вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/123/22
Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) про розстрочення виконання рішення у справі №911/123/22
за позовом Білоцерківського національного аграрного університету, Київська область, місто Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк", Київська область, місто Біла Церква
про стягнення 3011746,31 грн
секретар судового засідання: Д.С. Бабяк
представники:
від позивача (стягувача) - С.Г.Ваврінчук
від відповідача (боржника) - С.М.Мусієнко
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2022 року позовні вимоги Білоцерківського національного аграрного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22 А, код ЄДРПОУ 38010015) на користь Білоцерківського національного аграрного університету (09117, Київська область, місто Біла Церква, площа Соборна, будинок 8/1, код ЄДРПОУ 00493712) 2993715 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн 88 коп. (з яких: 2910464,88 грн основного боргу, 83251,00 грн пені), а також 44905 (сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн 74 коп. судового збору..
До суду від відповідача (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" надійшла заява б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) про розстрочення виконання рішення суду від 06.10.2022 року у справі №911/123/22.
Ухвалою суду від 04.11.2022 року заяву відповідача (боржника) б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 15.11.2022 року.
Позивач (стягувач) та відповідач (боржник), повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 15.11.2022 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, позивач (стягувач) пояснення по суті заяви не надав.
Ухвалою суду від 15.11.2022 року відкладено судове засідання на 22.11.2022 року.
До суду від позивача (стягувача) надійшли пояснення №01-12/747 від 18.11.2022 року на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач (стягувач) просить суд відмовити у задоволенні заяви.
У судовому засіданні 22.11.2022 року представник позивача (стягувача) проти заяви заперечив, зазначивши, що розстрочення виконання рішення суду призведе до знецінення грошових коштів, стягнутих з відповідача рішенням суду від 06.10.2022 року у справі №911/123/22. Представник відповідача (боржника) просив суд задовольнити заяву, наголошуючи, що негайне виконання рішення суду призведе до банкрутства відповідача (боржника).
Розглянувши у судовому засіданні 22.11.2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) про розстрочення виконання рішення у справі №911/123/22 судом встановлено наступне.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 року у справі №908/4247/14.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Обставини, на які відповідач (боржник) посилається як на підставу для розстрочки виконання рішення суду від 06.10.2022 року у справі №911/123/22 не є такими, що ускладнюють та/або роблять неможливим виконання рішення, і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що негайне виконання судового рішення у даній справі може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача, і його можливість, виконувати свої зобов'язання.
Натомість, суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Однак, всупереч ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем (боржником) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем (боржником) рішення суду у даній справі та сплату боргу у повному обсязі, а саме: доказів відсутності у ТОВ “ЛВК - Мілк” грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, у той час як складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, суд зазначає, що долучені до заяви про розстрочення виконання рішення суду від 06.10.2022 року виписка по рахунку відповідача, відкритого в ПАТ «БАНК ВОСТОК» №34263340 від 19.10.2022 року, відповідно до якої у Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВК - Мілк” обліковуються кошти у розмірі 120184,10 грн., та довідка АТ Комерційний Банк «Приват Банк» №221019SU11051602 від 19.10.2022, відповідно до якої у Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВК - Мілк” обліковуються кошти у розмірі 96662,43 грн., не є належними та достатніми доказами на підтвердження відсутності грошових коштів для виконання рішення суду, враховуючи, що юридична особа не обмежена правом мати більше двох рахунків, відкритих у різних банківських установах. Відповідачем не подано довідки податкового органу про всі відкриті рахунки, з огляду на що господарський суд позбавлений можливості встановити, чи має боржник відкриті рахунки також у інших банківських установах.
Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з якими останній пов'язує виникнення у відповідача можливості виконати рішення у даній справі та сплатити борг у зазначений у заяві строк з 31.12.2022 року по 07.10.2023 року. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до відповідача грошових коштів у строк, вказаний у заяві про розстрочку виконання рішення у даній справі, відповідачем не було надано.
Дослідивши наведені відповідачем (боржником) у заяві мотиви та надані документи, надавши оцінку аргументам відповідача (боржника), суд дійшов висновку, що надані заявником документи не є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд також зазначає відповідачу (боржнику), що, зазначаючи про своє скрутне фінансове становище, ним до заяви не додано жодних доказів, з яких можна було б зробити висновок, що кошти для виконання судового рішення протягом зазначеного ним строку з'являться.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача (боржника) б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) про розстрочення виконання рішення у справі №911/123/22.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 331 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» б/н від 31.10.2022 року (вх. №5601 від 31.10.2022) про розстрочення виконання рішення суду у справі №911/123/22 відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст.255-257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 28.11.2022 року.
Суддя Д.Г. Заєць