24 листопада 2022 року Справа № 915/360/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Жиган А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фермерського господарства "Рост Агро 1" (85522, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, с-ще Бурлацьке, вул.Сєвєрна, буд.15; ідент.код 43355687; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; адреса ел.пошти представника - Король Т.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.113; ідент.код 30976452; адреса ел.пошти: info@tehnotorg.com; адреса ел.пошти представника - Гаргаун Я.І.: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
про: стягнення 496860,0 грн,-
Фермерське господарство "Рост Агро 1" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" грошові кошти в сумі 496860,0 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору купівлі-продажу №41/65627 від 25.11.2021 та приписам чинного законодавства в період дії такого договору та до закінчення строку його дії - до 30.08.2022, не передав позивачу товар та в подальшому за його вимогою не повернув сплачений по спірному договору авансовий платіж в сумі 496860,0 грн.
Ухвалою суду від 20.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 10.10.2022, заперечує проти задоволення вимог позивача та просить суд відмовити повністю у їх задоволенні посилаючись на наступне:
- у зв'язку з тим, що покупцем не було сплачено загальну вартість товару, а продавцем не направлялось повідомлення про готовність товару до поставки, то у продавця строк поставки товару покупцю не настав, а тому продавець за спірним договором не може вважатися боржником (таким що прострочив виконання зобов'язання), у зв'язку з чим, на думку відповідача, твердження позивача про порушення відповідачем за спірним договором зобов'язання щодо поставки товару є необґрунтованим, недоведеним та не підтвердженим жодними належними і достовірними доказами;
- відповідач вважає, що оскільки за спірним договором залишаються невиконані зобов'язання, то такий договір продовжує діяти (не припиняє своєї дії).
До того ж, 11.10.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд здійснювати розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 18.10.2022 судом задоволено таке клопотання відповідача та призначено розгляд справи на 03.11.2022.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У судовому засіданні 03.11.2022 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 03.11.2022 судом оголошено перерву до 24.11.2022.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 24.11.2022 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
Суд здійснив розгляд справи поза межами встановленого ст.248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг», як продавцем, та Фермерським господарством «Рост Агро 1», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №41/65627 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - Товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (додаток до цього договору) (п.1.1 Договору).
Згідно п.2.1 Договору загальна вартість товару за даним договором становить 1856200,0 грн з ПДВ.
Відповідно до п.2.2 Договору покупець зобов'язується оплатити продавцю загальну вартість товару згідно п.2.1 цього договору у наступному порядку: у сумі, що дорівнює 30% від загальної вартості товару згідно п.2.1 договору - протягом 6 (шести) календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору (пп.2.2.1); у сумі, що дорівнює 70% від загальної вартості товару згідно пункту 2.1 договору - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання повідомлення продавця про готовність товару до поставки.
25.11.2021 продавцем по договору №41/65627 від 25.11.2021 виставлено покупцю рахунок №12065 на оплату товару - двох обприскувачів ОПК 3000-24 «Титан» (2019) (АСУ); на загальну суму 1656200,0 грн з ПДВ.
29.11.2021 покупець сплатив продавцю 496860,0 грн попередньої оплати згідно рахунку №12065 від 25.11.2021, що підтверджується платіжним дорученням №208.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 Договору продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: м.Кропивницький, вул.Євгена Чикаленко, буд.1; протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту сплати покупцем загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки.
10.06.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав від відповідача в строк до 25.06.2022 виконати зобов'язання по Договору та передати покупцю товар - два обприскувачі ОПК 3000-24 «Титан» (2019) (АСУ); або повернути сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 496860,0 грн.
28.07.2022 поштове відправлення з вказаною претензією повернулося на адресу позивача з відміткою «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
Позивач вказує, що відповідач всупереч умовам укладеного між ними договору купівлі-продажу №41/65627 від 25.11.2021 та приписам чинного законодавства в період дії такого договору та до закінчення строку його дії - до 30.08.2022, не передав позивачу товар та в подальшому за його вимогою не повернув сплачений по спірному договору авансовий платіж в сумі 496860,0 грн.
Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що покупцем не було сплачено загальну вартість товару, а продавцем не направлялось повідомлення про готовність товару до поставки, то у продавця строк поставки товару покупцю не настав, а тому продавець за спірним договором не може вважатися боржником (таким що прострочив виконання зобов'язання), у зв'язку з чим, на думку відповідача, твердження позивача про порушення відповідачем за спірним договором зобов'язання щодо поставки товару є необґрунтованим, недоведеним та не підтвердженим жодними належними і достовірними доказами.
Також, відповідач вважає, що оскільки за спірним договором залишаються невиконані зобов'язання, то такий договір продовжує діяти (не припиняє своєї дії).
Доводи відповідача щодо продовження дії спірного договору судом відхиляються враховуючи наступне.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.202 ГК України).
Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення його тексту їхніми печатками) і діє до 30.08.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідно до пп.8.3.1 п.8.3 Договору він припиняє свою дію у разі закінчення строку його дії.
Аналіз наведених правових норм та умов договору купівлі-продажу №41/65627 від 25.11.2021 свідчить про те, що такий договір припинив свою дію з 30.08.2022.
Суд також вказує, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Подібна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу ст.655 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст.662 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.
Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.
Суд вказує, що у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 ЦК України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст.599 ЦК України та ч.1 ст.202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено п.1) ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 Договору продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: м.Кропивницький, вул.Євгена Чикаленко, буд.1; протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту сплати покупцем загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки.
З наведених приписів законодавства та умов Договору вбачається, що відповідач, як продавець, повинен був направити позивачу, як покупцю, повідомлення про готовність товару до поставки в межах строку дії такого Договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як продавець, протягом строку дії Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з направлення покупцю повідомлення про готовність товару до поставки та з передачі покупцю товару, тобто не приступив до виконання зобов'язання, у зв'язку з чим позивач, як покупець за спірним договором, після закінчення строку дії такого договору втратив інтерес щодо виконання відповідачем зобов'язання з передачі товару.
Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України та ч.ч.1, 2 ст.220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 ст.693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що на підставі виставленого рахунку №12065 від 25.11.2021 позивачем, як покупцем, за платіжним дорученням №208 від 29.11.2021 було сплачено відповідачу, як продавцю, суму коштів в розмірі 496860,0 грн, як передоплату по спірному договору купівлі-продажу №41/65627 від 25.11.2021, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Суд вказує, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 по справі №909/524/18
При цьому, припис ч.2 ст.693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Судом встановлено, що позивач 10.06.2022 направляв на адресу відповідача претензію, в якій вимагав від відповідача в строк до 25.06.2022 виконати зобов'язання по Договору та передати покупцю товар - два обприскувачі ОПК 3000-24 «Титан» (2019) (АСУ); або повернути сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 496860,0 грн.
Вказана претензія відповідачем не була задоволена, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд також приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).
Судом вище встановлено, що відповідач протягом строку дії Договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з направлення позивачу повідомлення про готовність товару до поставки та з передачі позивачу товару, у зв'язку з чим позивач після закінчення строку дії такого договору втратив інтерес щодо виконання відповідачем зобов'язання з передачі товару, а тому відповідача за його вимогою у формі претензії виник обов'язок з повернення попередньої оплати у розмірі 496860,0 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/1131/18.
Відповідач не спростував належними засобами доказування вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які б свідчили про повернення позивачу 496860,0 грн передоплати по спірному договору купівлі-продажу №41/65627 від 25.11.2021.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.113; ідент.код 30976452) на користь Фермерського господарства "Рост Агро 1" (85522, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, с-ще Бурлацьке, вул.Сєвєрна, буд.15; ідент.код 43355687) 496860,0 грн основного боргу та 7452,90 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24.11.2022.
Суддя М.В.Мавродієва