ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2022Справа № 910/4450/22
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»
про стягнення 28 964, 32 грн,
Суддя Я.А. Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 28 964, 32 грн, з яких: 20 399, 82 грн основний борг, 2 732, 58 грн 3% річних та 5 831, 92 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 525, 526, 610, 612, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230-232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з січня 2019 року по березень 2021 року включно за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, площею - 149 кв. м (особовий рахунок 331087-01).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 відкрито провадження в справі № 910/4450/22, відмовлено в задоволені клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
05.07.2022 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначає, що позивач не надав належних доказів здійснення теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, у корінцях наряду споживачем зазначено саме КП «Центр ОС Шевченківського району», а не відповідача. Посилається на те, що позивачем долучено до позову лише електронні копії оригіналів письмових доказів, а тому суд не може брати їх до уваги. Вказує, що відповідач не є споживачем послуги з теплопостачання за вказаною адресою, оскільки надання послуг теплопостачання може відбуватись винятково на договірних засадах, а договір між відповідачем та позивачем не укладався. Крім цього зазначає, що проект договору наданий позивачем був йому повернутий, так як нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б передано в оренду ТОВ «КИЇВРЕНТ» на підставі договору оренди № 863/1 від 20.02.2019, а тому в відповідача відсутня правова причетність до зазначеного об'єкту нерухомості.
20.07.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з клопотанням про поновлення строку на її подання, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача викладених у відзиві, зокрема, зазначає, що відповідно до Інформації з офіційного сайту Департаменту комунальної власності м. Києва ІАС «Управління майновим комплексом територіальної громади м. Києва» нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б знаходиться на балансі відповідача. Вказує, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відповіді на відзив позивач посилається на введення воєнного стану на території України.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Відзив був отриманий позивачем 04.07.2022, що підтверджується трекінком поштового відправлення № 0405046256557, отже, строк подання відповіді на відзив до 11.07.2022.
Відповідь на відзив передані позивачем до суду 20.07.2022.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини викладені позивачем у обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відповіді на відзив, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відповіді на відзив поважними та поновити позивачу пропущений строк для подання відповіді на відзив.
25.07.2022 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначає, що матеріали справи не містять первинних документів, які б підтвердили споживання теплової енергії, її кількість та вартість. Крім цього, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунка-фактури від 31.12.2021, також у вказаному рахунку відсутній строк оплати, а в отриманій вимозі за №30/5/4/17970 від 17.11.2021 строк оплати вказаний до 30.10.2021, тобто такий строк сплив на дату направлення вказаної вимоги, а тому вважає, що строк оплати не настав і нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставними.
11.08.2022 сторони подали спільне клопотання про зупинення провадження в справі, в зв'язку із наміром примиритися шляхом медіації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 зупинено провадження в справі №910/4450/22 на час проведення медіації, але не більше дев'яноста днів з дня постановлення судом даної ухвали про зупинення провадження в справі, тобто до 16.11.2022.
18.08.2022 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що облікові картки помісячно, є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система "УНІВАН-ТЕРМІНАЛ- Київ Debet", які долучені позивачем до позову є належними доказами відпущеної відповідачу теплової енергії та її вартості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 поновлено провадження в справі №910/4450/22.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б.
Рішенням Київської міської ради (ІІ сесія VІІ скликання) від 09.10.2014 за № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Також означеним рішенням інші комунальні підприємства вказаного району зобов'язано передати позивачу житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться в них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 за № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801, господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків (у тому числі житловий будинок на вулиці вул. Олеся Гончара, 32-Б), здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
Відповідачем не заперечується факт закріплення за ним на праві господарського відання нежитлового приміщення загальною площею 149 кв. м у будинку 32-Б, по вулиці Олеся Гончара в місті Києві, тому у відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" останній є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
За адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, відповідно до корінця наряду №13 від жовтня 2019 було включено опалення, а згідно корінця наряду №14 від квітня 2020 опалення відключено, відповідно до корінця наряду №197 від жовтня 2020 було включено опалення, а згідно корінця наряду №13 від квітня 2021 опалення відключено та відповідно до корінця наряду №295 від жовтня 2021 було включено опалення.
Приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, площею - 149 кв. м є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком 331087-01.
Відповідачем за період з січня 2018 року по березень 2021 року було спожито теплову енергію на суму загальну суму 20 399, 82 грн, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) (а. с. 9 - 23) та довідкою про нарахування за теплову енергію.
Позивач зазначає, що ним 27.01.2021 на адресу відповідача направлено проект договору на постачання теплової енергії № 331087-01 від 21.01.2021.
03.03.2021 відповідач повернув вказаний вище проект договору позивачу, посилаючись на те, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б передано в оренду ТОВ «КИЇВРЕНТ» на підставі договору оренди № 863/1 від 20.02.2019, а тому позивачу слід укладати договір на теплопостачання саме з ТОВ «КИЇВРЕНТ».
У зв'язку з тим, що утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію, позивачем 17.11.2021 направлено відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості разом з рахунками за періоди, яка отримана останнім 22.11.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0103278899580.
Як зазначає позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в період з січня 2018 року по березень 2021 року в будинку № 32-Б по вулиці Олеся Гончара в місті Києві, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 20 399, 82 грн основного боргу, 2 732, 58 грн 3% річних та 5 831, 92 грн інфляційних втрат.
Як установлено судом, спірні відносини (з січня 2018 року по березень 2021 року) між сторонами регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV), яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами (втратив чинність з 01.05.2019), а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Так само, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі № 904/6293/17).
Отже, підставою для виникнення в споживача зобов'язань з оплати послуг з теплопостачання без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ).
Також відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинні на момент виникнення правовідносин (далі - Правила)), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з січня 2018 року по березень 2021 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, (особовий рахунок НОМЕР_1 ) на загальну суму 20 399, 82 грн, що підтверджується актом про прийняття теплового вузла обліку, обліковими картками, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, корінців нарядів на включення та відключення будинку в період опалювального сезону за вказаний період.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абз.1 п.20 цих Правил).
У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п.21 вищенаведених Правил).
Приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, площею - 149 кв. м є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі здійснюється за особовим рахунком 331087-01.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів наявності заборгованості з оплати спожитої теплової енергії, яка заявлена до стягнення.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що за приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Суд звертає увагу відповідача на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню. Тобто, означене вказує на те, що будь-яке заперечення сторони в справі повинно бути доказово обґрунтоване.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем подано суду: акт про прийняття теплового вузла обліку, облікові картками, відомості реєстрації параметрів теплоспоживання, корінці нарядів на включення та відключення будинку у період опалювального сезону за вказаний період.
Суд зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 16.02.2021 року у справі №910/17660/19).
Посилання відповідача, щодо того, що корінці наряду є неналежними доказами, так як в них вказано споживачем ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну», судом до уваги не беруться з огляду на таке.
Як указано вище на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.
Зазначений в корінцях нарядів споживач ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну» являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно ЖЕК-1002 КП «Центр ОС Шевченківського р-ну».
Пунктом 12 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення в нежилих приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б у спірний період в встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.
Що стосується посилань відповідача відносно того, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б, передано в оренду суд зазначає таке.
20.02.2019 між Шевченківською районна в місті Києві державною адміністрація (орендодавець), ТОВ «КИЇВРЕНТ» (орендар), а також позивачем (балансоутримувач) укладено договір оренди № 863/1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення підвалу загальною площею 149,0 кв. м, яке знаходиться на вул. О. Гончара, 32 Б, для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Відповідно до п. 4.2.13. вказаного договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 20.02.2019 по 18.02.2022 (п. 9.1. договору оренди № 863/1 від 20.02.2019).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
За змістом частин 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 за № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801, господарське відання житлового будинку на вулиці вул. Олеся Гончара, 32-Б, здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
З урахуванням викладеного вище, оскільки житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 32-Б закріплений за відповідачем на праві господарського відання, а договір на постачання теплової енергії між позивачем та ТОВ «КИЇВРЕНТ» не укладався, а також те, що договором оренди передбачено, що орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за надані послуги, в тому числі теплопостачання, а тому саме відповідач несе зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії.
Отже, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 20 399, 82 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 01.02.2019 по 31.12.2021 3% річних у сумі 2 732, 58 грн та 5 831, 92 грн інфляційних втрат за період з лютого 2019 року по грудень 2021 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
З огляду на те, що в спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 2 732, 58 грн за загальний період з 01.02.2019 по 31.12.2021, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки, як зазначено вище судом, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, отже, початком періоду нарахування 3 % річних є 21.02.2019, тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за несвоєчасну сплату спожитих послуг за загальний період з 21.02.2019 по 31.12.2021, враховуючи вихідні дні, а саме наступним чином:
Місяць Нараховано (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування 3 % річних3 % річних (грн)
Січень 20195 066, 705 066, 7021.02.2019 - 20.03.201911, 66
Лютий 20194 576, 099 642, 7921.03.2019 - 22.04.201926, 16
Березень 20195 066, 7014 709, 4923.04.2019 - 20.05.201933, 85
Квітень 201910 646, 6525 356, 1421.05.2019 - 20.11.2019383, 47
Жовтень 2019980, 2926 336, 4321.11.2019 - 20.12.201964, 94
Листопад 20193 406, 2729 742, 7021.12.2019 - 20.01.202078, 09
Грудень 20191 407, 6231 150, 3221.01.2020 - 20.02.202079, 15
Січень 20204 177, 6635 327, 9821.02.2020 - 20.03.202083, 98
Лютий 20203 103, 7438 431, 7221.03.2020 - 20.04.202097, 65
Березень 20206 012, 3044 444, 0221.04.2020 - 20.05.2020109, 29
Квітень 2020488, 4144 932, 4321.05.2020 - 20.11.2020677, 67
Жовтень 20201 136, 4246 068, 8521.11.2020 - 21.12.2020117, 06
Листопад 20202 581, 8648 650, 7122.12.2020 - 20.01.2021119, 85
Грудень 20203 616, 9952 267, 7021.01.2021 - 28.02.2021167, 64
Березень 2021-31 867, 8820 399, 8201.03.2021 - 31.12.2021513, 07
Всього:2 563, 42
За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період 21.02.2019 по 31.12.2021 становить 2 563, 42 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 5 831, 92 грн за період з лютого 2019 року по грудень 2021 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тому останнім невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, так як за неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується, отже початком нарахування інфляційних втрат є березень 2019 року.
Судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат за загальний період з березня 2019 року по грудень 2021 року, а саме:
Місяць Нараховано (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування інфляційних втратІнфляційні втрати (грн)
Січень 20195 066, 705 066, 70березень 201945, 60
Лютий 20194 576, 099 642, 79квітень 201996, 43
Березень 20195 066, 7014 709, 49травень 2019102, 97
Квітень 201910 646, 6525 356, 14червень - листопад 201923, 23
Жовтень 2019980, 2926 336, 43грудень 2019-52, 67
Листопад 20193 406, 2729 742, 70січень 202059, 49
Грудень 20191 407, 6231 150, 32лютий 2020-93, 45
Січень 20204 177, 6635 327, 98березень 2020282, 62
Лютий 20203 103, 7438 431, 72квітень 2020307, 45
Березень 20206 012, 3044 444, 02травень 2020133, 33
Квітень 2020488, 4144 932, 43червень - листопад 2020991, 75
Жовтень 20201 136, 4246 068, 85грудень 2020414, 62
Листопад 20202 581, 8648 650, 71січень 2021632, 46
Грудень 20203 616, 9952 267, 70лютий 2021522, 68
Березень 2021-31 867, 8820 399, 82березень - грудень 20211 535, 74
Всього:5 002, 25
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з березня 2019 року по грудень 2021 року становить 5 002, 25 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20 399, 82 грн основного боргу, 2 563, 42 грн 3% річних та 5 002, 25 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 1, ідентифікаційний код 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 20 399 (двадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 82 коп основного боргу, 2 563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) грн 42 коп. 3% річних, 5 002 (п'ять тисяч дві) грн 25 коп. інфляційних втрат та 2 395 (дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн 44 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань