Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1376/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (вул. Київська, 21-В, п.1, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (пр. Льва Ландау, 171, м. Харків, 61060).
про стягнення коштів у розмірі 745 031, 90 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс", м. Вишневе, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 611/21-ХВ від 23.09.2021 в розмірі 745 031, 90 грн, з яких: 544 806, 82 грн - основний борг; 85 904, 61 грн - пеня; 8 227, 31 грн - 3 % річних; 86 093, 16 грн - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем умов укладеного договору, в частині вчасної та в повному обсязі сплати за поставлений позивачем товар.
Господарський суд ухвалою від 29.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/1376/22. Вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Зобов'язав відповідача протягом п'ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.
22.09.2022 відповідач, через канцелярію суду, надав відзив на позов (вх. № 10425), в якому не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за договором поставки № 611/21-ХВ від 23.09.2021. Натомість не погоджується з сумою заборгованості та вказує на часткову сплату суми заборгованості після звернення позивача з даним позовом до господарського суду. Також відповідач зазначає, що з 24 лютого 2022 року він не здійснював виробничу та трудову діяльність, у зв'язку з веденням бойових дій на території Харківської області, а, отже, не мав можливості здійснювати оплату як на користь позивача, так і на користь інших контрагентів. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації були частково знищені виробничі потужності ТОВ «ЗЗБК «Еталон», що спричинило збитків на суму понад 14 мільйонів гривень та значних витрат на відновлення виробництва. На думку відповідача, заборгованість за поставлений товар виникла не внаслідок винних дій ТОВ «ЗЗБК «Еталон», а внаслідок подій надзвичайного характеру, які не залежали від Товариства, а також які не можливо було передбачити та запобігти їм. Тому вважає позовні вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат не справедливо заявленими та такими, що суперечать законодавству та пунктам 7.1, 7.2 укладеного між сторонами договору № 611/21-ХВ від 23 вересня 2021 року. Враховуючи викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
05.10.2022 позивач надіслав до господарського суду відповідь на відзив на позов (вх. № 11197), в якій зазначив, що поставка товару відповідачеві та виникнення його зобов'язання щодо оплати товару відбулись до моменту виникнення форс-мажорних обставин, пов'язаних з вторгненням російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, а отже, на думку позивача, вказані обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язання з оплати товару, який було поставлено до виникнення вказаних обставин.
07.10.2022 відповідач надав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11426), в яких наголосив, що він не відмовляється від здійснення оплати за поставлений товар, на що вказують надані до матеріалів справи докази часткової оплату вартості поставленого товару. Також просив суд врахувати докази часткової сплати суми заборгованості при прийнятті рішення у справі.
18.11.2022, на підставі поданої позивачем до суду заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог (вх. № 14336), в якій позивач просить суд стягнути на свою користь 284 246, 06 грн заборгованості, з яких: 104 020, 98 грн - основний борг; 85 904, 21 грн - пеня; 8 227, 31 грн - 3 % річних; 86 093, 16 грн - інфляційні втрати, господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з урахуванням цієї заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без виклику учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив таке.
23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (відповідач, покупець) був укладений договір № 611/21-ХВ, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника, які мають силу специфікації, або в інших додатках до договору та визначаються у видаткових накладних.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу в такому порядку:
п. 3.5.1. - передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури;
п. 3.5.2. - при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару. При збільшенні офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3 %, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції.
Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Такий самий порядок, визначений у п. 3.5. договору оплати транспортних послуг.
У п. 3.3. договору сторони погодили, що у ціну товару включені послуги з навантаження товару на наданий покупцем відкритий транспортний засіб. У разі замовлення транспортування товару на будівельний майданчик покупця транспортом, що наймає постачальник, вартість транспортних послуг виставляється покупцю окремо в рахунку (складається відповідний акт) або включається у ціну товару. Факт передачі товару означає взаємну згоду сторін щодо транспортних послуг. Транспортні послуги оплачуються в тому ж порядку, який встановлений для оплати товару (п. 3.5., 3.6. договору).
Згідно з п. 4.1.1. договору, сторони, підписуючи договір, погодили, що факт отримання покупцем товару по видатковій накладній підтверджує передачу вказаних в цьому пункті договору оригіналів документів, в тому числі наявність у покупця відповідного рахунку-фактури і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів.
Сторонами у п. 5.1. договору погоджено, що передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 01.01.2010 на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до договору. При відсутності відповідної вказівки в рахунку-фактурі/видатковій накладній за базис поставки сторони приймають умови РСА (склад постачальника), що розташований за адресою: 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 125.
Пунктом 5.2. договору, сторонами було погоджено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики.
Відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, указаних в пункті 3.7. договору, та строків приймання товару, вказаних в пункті 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 6.5. договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов'язання за договором нараховується до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настала раніше.
Пунктом 7.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які постачальник або покупець не могли передбачити, ні запобігти їх виникненню розумними заходами.
Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови сторін від розрахунків за товар, поставлений до моменту їх виникнення (п. 7.2. договору).
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору № 611/21-ХВ від 23 вересня 2021 року, ТОВ «Вартіс» 02 лютого 2022 року поставлено на користь ТОВ «ЗЗБК «Еталон» товар на суму 566 494, 02 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5338 та 07 червня 2022 року поставлено товар на суму 57 027, 36 грн за видатковою накладною № 18625. Загальна вартість наставленого товару становить 623 521, 38 грн.
Товар був прийнятий за вищевказаними видатковими накладними повноважним представником покупця Небратом С.В., що підтверджується підписом представника у видаткових накладних та товарно-транспортній накладній, та печаткою Товариства.
Як вказує позивач, за поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 58 714, 56 грн та має заборгованість за поставлений за договором від 23.09.2021 товар, в сумі 564 806, 82 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області.
В процесі розгляду даного спору, відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар та має несплачену заборгованість за договором від 23.09.2021 в сумі 104 020, 98 грн, яку позивач і просить суд стягнути на свою користь.
Враховуючи порушення відповідачем умов договору від 23.09.2021, в частині вчасної оплати за поставлений товар, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 85 904, 21 грн, 8 227, 31 грн - 3 % річних; 86 093, 16 грн - інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних № 5338 від 02.02.2022 та № 18625 від 07.06.2022, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 623 521, 38 грн. Проте всупереч вимогам договору від 23.09.2021, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі та має заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 104 020, 98 грн.
Поставка товару позивачем у сумі 623 521, 38 грн не заперечується відповідачем. Також відповідачем не заперечується порушення умов договору в частині вчасної оплати за поставлений товар та наявність заборгованості за договором від 23.09.2021.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором від 23.09.2021.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором від 23.09.2021 в сумі 104 020, 98 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 104 020, 98 грн заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, тому такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.3. договору від 23.09.2021, у разі порушення строків оплати за товар, указаний в пункті 3.7. договору, та строків приймання товару, вказаних в пункті 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 23.09.2021, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 10.08.2022, складає 85 904, 21 грн.
Відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені, суду надано не було.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 85 904, 21 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 8 227, 31 грн та 86 093, 16 грн - інфляційних витрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, правомірно та обґрунтовано заявлені. Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом, контррозрахунку заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відповідачем суду надано не було.
При цьому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що заборгованість за поставлений товар виникла не внаслідок винних дій ТОВ «ЗЗБК «Еталон», а внаслідок подій надзвичайного характеру, які не залежали від Товариства, а також які не можливо було передбачити та запобігти їм. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, якою засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). А, отже, вважає позовні вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат не справедливими та такими, що суперечать законодавству та пунктам 7.1., 7.2. укладеного між сторонами договору № 611/21-ХВ від 23 вересня 2021 року, що є підставою для відмови у позові.
З приводу викладених заперечень відповідача, суд вважає про необхідне зазначити про таке.
Ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
У ч. 2 ст. 218 ГК України також міститься визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно;
- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи № 915/531/17, від 26 травня 2020 рок зі справи № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором.
За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язань у встановлений договором термін.
Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання суду не надані.
Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати товару відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської Федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.
Окрім цього, суд зауважує, що відповідно до п. 7.2. договору сторони узгодили, що виникнення обставин, визначених п. 7.1. договору, як то обставини непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які постачальник або покупець не могли передбачити, ні запобігти їх виникненню розумними заходами, не є підставою для відмови сторін від розрахунків за товар, поставлений до моменту їх виникнення.
Так, кінцевою датою оплати відповідача за видатковою накладною № 5338 від 02.02.2022, є 12.02.2022, тобто поставка товару та виникнення зобов'язання щодо оплати товару відбулись до моменту виникнення обставин, пов'язаних із вторгненням Російської Федерації на територію України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, а отже вказані обставини не звільняли відповідача від виконання зобов'язання з оплати товару, який було поставлено до виникнення вказаних обставин.
Отже заперечення відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, а, отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256, 263 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (пр. Льва Ландау, 171, м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ 38771657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (вул. Київська, 21-В, п.1, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34350636) заборгованість за договором від 23.09.2021, яка складається з: 104 020, 98 (сто чотири тисячі двадцять грн 98 коп.) - основний борг; 85 904, 21 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотири грн 21 коп.) - пеня; 8 227, 31 (вісім тисяч двісті двадцять сім грн 31 коп.) - 3 % річних; 86 093, 16 (вісімдесят шість тисяч дев'яносто три грн 16 коп.) - інфляційні втрати; а також судовий збір у розмірі 4 263, 69 (чотири тисячі двісті шістдесят три грн 69 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (вул. Київська, 21-В, п.1, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34350636);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (пр. Льва Ландау, 171, м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ 38771657).
Повне рішення складено 24.11.2022
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1376/22