Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.11.2022м. ХарківСправа № 922/1111/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Малихіної М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 52, код ЄДРПОУ 39025614, адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3)
до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918)
про стягнення 288 114,78 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Гусельникова Мирослава Олександровича
відповідача - Щербак Н.Б. (самопредставництво)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 288 114,78 грн, з яких: 283 272,00 грн - основний борг, 3 275,09 грн - пеня, 1001,15 грн - 3 % річних та 566,54 грн - інфляційні втрати. Позивач також просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 4 321,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю №153-11/МТП від 29.11.2021 в частині виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1111/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 підготовче засідання призначено на 12.09.2022 о 12:20.
06.09.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9243), в якому відповідач просить в позові відмовити. В обгрунтування заперечень на позов відповідачем зазначено зокрема, що у зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, що засвідчено у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, відповідач об'єктивно немає можливості виконувати свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого позивачем товару, а тому позовні вимоги позивача не мають правових підстав та не підлягають задоволенню. Відповідач також вважає, що позивач немає права нараховувати відповідачу пеню, оскільки це суперечить вимогам п. 2.7. договору, яким передбачено, що у разі фінансових труднощів можлива затримка оплати за отриманий товар, пеня при цьому не нараховується.
В підготовчому судовому засіданні 12.09.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 12.09.2022 про відкладення підготовчого засідання на 17.10.2022 о 10:30.
14.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9726), в якій позивачем зазначено зокрема, що у відзиві на позов відповідач посилається на фінансові труднощі та відсутність підстав для стягнення пені, однак відповідач не надав документів, які підтверджували наявність фінансових труднощів у відповідача, а тому відповідач не звільняється від сплати пені за порушення господарського зобов'язання з оплати отриманого товару за договором. Посилання відповідача на воєнний стан і форс-мажор є безпідставним, оскільки прострочення виконання зобов'язань за договором настало до введення воєнного стану. Позивач зазначив, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Однак Сертифікат у Торгово-промисловій палаті України відповідач не отримував, а також не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставину в порядку, визначеному розділом 6 договору.
15.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№9855).
19.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№10172), яку долучено до матеріалів справи.
21.09.2022 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№10321), яку долучено до матеріалів справи.
22.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№10426), в яких останнім зазначено зокрема, що умовами договору не було визначено конкретного строку затримки з оплати за поставлений позивачем товар у разі настання фінансових труднощів у відповідача, однак у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідач немає можливості виконувати зобов'язання з оплати поставленого товару за договором. З урахуванням викладеного та умов п. 2.7. договору, строк виконання зобов'язань за договором є таким, що не настав, у зв'язку з чим пеня, інфляційні втрати та 3% річних не нараховуються. Крім того, відповідач зазначив, що введення воєнного стану на території України визнано Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судове засідання, призначене на 17.10.2022 о 10:30, не відбулося, оскільки в приміщенні суду було відсутнє електропостачання, про що керівником апарату суду складено відповідний акт від 17.10.2022 про те, що 17.10.2022 в період з 09:30 до 12:45 у приміщенні Господарського суду Харківської області була відсутня електроенергія, судові засідання, що мали бути проведені в цей проміжок часу не відбулися.
Ухвалою суду від 17.10.2022 підготовче засідання у справі № 922/1111/22 призначено на 31.10.2022 об 11:00.
20.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№12133), в яких останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1% від заявлених позивачем у справі у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, що спричинено введенням воєнного стану в Україні, а саме просить зменшити розмір 3% річних до 10,01 грн, пеню до 32,75 грн та інфляційні втрати до 5,67 грн.
У зв'язку із масованими ракетними ударами по всій території України 31.10.2022 та реальною загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 (з подальшими змінами), а також можливим відключенням електроенергії по всій країни, суд постановив ухвалу від 31.10.2022, відповідно до якої зняв з розгляду справу № 922/1111/22, призначену до розгляду у підготовчому засіданні на 31.10.2022 та призначив підготовче засідання у справі № 922/1111/22 на 07.11.2022 о 12:40.
02.11.2022 до суду надійшли заперечення позивача щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№13067), в яких позивач просить відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в повному обсязі. В обгрунтування клопотання позивачем зокрема зазначено, що 3 % річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені, оскільки не є штрафними санкціями. Крім того, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його важкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Представники сторін у підготовче засідання, призначене на 07.11.2022 не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№13190 від 03.11.2022) у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача в цьому підготовчому засіданні, оскільки він прийматиме участь в іншій справі, яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом.
В підготовчому судовому засіданні 07.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з тим, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов'язком.
Ухвалою суду від 07.11.2022 закрито підготовче провадження у справі № 922/1111/22. Призначено справу № 922/1111/22 до судового розгляду по суті на 21.11.2021 о 12:30.
21.11.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання рішення (вих. № 09/1172/01-09 від 17.11.2022), в якій останній просить суд відстрочити та розстрочити сплату основної заборгованості у розмірі 283 272,00 грн на один рік з дня ухвалення рішення у цій справі.
Присутній представник позивача у судовому засіданні 21.11.2022 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та про відстрочення та розстрочення рішення.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2022 не заперечує проти стягнення основного боргу, просив задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та про відстрочення та розстрочення рішення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 повернуто відповідачу заяву від 17.11.2022 за вих. № 09/1172/01-09 про відстрочення та розстрочення виконання рішення - без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК УКРАЇНА" (постачальник) та Комунальним підприємством "ХАРКІВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (покупець) було укладено договір про закупівлю №153-11/МТП (далі - договір).
За умовами п. 1.1. договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю товар згідно Специфікації №1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах договору.
Згідно з пунктами 1.2. договору предметом закупівлі є: 44440000-6 - Вальниці (Підшипники).
Відповідно до п. 1.3. договору кількість товару, асортимент та ціна зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1). Товар поставляється окремими партіями відповідно до письмової заявки покупця.
Згідно з пунктами 1.3., 1.4. Додаткової угоди №1 від 31.12.2021 до договору слова по тексту Специфікація №1 (Додаток 1) замінено на слова "Специфікація №1 у новій редакції (Додаток1)". Специфікація №1 (Додаток 1) втрачає чинність з моменту підписання даної додаткової угоди.
Відповідно до п.2.1. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2021 загальна сума договору складає 283272,00 грн (Двісті вісімдесят три тисячі двісті сімдесят дві гривень 54 копійок), у тому числі ПДВ 47212,00 грн, з урахуванням усіх витрат.
За умовами п. 4.3. договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та отримання усіх супровідних документів на нього від постачальника.
На виконання умов договору, 20.12.2021 відповідач надав позивачу заявку вих. №635 від 20.12.2021 із проханням відпустити обумовлений у заявці товар.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 283 272,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковою накладною №1718 від 20.12.2021 та актом приймання-передавання від 20.12.2021.
За умовами п. 2.5. договору покупець здійснює оплату заявленої партії товару протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після фактичного отримання товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отож згідно положень ст. 253, 254 ЦК України та пунктів 2.5., 4.3. договору відповідач мав здійснити оплату товару не пізніше 13.01.2022.
Позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату товару за № 1890 від 20.12.2021 на суму 283 272,00 грн, який відповідачем не оплачено.
Отже відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за отриманий товар та не здійснив його оплату в обумовлений строк, у зв'язку з чим у відповідача з 14.01.2022 виникло прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару у розмірі 283 272,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 283 272,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором у зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє з огляду на наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Втім зобов'язання відповідача щодо оплати отриманого товару виникло з 21.12.2021, тобто до введення воєнного стану.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Разом з тим, відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставину в порядку визначеному розділом 6 договору.
Так, згідно з п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання за цим договором якщо це невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після вступу в силу договору і їх неможливо було ні передбачити, ні запобігти розумними засобами. До таких обставин відносяться: повені, землетруси й інші явища природи, війна та військові дії, акти або дії державних органів у т.ч. зміни у законодавстві, що безпосередньо регулюють правовідносини у даній сфері.
Відповідно до п. 6.2. договору сторона, для якої форс-мажор перешкоджає виконанню зобов'язань, повинна повідомити іншу сторону про це в найкоротший термін, а саме не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати настання форс-мажорних обставин.
Згідно з п. 6.3. договору доказом настання форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою.
Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором про закупівлю №153-11/МТП від 29.11.2021.
Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 5 календарних днів про неможливість виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин матеріали справи також не містять.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 275,09 грн пені, 1001,15 грн 3 % річних та 566,54 грн інфляційних втрат за період з 13.01.2022 по 24.02.2022 включно, суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати за п.2.5 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У поданих до суду письмових поясненнях відповідач не заперечує проти розрахунку інфляційних втрат на суму 566,54 грн, проте заперечує проти суми пені та 3% річних, та зазначає, що згідно контррозрахунку вірним періодом нарахування пені та 3% річних є період з 14.01.2022 по 24.02.2022 включно.
Суд погоджується з такою думкою відповідача та як вище встановлено судом у відповідача з 14.01.2022 виникло прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару у розмірі 283 272,00 грн, а тому вірним періодом нарахування пені та 3% річних є період з 14.01.2022 по 24.02.2022 включно.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 566,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В свою чергу, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у розмірі 3 205,25 грн - пені та у розмірі 977,87 грн - 3% річних. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 69,84 грн та 3% річних у розмірі 23,28 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.
Водночас відповідач у своєму клопотанні (вх.№12133 від 20.10.2022) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1% від заявлених позивачем у справі у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, що спричинено введенням воєнного стану на території Україні, а саме просить зменшити розмір 3% річних до 10,01 грн, пеню до 32,75 грн, інфляційні втрати до 5,67 грн.
Вказане клопотання обгрунтоване зокрема тим, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, який становить менше 2% від ціни позову у цій справі, є незначним та таким, що не відповідає наслідкам порушення зобов'язання за договором. Враховуючи вищезазначені інтереси відповідача, відсутність збитків іншим учасникам господарських відносин, а також непередбачуваність і винятковість обставин, що обумовили неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, відповідач не визнає застосування до нього штрафних санкцій, однак у разі їх застосування вважає за можливе зменшити обсяг штрафних санкцій до 1% від заявлених позивачем суми. При цьому відповідач вважає, що таке зменшення розміру штрафних санкцій буде відповідати оптимальному балансу інтересів сторін у спорі, запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін та відповідатиме меті таких санкцій - спонукання сторони до виконання та дотримання в подальшому зобов'язань за договором.
Позивач у поданих до суду запереченнях (вх.№13067 від 02.11.2022) просить відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в повному обсязі посилаючись зокрема на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. За таких обставини, враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій. Отож 3 % річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені, оскільки не є штрафними санкціями. Заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його важкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення. Відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у приписах ст. 233 ГК України, та з наявністю яких законодавець пов'язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій слід відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з правовим висновком, що сформульований Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак вирішення питання про зменшення пені та штрафу та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Відтак суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), а також процентів річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Щодо зменшення розміру інфляційних втрат, то на думку суду вони не підлягають зменшенню, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Ураховуючи вищевикладене, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, має неналежну платіжну дисципліну, позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, період нарахування 3% річних та пені виник до обставин, які відповідач зазначає у якості виняткових, зокрема до введення воєнного стану на території України, отже відповідач не надав належних доказів наявності виняткових обставин, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивач немає права нараховувати відповідачу пеню, оскільки це суперечить вимогам п. 2.7. договору, яким передбачено, що у разі фінансових труднощів можлива затримка оплати за отриманий товар, пеня при цьому не нараховується, суд погоджується з думкою позивача, викладеною у відповіді на відзив (вх. №9726), в якій позивачем зазначено зокрема, що відповідач не надав документів, які підтверджували наявність фінансових труднощів у відповідача, а тому відповідач не звільняється від сплати пені за порушення господарського зобов'язання з оплати отриманого товару за договором.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отож, на відповідача суд покладає судовий збір у розмірі 4 320,32 грн, а решта сума сплаченого судового збору у розмірі 1,40 грн - на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 610-611, 625, 627-629, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. 4, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Позов задовольнити частково в сумі 288 021,66 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 52, код ЄДРПОУ 39025614, адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3) заборгованість у розмірі 288 021,66 грн, з яких: 283 272,00 грн - основний борг, 3 205,25 грн - пеня, 977,87 грн - 3 % річних та 566,54 грн - інфляційні втрати.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 52, код ЄДРПОУ 39025614, адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3) судовий збір у розмірі 4 320,32 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
В решті частині позову відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" (місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 52, код ЄДРПОУ 39025614, адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94/3).
Відповідач: Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 29, код ЄДРПОУ 04805918).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "28" листопада 2022 р.
Суддя І.О. Чистякова