ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2022Справа № 910/9187/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 67 034,62 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 67 034,62 грн вартості нестачі вугілля.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.09.2022 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
28.09.2022 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
02.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно Правил видачі вантажів має бути застосована норма природної втрати, яка складає 2% для вантажів у вологому стані. Відповідач здійснив свій розрахунок. Також, відповідач звертає увагу, що у комерційних актах №388103/114, №388103/228, №388103/229, №388103/230, №388103/233, №388103/234, №388103/235, №388103/236, №388103/238, №388103/245, №388103/112, №388103/113, №388103/166, №388103/250, №482004/42/200 та №388103/12 зазначено про не виявлення втрати вантажу.
02.11.2022 2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить витребувати у позивача:
- оригінали з усіма додатками до договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468;
- платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату АТ "ДТЕК Західенерго" вартості вугілля, поставленого за вищезазначеними накладними;
- посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 "Посвідчення про якість", встановленій "Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України", затвердженою наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 № 466, які містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України).
Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дій та обставини неможливості їх подання до суду.
Судом встановлено, що на підтвердження заходів, яких відповідач вжив для отримання зазначених доказів самостійно, відповідач надав копію листа №НЮ-1/2857 від 19.10.2022.
Однак, суд звертає увагу про відсутність у матеріалах справи доказів відмови позивача у наданні відповідних доказів відповідачу, що свідчить про можливість відповідача самостійно отримати зазначені докази.
Крім того, зважаючи на наявність у матеріалах справи залізничних накладних №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468, відсутні підстави для витребування документів, що підтверджують кількість відправленого вантажу, оскільки кількість вантажу вказана безпосередньо у вказаних залізничних накладних.
За приписами ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні довідки відправника про вартість вантажу.
Водночас, Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу та визначення виробника спірної вугільної продукції не входить до предмету доказування у даній справі.
Окрім того, витребувані відповідачем документи не є необхідні для правильного вирішення даного спору.
Суд також зазначає, що відомості щодо вологості вугілля, що перевозилось відповідачем, зазначено у залізничних накладних №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468. При цьому норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) обраховується з урахуванням приписів п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідно до залізничних накладних №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці одержувачу - ДТЕК Західенерго ТЕС.
На станції Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача вугілля у вагонах, про що складені комерційні акти: №388103/114, №388103/228, №388103/229, №388103/230, №388103/233, №388103/234, №388103/235, №388103/236, №388103/238, №388103/245, №388103/112, №388103/113, №388103/166, №388103/250, №482004/42/200 та №388103/122.
Згідно з комерційним актом №388103/114 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56875651 виявилось нетто - 69950 кг, що менше вантажного документу на 950 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/228 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №65338741 виявилось нетто - 68200 кг, що менше вантажного документу на 750 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/229 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №65385361 виявилось нетто - 68000 кг, що менше вантажного документу на 1000 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/230 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №68779677 виявилось нетто - 69400 кг, що менше вантажного документу на 1550 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/233 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №68661081 виявилось нетто - 68950 кг, що менше вантажного документу на 2050 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/234 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62912720 виявилось нетто - 69100 кг, що менше вантажного документу на 800 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/235 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63551345 виявилось нетто - 67700 кг, що менше вантажного документу на 2250 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/236 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №67361576 виявилось нетто - 65900 кг, що менше вантажного документу на 2900 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/238 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №63149702 виявилось нетто - 67100 кг, що менше вантажного документу на 2900 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/245 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62507637 виявилось нетто - 69100 кг, що менше вантажного документу на 850 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/112 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №65476905 виявилось нетто - 69750 кг, що менше вантажного документу на 1150 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/113 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56916364 виявилось нетто - 67650 кг, що менше вантажного документу на 1200 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/166 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №60456763 виявилось нетто - 67750 кг, що менше вантажного документу на 2250 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/250 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №67866673 виявилось нетто - 67350 кг, що менше вантажного документу на 1650 кг.
Згідно з комерційним актом №482004/42/200 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №60727971 виявилось нетто - 67550 кг, що менше вантажного документу на 2250 кг.
Згідно з комерційним актом №388103/122 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №53126918 виявилось нетто - 69050 кг, що менше вантажного документу на 900 кг.
Згідно із довідок про вартість вугільної продукції, фактична вартість 1 тони вугілля становить:
- по накладній №53086468 - 4309,24 грн. з ПДВ,
- по накладній №53553632 - 5125,70 грн. з ПДВ,
- по накладній №53555959 - 5113,3 грн. з ПДВ,
- по накладній №53578100 - 5098,5 грн. з ПДВ,
- по накладній №53611737 - 4750,68 грн. з ПДВ,
- по накладній №53086484 - 3680,40 грн. з ПДВ,
- по накладній №53248381 - 3853,73 грн. з ПДВ,
- по накладній №53670964 - 4255,91 грн. з ПДВ,
- по накладній №53318499 (53308482) - 4395,35 грн. з ПДВ,
- по накладній №53114468 - 4309,31 грн. з ПДВ.
Посилаючись на те, що у зв'язку із незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час залізничного перевезення, відповідач повинен відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача становить 67 034,62 грн, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідно до залізничних накладних №53086468, №53553632, №53555959, №53578100, №53611737, №53086484, №53248381, №53670964, №53318499 та №53114468 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці одержувачу - ДТЕК Західенерго ТЕС.
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Наявні у матеріалах справи комерційні акти №388103/114, №388103/228, №388103/229, №388103/230, №388103/233, №388103/234, №388103/235, №388103/236, №388103/238, №388103/245, №388103/112, №388103/113, №388103/166, №388103/250, №482004/42/200 та №388103/122 підтверджують недостачу вантажу у вище вказаних вагонах.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
У матеріалах справи наявні довідки вантажовідправника, у яких визначена вартість вугілля, що перевозилось у вагонах №56875651, №65338741, №65385361, №68779677, №68661081, №62912720, №63551345, №67361576, №63149702, №62507637, №65476905, №56916364, №60456763, №67866673, №60727971, №53126918.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для мінерального палива 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.
За розрахунками позивача, загальна вартість недостачі вантажу у вище зазначених вагонах, з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 67 034,62 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично правильним.
Стосовно тверджень відповідача щодо суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, що складає 2% маси для вантажів у вологому стані, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 0,2%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
У той же час, відповідачем не подано суду жодних обґрунтувань та доказів, підтверджуючих, що вугілля вологістю до 0,2% вважається таким, що перебуває у вологому стані в розумінні пункту 27 Правил видачі вантажів.
Таким чином, розрахунок збитків позивача із застосування норми природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу здійснений з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, з огляду на те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму.
Отже, в матеріалах справи наявні належні та достатні докази, що підтверджують вартість вантажу, що перевозився у вагонах №56875651, №65338741, №65385361, №68779677, №68661081, №62912720, №63551345, №67361576, №63149702, №62507637, №65476905, №56916364, №60456763, №67866673, №60727971, №53126918 та факт втрати вантажу у зазначених вагонах.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд повністю задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 64 832,99 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька обл, м. Добропілля, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 00176472) вартість недостачі вантажу у сумі 67 034,62 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.11.2022.
Суддя О.В. Гулевець