25 листопада 2022 року Справа № 915/274/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", Кловський узвіз, 7А, офіс 8-5, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 36858306)
представник позивача: адвокат Трофімов С.О.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР", вул. Гранітна, 28А, с. Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553 (код ЄДРПОУ 43031990)
про стягнення грошових коштів в розмірі 52 692, 89 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР" 52 692, 89 грн. - основної заборгованості до Договором № ВПЗПТ 06/07.2021 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 06.07.2021 року.
Судові витрати покласти на відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2022 заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР", викладену в п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 3762/22 від 12.09.2022), про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання залишено без задоволення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № ВПЗПТ 06/07.2021 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 06.07.2021 року, а саме: зобов'язань щодо оплати за надані послуги згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.
19.09.2022 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, в якій позивач зазначив, що:
- відповідач у відзиві визнає наявність між сторонами договірних відносин та погоджується із сумою дебіторської заборгованості за виконані роботи в розмірі 52 692, 89 грн.;
- відповідач у відзиві з посиланням на положення ст. 222 ГК України зауважує, що звернення із претензією є правом, а не обов'язком потерпілої сторони;
- позивач зазначає, що подання претензії є правом, а не обов'язком позивача, а п. 8.1 договору лише регламентує можливість вирішення розбіжностей шляхом переговорів, а не обов'язковість направлення претензії;
- відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин із наданням належного сертифікату (довідки) відповідно до положень п. 7.3 договору, відповідно до чого втратив право посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності;
- наданий відповідачем лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), а, отже, не засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача;
- відповідач знаходиться на контрольованій території України, має вільний доступ до власного майна та банківських рахунків, отже, спроможний виконувати грошові зобов'язання;
- оскільки позивач заявляє позовні вимоги виключно щодо стягнення основної заборгованості за договором та компенсації судових витрат без нарахування додаткових штрафних санкцій відповідно до умов договору та компенсаційних виплат згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, то предмет для укладання мирової угоди відсутній.
Відповідь на відзив обґрунтована приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ст. 222 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
12.09.2022 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3762/22 від 12.09.2022).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини, згідно яких позивач виконував перевезення готової продукції та гірської маси відповідача. В цей же час відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити наданні послуги.
З сумою дебіторської заборгованості за виконання роботи в розмірі 52 692, 90 грн. відповідач погоджується.
Відповідач не згоден з розміром судових витрат позивача, які він поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно становлять 5 000, 00 грн. Це пов'язано з тим, що до позовної заяви не додано договору на надання професійної правової допомоги чи ордеру.
Відповідач повідомляє суду, що позивач на поштову адресу не надсилав претензії чи акту звірки, а також вимог щодо погашення заборгованості, що є порушенням п. 8.1, п. 8.2 договору.
Також відповідач не згоден з позивачем стосовно того, що відсутні підстави для застосування форс-мажорних обставин, через те, що послуги, які прийняв відповідач були прийняті 20-23 лютого, тобто до початку відкритої збройної агресії російської федерації бо відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити оплату на умовах 100% передплати, але позивач не врахував колізію, яка виникла в п. 4.6 договору. Кінцева дата остаточного розрахунку є 09 березня 2022 року по Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) ГОФР0000275, а по Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) ГОФР0000244 та ГОФР0000245 кінцева дата розрахунку є 02 березня 2022 року. Відповідач не мав змоги розрахуватись до 09 березня 2022 року через бойові дії, які проходили на території Вознесенської громади, а з 24.02.2022 листом ТТП №2024/02.0-7.1 було засвідчене настання форс-мажорних обставин через військову агресію російської федерації проти України, цим же листом ТТП підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є невідворотними.
У зв'язку з настанням форс-мажорних обставин у відповідача складне фінансове становище.
З урахуванням обставин, порушення істотних умов договору з боку позивача, а саме виконання робіт без письмового погодження сторонами договору замовлення, надання послуг без 100 % попередньої оплати, а також порушення договірних зобов'язань стосовно вирішення спорів, відповідач має намір звернутись до позивача для вирішення питання щодо укладання мирової угоди.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 124 Конституції України, ст. 222 ГК України та умовами договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
06.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР" (замовник) було укладено договір про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВПЗПТ06/07.2021.
До договору між сторонами підписано додатки, а саме:
- Додаток № 1 "Замовлення № __ послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів";
- Додаток № 2 "Умови надання послуг технікою, тарифний план";
- Додаток № 3 "Перелік великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів".
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 9.2 договору у випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення з відмовою від продовження цього договору, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість продовжень не обмежена.
Судом встановлено, що договір та додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець на власний ризик та власними засобами зобов'язується надавати замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі за текстом - техніки), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При виникненні необхідності виконавець має право залучити до надання послуг технікою третіх осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за виконання цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору послуги технікою надаються на підставі замовлення, яке складається замовником в двох автентичних примірниках за формою, затвердженою згідно з додатком №1 "Замовлення послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів", підписується уповноваженою особою замовника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється виконавцю за реквізитами, зазначеними в договорі. У випадку термінової потреби у наданні послуг технікою замовлення може бути надано та погоджено в телефонному режимі, у тому числі за допомогою месенджерів, з обов'язковим подальшим письмовим оформленням протягом 24 годин.
Відповідно до п. 3.2.5 договору замовник зобов'язаний у разі відсутності зауважень приймати надані послуги та підписувати оригінали Актів приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі за текстом - Акт приймання-передачі наданих послуг) або направляти виконавцю відповідні заперечення щодо підписання відповідних актів.
Відповідно до п. 3.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані виконавцем замовнику на підставі погоджених сторонами замовлень, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-фактур.
Відповідно до п. 3.3.4 виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги.
Відповідно до п. 3.4.2 договору виконавець зобов'язаний у строки, погоджені сторонами у замовленні, надавати техніку, яка перебуває в технічно справному стані, відповідає санітарно-технічним нормам, укомплектована згідно з вимогами нормативних документів, технічної документації та додаткових умов, визначених у замовленні.
Відповідно до п. 3.4.8 виконавець зобов'язаний після завершення надання послуг за відповідними замовленнями складати та надавати замовнику у двох автентичних примірниках оригінали Актів приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1 договору ціна (загальна вартість) договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається із ціни (загальної вартості) витрат виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 4.2 договору витрати виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки до вартості послуг технікою не включаються та оплачуються замовником окремо, на підставі погодженого сторонами замовлення, протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг та виставлення виконавцем рахунку-фактури.
Відповідно до п. 4.3 договору ціна (загальна вартість) послуг технікою розраховується на підставі цін (тарифів) за одиницю виміру (машино/годину, мото/годину, зміну, тонно/км, км пробігу тощо) надання послуг технікою, погоджених сторонами у замовленні, яке є невід'ємною частиною цього договору, але не менше ніж за 8 машино/годин роботи одиниці техніки, і є незмінною з моменту підписання замовлення
Відповідно до п. 4.5 договору оплата наданих технікою послуг здійснюється замовником на умовах 100 % передплати на підстави погодженого сторонами замовлення та виставлених виконавцем рахунків-фактур. При цьому, рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку та його відсутність не звільняє замовника від обов'язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням сторін може використовуватись інший порядок розрахунків.
Відповідно до п. 4.6 договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати погодження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього акту, без необхідності виставлення окремого рахунка-фактури.
Відповідно до п. 5.1 договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за Актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.
Відповідно до п. 5.2 договору акти приймання-передачі наданих послуг складається виконавцем протягом 10 (десяти) робочих днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 20 (двадцятого) числа місяці, наступного за звітним, на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товаро-транспортних накладних, подорожніх листів, рапортів та рапортів-нарядів про роботу техніки, довідки про виконані роботи (послуги) тощо).
Відповідно до п. 5.4 договору акт приймання-передачі наданих послуг розглядається замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник акту приймання-передачі наданих послуг направляється (повертається) виконавцю за реквізитами, зазначеними в цьому договорі, поштовим або кур'єрським зв'язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою замовника особисто тощо.
Відповідно до п. 5.5 договору у випадку наявності у замовника зауважень або заперечень до Акту приймання-передачі наданих послуг відповідні зауваження або заперечення направляються виконавцю в порядку та строки, передбачені п. 5.4 цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору у випадку, якщо замовник протягом строку встановленого в п. 5.4 цього договору, не направить виконавцю погоджений примірник акту приймання передачі наданих послуг або свої зауваження чи заперечення, вважається, що послуги за цим актом надані виконавцем у повному обсязі й прийняті замовником без зауважень, а акт приймання передачі наданих послуг вважається підписаним обома сторонами.
Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладання цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які замовник або виконавець не могли ні передбачити, ні запобігти розумними заходами.
Відповідно до п. 7.2 договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, згідно із Законом України "Про торгово-промислові палати України".
Відповідно до п. 7.3 договору сторона, що посилається на дію обставин непереборної сили, зобов'язана протягом 10 календарних днів проінформувати іншу сторону про настання таких обставин у письмовій формі і підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. Якщо сторона не направить або несвоєчасно направить необхідне повідомлення, така сторона втрачає право посилатися на обставини непереборної сили як на підстави для звільнення від відповідальності.
Відповідно до п. 7.5 договору у випадку виникнення обставин непереборної сили термін виконання зобов'язань за цим договором відкладається до закінчення часу протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Якщо ці обставини тривають понад два місяці, сторони проводять переговори з метою досягнення прийнятного для сторін рішення.
Відповідно до п. 7.6 договору виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови сторін від розрахунків за послуги, виконані виконавцем та прийняті замовником, до їхнього виникнення.
Відповідно до п. 8.1 договору усі розбіжності, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів.
Відповідно до п. 8.2 договору розбіжності, що не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, підлягають вирішенню в уповноваженому господарському суді, відповідно до норм матеріального та процесуального права України.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № ВПЗПТ 06/07.2021 від 06.07.2021 позивачем в період з 20.02.2022 по 23.02.2022 надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 52 692, 90 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.02.2022 № ГОФР0000244 на суму 1 866, 20 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.02.2022 № ГОФР0000245 на суму 34 229, 64 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.02.2022 № ГОФР0000275 на суму 16 597, 06 грн.
Підставою надання послуг в усіх актах зазначено договір № ВПЗПТ 06/07.2021 від 06.07.2021.
Всі акти здачі-приймання робіт підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін. В усіх актах зазначено, що сторони претензій одна до іншої не мають.
Судом встановлено, що відповідно до банківської виписки з рахунку позивача в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" за період з 06.07.2021 по 04.08.2022 оплат за надані послуги саме по вищевказаним трьом актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) не було.
Відповідно до поданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 06.07.2022 по 01.08.2022 у відповідача була наявна переплата за попередні послуги в розмірі 0, 01 грн., у зв'язку з чим позивачем зараховано вказані кошти в рахунок погашення заборгованості за вищевказаними актами.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 692, 89 грн. (52 692, 90 грн. - 0, 01 грн.).
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти факту надання послуг згідно вищевказаних актів, а також факту наявності заборгованості в розмірі 52 692, 89 грн.
Станом на день розгляду даної справи суду не подано доказів погашення заборгованості в сумі 52 692, 89 грн., строк оплати якої настав відповідно до п. 4.6 договору.
Судом також встановлено, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресованим "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вищевикладене, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за надані послуги. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Правове регулювання договірних відносин з надання послуг.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
4.2. Правове регулювання порядку досудового врегулювання спору.
Відповідно до ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (№ 15-рп/2002) (справа про досудове врегулювання спорів) право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України (постанова ВП ВС від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17).
Щодо доводів касаційної скарги про передчасне звернення позивача до суду з позовом без досудового регулювання спору, колегія суддів касаційної інстанції цілком погоджується з аргументами, зазначеними судом апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002) (постанова КГС ВС від 18.06.2019 у справі № 910/7476/18).
4.3 Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Судом встановлено, що 06.07.2021 року між ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (виконавець) та ТОВ "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР" (замовник) було укладено договір про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВПЗПТ06/07.2021.
На виконання умов договору позивачем в період з 20.02.2022 по 23.02.2022 надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 52 692, 90 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
В силу умов п. 4.6 договору строк оплати за надані послуги настав, проте оплату за надані та прийняті послуги відповідачем не проведено.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 692, 89 грн. (враховуючи наявну переплату в розмірі 0, 01 грн.).
Відповідачем не подано суду доказів погашення заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано позовних вимог. Судом також враховано, що заборгованість у вищевказаній сумі відповідачем визнано.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору, то суд зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, то суд зазначає наступне:
- розділом 7 укладеного між сторонами договору передбачено порядок встановлення, засвідчення та повідомлення сторін договору про наявність обставин непереборної сили, а також встановлено відповідні строки та наслідки вчинення / не вчинення відповідних дій. Так, відповідачем не подано суду доказів повідомлення позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин з наданням сертифікату ТПП України / регіональної ТПП та неможливість виконання зобов'язання за договором відповідно до порядку, передбаченого п. 7.3 договору, що могло б бути підставою для відкладення терміну виконання зобов'язання відповідно до п. 7.5 договору. Отже, в силу умов п. 7.3 договору відповідач втратив право посилатися на обставини непереборної сили;
- відповідно до п. 7.6 договору виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови сторін від розрахунків за послуги, виконані виконавцем та прийняті замовником, до їхнього виникнення;
- наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є підставою в розумінні ст. 617 УК України, ст. 218 ГК України для звільнення від відповідальності, а не звільнення від оплати за товари (роботи, послуги). Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення коштів за надані та отримані послуги (основний борг);
- в силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору в сумі 52 692, 89 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
6.1 Щодо витрат на сплату судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем в позовній заяві попередньо визначено, що розмір судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно складає 5 000,00 грн.
06.09.2022 до Господарського суду Миколаївської області від представника позивача засобами системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу (вх. № 3644/22 від 06.09.2022).
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання правової допомоги № 5 від 15.01.2022, укладеним між адвокатом Трофимовим Сергієм Олексійовичем та ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ"; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КС № 6891/10 від 05.09.2018; довіреністю № 47 від 15.01.2022; рахунком на оплату № 05/08/22 від 31.08.2022 на суму 5 000, 00 грн.; актом № 05/08/22 від 31.08.2022 приймання-передачі правничих послуг до договору № 5 про надання правової допомоги від 15 січня 2022 року на суму 5 000, 00 грн., підписаним без зауважень клієнтом та адвокатом та скріпленим печаткою клієнта; платіжним дорученням № 2341 від 31.08.2022 на суму 5 000, 00 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. В зв'язку задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИКРАТНЕНСЬКИЙ ГРАНКАР'ЄР", вул. Гранітна, 28А, с. Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553 (код ЄДРПОУ 43031990) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", Кловський узвіз, 7А, офіс 8-5, м. Київ, 01021 (код ЄДРПОУ 36858306):
- 52 692, 89 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто дві грн. 89 коп.) - основної заборгованості за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів № ВПЗПТ 06/07.2021 від 06.07.2021;
- 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.11.2022.
Суддя Е.М. Олейняш