28 листопада 2022 року м. Рівне №460/39524/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 21.10.2017 по квітень 2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України.
Заяви по суті справи.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконано останнім лише травні 2022 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на суму пенсії та три відсотки річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відсутні підстави для обчислення компенсації, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі. Вказував, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. Крім того. відповідач зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду, оскільки виплату він отримав у травні 2021 року. Тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
Ухвалою суду від 27.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у спраі №817/897/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинення певних дій - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, за останні 24 календарні місяці служби, які передують даті звільнення. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 оформити та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, за останні 24 календарні місяці служби, які передують даті звільнення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надану Військовою частиною НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, за останні 24 календарні місяці служби, які передують даті звільнення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, за останні 24 календарні місяці служби, які передують даті звільнення, починаючи з жовтня 2017 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про оформлення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з включенням одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області наданої Військовою частиною НОМЕР_1 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з включенням одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з включенням одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі №817/897/18 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в адміністративній справі №817/897/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії - скасовано частково, а саме, в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги та щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 оформити та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включенням грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, - і в цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року - залишено без змін.
На виконання судового рішення, відповідачем нараховано суму пенсії в розмірі 39497,80 грн, а фактичну виплату пенсії здійснено 17.05.2021.
Позивач у серпні 2022 року звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів. Однак, відповідачем листом від 05.09.2022 №15453-15140/Б-05/8-1700/22 відмовлено у здійсненні нарахування та виплати такої компенсації та трьох відсотків річних.
Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та вважають їх протиправними, позивач звернувся до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
Як встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 №817/897/18 (набрало законної сили 10.07.2019) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, за останні 24 календарні місяці служби, які передують даті звільнення, починаючи з жовтня 2017 року.
На виконання рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачу та нараховано суму пенсії у розмірі 39497,80 грн. Фактичну виплату пенсії здійснено 17 травня 2021 року.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 21.10.2017 по квітень 2021 року.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та від 09.08.2022 у справі №460/4765/20.
Доводи відповідача про те, що виплата донарахованої пенсії мала разовий характер, а тому компенсації не підлягає, суд відхиляє, оскільки компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Тому, для захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю в межах заявлених позовних вимог, а саме зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 21.10.2017 по квітень 2021 року на суму пенсії 39497,80 грн.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави з виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №460/783/20 лист органу Пенсійного фонду України слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ; за таких обставин саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення позивача до суду із заявленими нею позовними вимогами.
Тому, суд дійшов висновку про дотримання ОСОБА_1 шестимісячного строку звернення до суду з моменту отримання листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2022 (до суду позивач звернувся 25.10.2022).
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є повністю обґрунтованими, підтвердженими доказами.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 трьох відсотків річних виходячи з суми боргу, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 826/22867/15 зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
У постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі №6-2759цс15, у постанові від 26 липня 2021 року в адміністративній справі №712/23614/12.
У свою чергу, як встановлено судом, спірні правовідносини врегульовані Законом №2262-ХІІ, який є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.
Вказані обставини свідчать про те, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин у даній справі, які регулює спеціальне законодавство.
В силу частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Законодавцем окреслено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.
Однак, у даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 ЦК України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не є тим боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України.
Суд зазначає, що у цій справі не встановлено цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, є публічними, а не цивільно-правовими.
Окремо суд наголошує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд зазначає, що питання частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством)
Таким чином, з огляду на те, що відповідальність за несвоєчасну виплату позивачу пенсії передбачена положеннями Закону №2262-ХІІ та Порядку №159, суд приходить висновку, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
У зв'язку зі звільненням поизвача від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 21.10.2017 по квітень 2021 року на суму пенсії 39497,80 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання нарахувати три відсотки річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 28 листопада 2022 року
Суддя К.М. Недашківська