28 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2370/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.07.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 6940,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання адміністративного позову за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 6940,57 грн. Дана сума заборгованості на день подання позовної заяви є узгодженою, проте не сплаченою.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Вказану ухвалу направлено судом на адресу відповідача, яка отримана ним 12.10.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Однак, своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлявся відповідачу другий примірник позовної заяви на його поштову адресу, однак відповідач не звертався до суду щодо отримання інформації по справі та своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 6940,57 грн, яка нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Ф") №0262221-2406-2402 від 12.05.2021 (а.с.7); №0008367-5307-2402 від 06.03.2020 (а.с.7) та податкового повідомлення-рішення (форми "Ф") №0009330-5306-2402 від 27.03.2019 (а.с.7 на звороті).
Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком заборгованості та інтегрованою карткою платника податку, відповідно до яких за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 6940,57 грн (а.с. 5, 12-14).
Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ф"№47929-53 від 03.07.2019 на суму 2087,39 грн (а.с.6).
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу в розмірі 6940,57 грн не сплатив, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755 (далі - ПК України).
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 10.1 ст.10 ПКУ податок на майно відноситься до місцевих податків.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регламентований ст. 266 ПКУ.
(Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (п.265.1. ст.265 ПКУ). Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1 п.5266.1 ст.266 ПКУ). Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1., п.266.2, ст.266 ПКУ). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1, п.266.6, ст.266 ПКУ). Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.266.3.1, ст.266 ПКУ). База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державно; реєстрацій прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності п,п.266.3.2, п.266.3, ст.266 ПКУ).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи й загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.п.266.7.1, п.266.7 ст.266 ПКУ).
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 розміру Мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (Податкового) року, за 1 м.кв. бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ).
Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2. ст. 288 ПКУ).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3. ст. 288 ПКУ).
Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, і надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем йога податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2., п. 266.7., ст. 266 ПКУ).
Відповідно до п.57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Однак, у визначений в п. 57.3 ПК України строк, відповідачем не сплачено вказаної суми грошових зобов'язань, податкові повідомлення-рішення в судовому порядку не оскаржено, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Пунктами 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення; якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" №47929-53 від 03.07.2019 на суму 2087,39 грн.
За змістом п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової служби України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.
Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком заборгованості та інтегрованою карткою платника податку, відповідно до яких за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 6940,57 грн
Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість позивача у сумі 6940,57 грн підлягає стягненню в судовому порядку.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач не надав належні, допустимі та достовірні докази відсутності або погашення ним податкового боргу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку із відсутністю таких витрат питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 6940 (шість тисяч дев'ятсот сорок) грн 57 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013);
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Суддя В.О. Григораш