рахунок отримано виплату, проведену відповідачем на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 по справі №420/13494/21 у розмірі 46193,36 грн., першу відповідь про виплату отримано лише 09.06.2022, остаточну відповідь про відмову у виплаті середнього заробітку отримано 11.07.2022, а отже відлік строку на звернення до суду повинен відраховуватись з 11.07.2022 від остаточної відповіді, яка зареєстрована за номером М-70 від 11.07.2022 про відмову у виплаті належних коштів;
- суд першої інстанції залишив поза увагою визначене право позивача на досудове врегулювання спору, передбачене п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України.
04.11.2022 на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що саме після проведення розрахунку з позивачем 02.06.2022 ОСОБА_1 дізнався про порушення його права, після чого, з 03.06.2022 розпочався відлік місячного строку на звернення до суду з відповідним позовом. Останнім днем звернення до адміністративного суду у цій справі було 03.07.2022, втім позивачем пред'явлено до суду позов 13.07.2022, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Також, звертає увагу колегії суддів на те, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що датою остаточного розрахунку ним є 06.06.2022, коли грошові кошти були перераховані на його рахунок, а не 02.06.2022, як зазначено ним у позові. Проте, до суду першої інстанції відповідних доказів позивачем надано не було, як і не наведено поважності причин ненадання таких доказів в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 1993 року наказом ОІДСМВ № 60 о/с позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
06 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 162 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
07 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 168 о/с позивача прийнято на посаду доцента кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 за контрактом.
28 грудня 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 7 о/с від 22.01.2016 року позивач звільнений у зв'язку з прийняттям на службу до Національної поліції України.
Цією датою та цим же наказом № 7 о/с позивач прийнятий на службу до Національної поліції України.
20 вересня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1527 о/с (по особовому складу) призначено полковника поліції ОСОБА_1 , прибулого для подальшого проходження служби з Національної поліції України, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, з 15 серпня 2017 року.
З 29 вересня 2017 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області №1564 о/с, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).
У зв'язку із невиплатою індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07.11.2015 року по 15.08.2017 року включно позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 420/13494/21 визнано протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 15.08.2017 року включно та зобов'язано Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 15.08.2017 включно.
Вказане рішення залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2022.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 420/13494/21 відповідач провів виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 15.08.2017 в сумі 46193,36 грн. відповідно до платіжного доручення № 770 від 02.06.2022.
При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що позивач у відповіді на відзив на позовну заяву від 08.08.2022 зазначає, що 02.06.2022 відбувся остаточний розрахунок з позивачем, так як на його поточний рахунок відповідач сплатив 46193,36 грн. на виконання судового рішення № 420/13494/21 від 21.10.2021 і позивач саме з цією обставиною пов'язує остаточність розрахунків з ним.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у цій справі є позовна вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.08.2017 по 02.06.2022, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 367,94 грн., з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Судом зазначено, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками. Оскільки ж спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби і повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, то строк звернення до суду з таким позовом згідно із приписами ч. 5 статті 122 КАС України становить один місяць.
За таких обставин суд першої інстанції виснував, що на спірні правовідносини, які виникли між сторони у цій справі, та, пов'язані зі звільненням позивача з публічної служби, поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що 02.06.2022 відбувся остаточний розрахунок з позивачем, а отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 03 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, остаточного розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк відповідно 03 липня 2022 року. Із вказаним позовом позивач звернувся до суду 13.07.2022, тобто із пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства місячного строку для відповідного звернення.
Також, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на запровадження на території України карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдження COVID-19, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодних обставин, які б унеможливлювали його звернення до суду в період з 03.06.2022 по 03.07.2022 позивач не зазначив.
Окрім того, суд першої інстанції відхилив й посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодних доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на обов'язок своєчасної подачі позовної заяви, позивач суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Колегією суддів встановлено, що 23.08.1993 наказом ОІДСМВ № 60 о/с позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
06.11.2015 наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 162 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
07.11.2015 наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 168 о/с позивача прийнято на посаду доцента кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 за контрактом.
28.12.2015 наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 7 о/с від 22.01.2016 року позивач звільнений у зв'язку з прийняттям на службу до Національної поліції України.
Цією датою та цим же наказом № 7 о/с позивач прийнятий на службу до Національної поліції України.
20.09.2017 наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1527 о/с (по особовому складу) призначено полковника поліції ОСОБА_1 , прибулого для подальшого проходження служби з Національної поліції України, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, з 15 серпня 2017 року.
З 29.09.2017 наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області №1564 о/с, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).
У зв'язку із невиплатою індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07.11.2015 року по 15.08.2017 року включно позивач звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 420/13494/21 визнано протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 15.08.2017 року включно та зобов'язано Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 15.08.2017 включно.
Вказане рішення залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2022.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі № 420/13494/21 відповідач провів виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 15.08.2017 в сумі 46193,36 грн. відповідно до платіжного доручення № 770 від 02.06.2022., про що листом від 07.06.2022 № 258 повідомлено позивача.
Позивач 09.06.2022 звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15.08.2017 по 02.06.2022.
Відповідач, листом-відповіддю від 11.07.2022 № М-70. відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15.08.2017 по 02.06.2022. В обґрунтування зазначив, що нормами нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Національної поліції України не передбачено нарахування та виплату особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відлік строку на звернення до суду повинен відраховуватись з 11.07.2022 від остаточної відповіді, яка зареєстрована за номером М-70 від 11.07.2022 про відмову у виплаті належних коштів.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З огляду на викладене, перебіг строку звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 820/3313/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 770 від 02.06.2022 відповідачем на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 сплачено суму 46 193, 36 грн., призначення платежу: « НОМЕР_2 ;2112; випл.індекс.г/з за пер. 07.11.2015 по 15.08.2017 зг. ріш. суду сп.№420/13494/21 від 20.10.21» (а.с.17).
Вказане платіжне доручення №770 від 02.06.2022 одержано банком 03.06.2022, проведено та сплачено банком 06.06.2022.
Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за період з 06.06.2022 по 07.06.2022, на вказаний рахунок апелянта 06.06.2022 зараховано суму 46 193, 36 грн., призначення платежу: « 1001080;2112; випл.індекс.г/з за пер. 07.11.2015 по 15.08.2017 зг. ріш. суду сп.№ 420/13494/21 від 20.10.21» (а.с. 115).
Отже, саме 06.06.2022 відповідачем було здійснено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , а не 02.06.2022, як помилково встановив суд першої інстанції.
Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовом у даній справі розпочався 07.06.2022 (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк, відповідно, 07.07.2022. Натомість, позивач звернувся з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду лише 13.07.2022.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується по суті з висновком суду першої інстанції, про те, що позивач звернувся до суду після спливу місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Також, при вирішенні спірного питання, колегія суддів звертає увагу на непослідовну позицію позивача щодо визначення дати остаточного розрахунку. Зокрема, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дізнався про остаточний розрахунок 09.06.2022 з листа-відповіді відповідача від 07.06.2022 №258 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 420/13494/21 (а.с. 2). Водночас, в абз. 7 позовної заяви (а.с. 6), позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним було здійснено 02.06.2022, так як на його поточний рахунок відповідачем було сплачено 46 193, 36 грн. на виконання судового рішення по справі № 420/13494/21 від 21.10.2021. Натомість в апеляційній скарзі позивач зазначає, що виплату ним отримано 06.06.2022 на банківський рахунок.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилань позивача на встановлення карантину на території України та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, оскільки позивачем не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на обов'язок своєчасної подачі позовної заяви.
Вказане кореспондується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, зокрема, у постановах КАС ВС від 22.07.2022 у справі № 826/1423/16, ВП ВС від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, суд першої інстанції залишив поза увагою визначене право позивача на досудове врегулювання спору, передбачене п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав до застосування положень наведеної норми до позивача, оскільки процедура досудового вирішення спору у справах щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби чинним законодавством не передбачена.
Аналогічна позиція викладена в постановах КАС ВС від 06.03.2019 у справі № 804/2536/16, від 11.03.2021 у справі № 560/3338/19, від 09.06.2022 у справі № 640/5221/20.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач пропустив встановлений ч.5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду не надано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 420/9651/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 420/9651/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 23 листопада 2022 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.