вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 910/14153/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Міністерства оборони України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України"
про стягнення пені та штрафу в сумі 391 466,97 грн.,
за участю представників:
позивача: Кривошеї Д.А. (витяг з ЄДР);
відповідача: Глухенького О. А. - адвоката (посвідчення №2403, виданого 15.12.2005 року),
22 листопада 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла за підсудністю від Господарського суду міста Києва позовна заява Міністерства оборони України (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в сумі 391 466,97 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 року, згідно з якими відповідач зобов'язувався передати позивачу індивідуальне обмундирування (далі - товар), а позивач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач товар передав, проте з порушенням строку, встановленого умовами договору.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 118 699,02 грн. пені та 272 767,95 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 22 грудня 2021 року.
21 грудня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також заява про зупинення розгляду справи, в якій він просив суд зупинити провадження у справі №910/14153/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15264/21.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2021 року провадження у справі №910/14153/21 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15264/21.
Постановою Північного апеляційного господарського суду в справі №910/15264/21 від 01.06.2022 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року в справі №910/15264/21 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року в справі №910/15264/21 скасовано, прийнято нове судове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" відмовлено повністю.
21 червня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/14153/21.
Ухвалою суду від 27.06.2022 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20 липня 2022 року.
19 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просив суд зупинити провадження у справі №910/15264/21 до закінчення перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 року в справі №910/15264/21 у касаційному порядку.
20 липня 2022 року в засіданні у задоволенні вищевказаного клопотання представника відповідача було відмовлено.
Ухвалою суду від 20.07.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 серпня 2022 року.
10 серпня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, а також заява про відкладення підготовчого засідання, яка підлягала задоволенню судом.
17 серпня 2022 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
17 серпня 2022 року підготовче засідання відкладено на 21 вересня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.
У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2022 року.
Представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні оголошено перерву до 16 листопада 2022 року.
16 листопада 2022 року в засіданні судом встановлено, що заява представника відповідача про зупинення провадження у справі, подана 10 серпня 2022 року, не була розглянута, тому суд повернувся до стадії підготовчого провадження.
16 листопада 2022 року в засіданні представник відповідача заяву про зупинення провадження у справі підтримав.
Представник позивача проти задоволення вищевказаної заяви представника відповідача заперечував.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, заява представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню судом не підлягала.
У засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.
Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
У підготовчому засіданні представники учасників справи подали письмову згоду на закриття підготовчого провадження та розгляд справи судом по суті.
Так, суд закрив підготовче провадження і перейшов до судового розгляду справи по суті.
16 листопада 2022 року в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача 118 699,02 грн. пені та 272 767,95 грн. штрафу.
Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити штрафні санкції на 75%.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
22 червня 2020 року між Міністерством оборони України (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (далі - відповідач) був укладений договір №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, предмет договору - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (Лот 1. Військова уніформа (35811300-5)
(Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2)) (далі - Товар).
Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач зобов'язується у 2020 році поставити позивачу товар в
асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а
позивач забезпечити приймання та оплату товару.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: №з/п: 1; найменування товару: військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2); нормативно - технічні документи (технічний опис), що встановлюють основні вимоги до товару та зразок - еталон (за його наявності): технічний опис (інв. №169) та відповідність зразку - еталону: строки (терміни) постачання: 70 календарних днів з моменту укладання договору до 30.08.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 500; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 1 498 725,00; строки (терміни) постачання: 110 календарних днів з моменту укладання договору до 09.10.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 750; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 1 748 512,50; усього за рік: загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 3 250; ціна за одиницю товару в грн. з врахув, марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 999,15; ціна товару в грн. з врахув, марк, тари (упак.) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 3 247 237,50; ціна товару без ПДВ: 3 247 237,50; крім того, ПДВ: 649 447,50; ціна товару з ПДВ: 3 896 685,00.
Ціна товару з ПДВ складає: 3 896 685 (три мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч
шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, яка не суперечить технічний опис (інв. №169) та зразку-еталону (далі - нормативно-технічна документація).
Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить; 3 896 685 (три мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 649 447 (шістсот сорок дев'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 50 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до п. 5.1 договору, товар постачається на об'єднані центри забезпечення позивача власними силами відповідача та за рахунок відповідача згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Термін поставки Товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).
Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата вказана позивачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за №1461/31329.
Згідно з п. 6.3.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Відповідно до п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 3.1).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно). Після закінчення терміну дії договору, звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
За твердженнями представника позивача, відповідач порушив умови договору та поставив товар позивачу із порушенням встановлених строків, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача пеню та штраф.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати позивачу індивідуальне обмундирування (далі - товар), а позивач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Пунктом 1.3 договору встановлені, зокрема, строки (терміни) постачання:
- 70 календарних днів з моменту укладання договору до 30.08.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 500;
- 110 календарних днів з моменту укладання договору до 09.10.2020 р.; загальна кількість, яку необхідно постачити, (к-тів.): 1 750.
Згідно з п. 5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана позивачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за №1461/31329.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, а саме: 1 500 комплектів військової уніформи (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2), на загальну суму 1 498 725,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №79 МО від 05.11.2020 року, оголошенням №1 від 19.10.2020 року, актом №1 приймального контролю товару за якістю від 03.11.2020 року, повідомленням №1 від 05.11.2020 року та повідомленням - підтвердженням №487 на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку №5300 від 05.11.2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки відповідач порушив строки поставки товару, встановлені в п. 1.3 договору, позивач направив на адресу відповідача претензію №286/8/8392 від 18.11.2020 року, в якій просив відповідача сплатити пеню та штраф у сумі 391 466,97 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, пеню та штраф не оплатив.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
21 грудня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, у зв'язку із настанням обставин непереборної сили.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є обставини, настання яких учасники правовідносин не могли очікувати та передбачити під час вчинення ними правочину. Невідворотними є обставини, настанню яких учасники правовідносин не могли запобігти.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили), як умови звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, необхідно встановити, що неможливість виконання зобов'язання належним чином викликана саме настанням таких обставин.
У відзиві на позовну заяву відповідач послався на встановлення карантину на всій території України, на підставі постанов Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року, №343 від 04.05.2020 року, №392 від 20.05.2020 року, №641 від 22.07.2020 року та №760 від 26.05.2020 року (з відповідними змінами та доповненнями до них), а також призупинення (простій) на підприємстві відповідача.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Частиною 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
На підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, представник відповідача подав сертифікат №3000-20-1825 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили) №1703-4/625 від 18.11.2020 року, з якого вбачається, що датою настання форс-мажорних обставин є 05 серпня 2020 року, а датою закінчення є 31 жовтня 2020 року. Також надав лист №151 від 08.12.2020 року, що підтверджує направлення копії вищевказаного сертифікату позивачу.
Так, укладаючи 22 червня 2020 року договір із позивачем, відповідачу вже було відомо про введення Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину.
Разом з цим, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар позивачу в строк до 30.08.2020 року (1 500 шт.) та до 09.10.2020 року (1 750 шт.).
Відповідно до п. 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно з п. 8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або
регіональними Торгово-Промисловими палатами.
При цьому, відповідно до п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Так, у вищевказаному пункті договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Проте, обставини, на які послався відповідач, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, вже існували на момент укладення договору сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Так, представником відповідача не доведено, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили.
22 грудня 2021 року ухвалою Господарського суду Київської області було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/15264/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" до Міністерства оборони України про зобов'язання внести зміни до договору №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 року в частині строків та обсягів виконання зобов'язання з поставки продукції, враховуючи обставини, які суттєво ускладнюють виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" зобов'язаннь з поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року в справі №910/15264/21 позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду в справі №910/15264/21 від 01.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року в справі №910/15264/21 скасовано, прийнято нове судове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" відмовлено повністю, у зв'язку з відсутністю такої підстави для внесення змін до договору, як існування форс - мажорних обставин.
Крім цього, суд апеляційної інстанції в постанові зазначив про існування обставин непереборної сили на момент укладання сторонами договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7
відсотків вказаної ціни договору (пункт 3.1).
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був поставити товар позивачу, у кількості 1 500 шт., на загальну суму 1 798 470,00 грн., не пізніше 30 серпня 2020 року.
Відповідач поставив товар позивачу із порушенням строку, а саме 05 листопада 2020 року, що підтверджується видатковою накладною №79 МО від 05.11.2020 року.
Так, розмір пені за прострочення поставки 1 500 одиниць товару, враховуючи період заборгованості з 31.08.2020 року до 04.11.2020 року, від вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 1 798 470,00 грн., за ставкою, що становила 0,1%, складає 8 619,98 грн., які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 272 467,95 грн. штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Так, сторони погодили, що за прострочення строків виконання зобов'язання відповідачем понад тридцять днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 7% від вказаної ціни договору (п. 7.3.4 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить: 3 896 685 (три мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 649 447 (шістсот сорок дев'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 50 коп. (за загальним фондом).
Судом встановлено, що відповідач поставив товар позивачу із простроченням строку більше, ніж на тридцять днів, тому штраф у розмірі 7% від загальної ціни договору становить 272 767,95 грн.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 75%, послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане запровадженням воєнного стану на території України.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення судом вищевказаного клопотання заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, в справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, в справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, в справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, в справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.
Так, оцінивши обставини, вказані в клопотанні про зменшення розміру штрафу та пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 1, 2, абз. 2 ч. 3 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 617, ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 6 ст. 183, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, п. 5 ч. 1 ст. 227, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" про стягнення пені та штрафу в сумі 391 466,97 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (09700, Київська область, Богуславський район, місто Богуслав, вулиця Шевченка, 85, ідентифікаційний код 33604605) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 118 699,02 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн. 02 коп.) пені; 272 767,95 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят сім грн. 95 коп.) штрафу; 5 872,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 28.11.2022 року.
Суддя С. Грабець