Справа № 305/454/22
Провадження по справі 2/305/344/22
17.11.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Вербещука В.А.
за участю представника позивача Сойма І.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Сойма Івана Юрійовича, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права на 1/2 частку нерухомого майна та скасування державної реєстрації на 1/2 частку нерухомого майна,
Адвокат Сойма Іван Юрійович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права на 1/2 частку нерухомого майна та скасування державної реєстрації на 1/2 частку нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 грудня 1978 року у виконкомі Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , матір'ю позивача та ОСОБА_5 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбів. 10 травня 1983 року виконкомом Рахівської районної ради народних депутатів подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 на будівництво житлового будинку в селі Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області на земельній ділянці площею 0,07 га. В 1984 році, на виділеній для будівництва будинку та господарських споруд земельній ділянці, подружжя спільними коштами стало зводити (будувати) житловий будинок та господарські споруди, літню кухню та споруди для утримання худоби та птиці в с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області, будівництво якого було завершено у 1990 році. На час укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у останньої був син ОСОБА_2 , який є позивачем у справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть та про що 02.04.2012 внесено відповідний актовий запис № 27. 14 січня 2020 року, на спільно збудований подружжям будинок та сарай, за заявою ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_8 було виготовлено технічний паспорт на його ім'я, а 21.01.2020 державним реєстратором Рахівської міської ради Закарпатської області Петращуком І.В. видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в 1/1 на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 помер, що стверджується ксерокопією свідоцтва про смерть від 13.09.2021 по актовому запису №289. Відповідно до довідки №505 від 30.11.2021, яку видала Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області вбачається, що позивач ОСОБА_2 відповідно до запису в погосподарській книзі №7 за 1986-1990 рр. числився таким що був зареєстрованим та проживав в будинку АДРЕСА_1 , згідно запису в по господарській книзі № 10 за 1991-1995 рр. та згідно запису в по господарській книзі № 08 за 1996-2000 рр. села Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області. Відповідно до довідки №121, виданої 09.03.2022 виконкомом Великобичківської селищної ради села Верхнє Водяне згідно запису в погосподарській книзі села Верхнє Водяне №7 за 1986-1990 рр. зведено житловий будинок АДРЕСА_2 ) в 1984 році, а відповідно до акту обстеження будинку АДРЕСА_1 вказаний будинок був спільно збудований подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час перебування в шлюбі в період 1984-1990 років. Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який являється правовим актом індивідуальної дії, виданим державним реєстратором Петращуком І.В., право власності на об'єкт нерухомого майна визнано та зареєстровано в цілій частині за громадянином ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 одружився вдруге з громадянкою ОСОБА_3 , відповідачкою у справі. Матеріалами справи доводиться той факт, що дане майно набуте подружжям за час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку з чим таке майно набуло правового статусу спільного сумісного майна подружжя. На підставі наведеного просив визнати нерухоме майно-житловий будинок АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Визнати частково недійсним та скасувати в 1/2 частині витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2020 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 21.01.2020 на ім'я ОСОБА_5 . Визнати за ОСОБА_6 , колишньою мешканкою АДРЕСА_1 право власності на 1/2 нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 .
25.03.2022, адвокатом Сойма Іваном Юрійовичем подано клопотання про зміну позовних вимог, які просив викласти в наступній редакції. Визнати нерухоме майно-житловий будинок АДРЕСА_3 , спільним сумісним майном подружжя: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Визнати частково недійсною та скасувати в 1/2 частині реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 21.01.2020 на ім'я ОСОБА_5 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 .
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 28.03.2022 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.04.2022. Надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 02.06.2022 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Представник позивача, адвокат Сойма І.Ю. у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. У своїх показах зазначив, що спадкове майно, яким являється житловий будинок АДРЕСА_3 побудований протягом 1984-1990 років громадянином ОСОБА_5 та мамою позивача ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі, отже є спільною сумісною власністю подружжя. Його довіритель ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , оскільки у встановлений законом строк звернувся до Рахівської ДНК із заявою про прийняття спадщини, що стверджується витягом зі спадкового реєстру. Таким чином, його вітчим ОСОБА_5 не мав права реєструвати за собою право власності в цілій частині на спірний житловий будинок, оскільки на 1/2 частину вказаного житлового будинку має право ОСОБА_2 . На підставі наведеного, просив змінені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання, жодного разу не з'явилася. Представник відповідача, адвокат Телегазій В.І. 17.11.2022 надіслав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Клопотання мотивував ти, що він 17.11.2022 змушений о 09:00 годині змушений прийняти участь в якості захисника підозрюваної для отримання обвинувального акту та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Крім того, у зв'язку із завантаженістю у роботі він не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи та належним чином захищати права своєї клієнтки.
З приводу неявки в судове засідання відповідача та її представника слід зазначити наступне.
Відповідач ОСОБА_3 , тричі, в судові засідання призначені на: 22.07.2022; 25.10.2022 та 17.11.2022 не з'явилася. Була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, та шляхом отримання судової повістки, що стверджується особистим підписом відповідачки у розписці про отримання виклику до суду, однак відзиву на день судового розгляду справи не надала.
З договору про надання правової допомоги №92/2022, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 уклала з адвокатом Телегазієм Василем Івановичем такий, ще 25 жовтня 2022 року.
Таким чином, з моменту укладення договору про надання правової допомоги пройшло більше трьох тижнів, і адвокат Телегазій В.І. мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами цивільної справи №305/454/22, однак таким правом не скористався.
Що стосується посилання представника відповідача на його зайнятість в якості захисника під час досудового розслідування, судом встановлено, що така процесуальна дія була призначена на 09:00 год 17.11.2022, а розгляд справи призначено на 13:30 год. 17.11.2022. Тобто, у представника відповідача було достатньо часу з'явитися в судове засідання. У зв'язку з наведеним, неявку відповідача та її представника в судове засідання суд розцінює, як зловживання своїми процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 та її представник, адвокат Телегазій Василь Іванович зловживають процесуальними правами, затягують розгляд справи, що порушує право позивача на розгляд справи у визначений законодавством України процесуальний строк, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача, Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області у судове засідання не з'явився. 22.07.2022 представник селищної ради, ОСОБА_10 надіслала електронною поштою клопотання, в якому просила справу розглянути без їх участі. Позовні вимоги не підтримують та просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_11 проживали у зареєстрованому шлюбі, який між ними було укладено 11 лютого 1978 року у Верхньоводянській сільській раді Рахівського району Закарпатської області за актовим записом №11, що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00034426540 від 29.12.2021.
Згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР №9 забудовниками житлового будинку, який розташований в с. Верхнє Водяне, Рахівського району, Закарпатської області являлися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , строк будівництва 1983 - 1985 роки.
З технічного паспорта виготовленого на замовлення ОСОБА_5 , вбачається, що 1984 році побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_3 .
Випискою з погосподарської книги №9 на 2016-2023 роки Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області за №35 від 15.01.2020 стверджується, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . побудований у 1984 році.
Згідно ст.112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на день виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Тлумачення статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Відповідачем ОСОБА_3 , як спадкоємцем ОСОБА_5 під час розгляду справи в суді не спростовано презумпцію правового режиму спільного сумісного майна подружжя, яким являється житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, оскільки до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Країні (УРСР) із 1979 року, в яких при визначення року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку, тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Оскільки спірний будинок побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі, відповідачем цей факт не спростовано, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла громадянка ОСОБА_6 у віці 62 роки, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.11.2021.
Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_3 з надвірними спорудами та господарськими будівлями.
Спадщина за померлою ОСОБА_6 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).
Згідно ст.ст.1217,1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В матеріалах справи відсутні докази, що громадянка ОСОБА_6 за період свого життя складала заповіти.
В зв'язку з наведеним, у відповідності до ч.2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , оскільки являється її соном, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 січня 1984 року та копією свідоцтва проодруження серії НОМЕР_4 від 25.11.1970 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133, 135 Сімейного кодексу України за №0003442610 від 29.12.2021.
Іншим спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , був її чоловік ОСОБА_5 .
Стаття 1268 ЦК України проголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, у відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_6 , оскільки 01.04.2012, подав у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, до Рахівської ДНК заяву про прийняття спадщини, що стверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68533166 від 15.02.2022 та довідкою нотаріуса Рахівської ДНК, ОСОБА_12 №150/02-14 від 13.05.2022.
Крім того, судом встановлено, що чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_5 також прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_6 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, що стверджується довідкою №125 виданою 17.03.2022 виконкомом Великобичківської селищної ради.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 залишилось двоє спадкоємців за законом, які прийняли спадщину розмір частки позивача ОСОБА_2 становить 1/2 спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 а саме 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 .
Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування за законом, у зв'язку з реєстацією Державним реєстратором Рахівської міської ради, Петращуком І.В. права власності в цілій частині на житловий будинок за АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що 17.01.2020 гр. ОСОБА_5 , звернувся до державного реєстратора Рахівської міської ради, Петращука І.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням державного реєстратора Рахівської міської ради, Петращука І.В. від 21.01.2020 про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50727053 від 21.01.2020, зареєстровано за ОСОБА_5 в цілій частині житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 .
Оскільки рішення державного реєстратора Рахівської міської ради, Петращука І.В. від 21.01.2020 про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50727053 порушує законне право позивача, ОСОБА_2 на отримання права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , таке підлягає скасуванню в 1/4 частині.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у віці 66 років, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 13.09.2021.
У позовній заяві, позивач посилається, що спадкоємцем ОСОБА_5 , є його дружина від другого шлюбу, відповідач по справі - ОСОБА_3 . Доказів, які б спростовували вказану обставину, відповідачем по справі не надано.
Враховуючи той факт, що нині померлому ОСОБА_5 належало на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частина житлового будинку за АДРЕСА_3 з надвірними та господарськими спорудами, 1/4 частину він набув в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_6 , суд вважає, що спадкоємець померлого ОСОБА_5 - його дружина, відповідач по справі ОСОБА_3 має право на спадкування на 3/4 частини житлового будинку за АДРЕСА_3 з надвірними та господарськими спорудами, інша 1/4 частина спірного будинку належить позивачу по справі ОСОБА_2 .
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи, що позивач по справі є спадкоємцем за законом, він прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що за позивачем ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , разом із пропорційними частками надвірних споруд та господарських будівель.
Питання про відшкодування судових витрат, позивачем та його представником у судовому засіданні не ставилося.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Змінені позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_3 спільним сумісним майном подружжя: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Визнати частково недійсною та скасувати в 1/4 частині реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_3 .
Відповідачі:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
- Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради, місцезнаходження: 90615, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, 108, Рахівського району, Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2022 року.
Головуюча: М.О. Марусяк