ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2022Справа № 910/8947/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерлайн»
про стягнення грошової суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» про стягнення грошової суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням АТ «Банк інвестицій та заощаджень» умов Банківської гарантії № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в частині виплати позивачу 14 499,95 грн., у зв'язку з неналежним невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» зобов'язань за Договором № ЦБРК-21-185 від 22.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
26.09.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що гарант правомірно відмовив бенефіціару у задоволенні його вимоги по банківській гарантії, оскільки невиконання Договору позивачем було пов'язане із виконанням зобов'язань принципалом за Договором.
18.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив.
Третя особа своїм правом на подання письмових пояснень у встановлені строки не скористалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» (далі - виконавець, третя особа) укладено Договір № ЦБРК-21-185 (далі - Договір), за умовами якого, виконавець зобов'язується своїми силами і засобами надати послуги з ремонту автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_1 , а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Кількість, перелік послуг та їх вартість визначені у Додатках № 1, 2 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець власними силами та за свій рахунок здійснює закупівлю необхідних для виконання ремонту запчастин, матеріалів, обладнання та комплектуючих, витратних матеріалів, тощо.
Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що ремонт повинен забезпечити відновлення першопочаткових якісних характеристик техніки.
Згідно з п. 4.2 Договору вартість послуг складає 289 999,00 грн. з ПДВ, згідно Специфікації № 1 (Додаток № 1) та Калькуляції на надання послуг з ремонту техніки (Додаток 2), які є невід'ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 4.3 Договору у вартість послуг включається вартість запасних частин (матеріалів, обладнання, тощо) замінених виконавцем, та вартість доставки до місця надання послуг з ремонту та повернення після ремонту на базу замовника.
Термін надання послуг - до 31.12.2021 із правом дострокового виконання (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору зобов'язання сторін по Договору вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, та повної їх оплати замовником.
Згідно з п. 6.4 Договору оплата здійснюється по факту надання послуг шляхом перерахування виконавцю коштів у термін на 45-тий банківський день після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, на підставі наданого виконавцем рахунку. Виконавець надає два оригінали рахунку: один - структурному підрозділу, другий - філії «Центр з будівництва та ремонту колії».
Надання послуг, зазначених в пункті 1.1 Договору, забезпечується виконавцем відповідно обсягів, вимог і порядку проведення ремонту техніки згідно нормативних документів, зазначених в технічних вимогах тендерної документації (п. 7.1 Договору).
За умовами п. 7.2 Договору надання послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг. Заявка замовником надається не пізніше 10.12.2021.
Відповідно до п. 7.3 Договору зі сторони замовника листи заявки підписуються з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами, з них: директор філії (особа, що виконує обов'язки), заступник директора філії (особа, що виконує обов'язки).
Згідно з п. 7.4 Договору замовник не несе відповідальності та обов'язку оплатити за надані послуги за заявою, що підписані іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 7.3.
Пунктами 7.8-7.11 Договору узгоджено, що запасні частини, які були зняті під час надання послуг з ремонту техніки, виконавець повертає замовнику.
Доставка техніки до місця надання послуг з ремонту та повернення після ремонту здійснюється за рахунок та силами виконавця.
Місце надання послуг - за місцем розташування ремонтної бази виконавця за адресою: 71600, Запорізька обл., м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3.
Після надання послуг з ремонту техніки, замовник в присутності виконавця на території замовника, виконує випробування.
Згідно з п. 9.1 Договору після завершення ремонту по Договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.
У відповідності до п. 9.2 Договору замовник у присутності представника виконавця здійснює експлуатаційні випробування та приймання наданих послуг. По результат приймання виконавець складає фактичну калькуляцію на ремонт і підписується акт здачі-приймання наданих послуг, який є основним документом, що підтверджує надані послуги.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх сторонами (п. 15.1 Договору).
Відповідно до п. 16.1 Договору виконавець до дати укладення Договору зобов'язаний надати забезпечення виконання даного Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі, що становить 5% від вартості даного Договору, а саме: 14 499,95 грн.. Строк дії банківської гарантії забезпечення виконання Договору повинен перевищувати строк дії Договору і діяти не менше ніж до 31.01.2022. У сі витрати, пов'язані з наданням банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів виконавця.
Згідно з п. 16.2 Договору надана виконавцем у якості забезпечення виконання Договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов'язок банківської установи сплатити на користь замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань за Договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги замовника повинен становити не більше 5-ти банківських днів з дати отримання такої вимоги.
Забезпечення діє до повного виконання Договору в частині надання послуг з ремонту на умовах, викладених в цьому Договорі. Замовник повертає виконавцю забезпечення виконання Договору на його письмову вимогу протягом 5-ти банківських днів після підтвердження повного виконавця виконавцем своїх зобов'язань в частині надання послуг з ремонту відповідно до умов Договору (п. 16.5 Договору).
У відповідності до п. 16.6 Договору в разі порушення виконавцем умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, замовник вимагає стягнення забезпечення виконання Договору та має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, письмово повідомивши про це виконавця.
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1 на суму 289 999,00 грн.
Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Калькуляцію з ремонту автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 .
18 листопада 2021 Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - гарант, відповідач) було видано Банківську гарантію №22267/21-ГВ, за якою бенефіціар - Філія «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Укрзалізниця», принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерлайн», сума гарантії - 14 499,95 грн., строк дії гарантії - по 31.01.2022 включно.
У гарантії вказано, що гарант цією гарантією безвідклично та безумовно зобов'язується сплатити протягом п'яти банківських днів будь-яку суму в межах суми гарантії 14 499,95 грн. за першою письмовою вимогою бенефіціара за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення принципалом будь-яких зобов'язань, передбачених Договором, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимоги.
Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.01.2022 включно. Письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою.
Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє по 31.01.2022 включно. Будь-яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої, ця гарантія втрачає чинність незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання, чи ні.
На виконання умов Договору, а саме п. 7.2 Договору, позивач надав третій особі Заявку від 10.12.2021 на виконання ремонту техніки, зокрема автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 289 999,00 грн.
За результатами надання послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн., у якому зазначено про ремонт автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 , за виключенням ремонту гальмівної системи.
14 січня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Письмовою вимогою № ЦБРК-08/20 про сплату суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн., в обґрунтування якої зазначив, що станом на день пред'явлення цієї вимоги, виконавцем не було виконано обов'язків щодо ремонту автомобіля відповідно до умов Договору, зокрема порушено п. 5.1 Договору, а саме термін надання послуг.
У відповідь на означену вимогу, відповідач Листом вих. № 05-1/02/519 від 27.01.2022 відмовив позивачу у задоволенні вимоги, з огляду на незгоду принципала щодо вимог бенефіціара та відсутністю порушень умов Договору з боку виконавця, з огляду на надання виконавцем Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 233 від 31.12.2021.
16 лютого 2022 року позивач звернувся до гаранта із Письмовою вимогою № ЦБРК-08/92 від 15.02.2022 щодо сплати суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн., в обґрунтування якої зазначив, що доводи гаранта та принципала спростовуються умовами Договору, а саме відповідно до Специфікації № 1, яка є Додатком № 1 до Договору, сторонами узгоджено суму Договору, яка складає 289 999,00 грн., натомість в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 загальна вартість виконаних робіт становить 253 279,00 грн., що свідчить про виконання ремонтних робіт не в повному обсязі, що суперечить умовам Договору. Крім того, бенефіціар зазначив, що термін надання послуг до 31.12.2021, в свою чергу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 складений 31.12.2021 тобто зі спливом терміну надання послуг до зазначеної в Договорі дати.
Означена вимога залишена гарантом без відповіді та задоволення.
Як зазначає позивач, звертаючись до суду з позовом, Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» так і не було виконано свої обов'язки як гаранта, та не перераховано на рахунок філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" суму банківської гаранті в розмірі 14 499,95 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення суми банківської гарантії повинно бути доведено суду обставини виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків із забезпечення виконання зобов'язання, обставини порушення принципалом основного зобов'язання, виникнення у гаранта обов'язку сплатити суму банківської гарантії, строк виконання якого настав.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За положеннями статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
18 листопада 2021 Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» було видано Банківську гарантію №22267/21-ГВ, за якою гарант безвідклично та безумовно зобов'язався сплатити протягом п'яти банківських днів будь-яку суму в межах суми гарантії 14 499,95 грн. за першою письмовою вимогою бенефіціара за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення принципалом будь-яких зобов'язань, передбачених Договором, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимоги.
Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.01.2022 включно. Письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою.
Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє по 31.01.2022 включно. Будь-яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої, ця гарантія втрачає чинність незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання, чи ні.
14 січня 2022 року позивач звернувся до відповідача із Письмовою вимогою № ЦБРК-08/20 про сплату суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн., в обґрунтування якої зазначив, що станом на день пред'явлення цієї вимоги, виконавцем не було виконано обов'язків щодо ремонту автомобіля відповідно до умов Договору, зокрема порушено п. 5.1 Договору, а саме термін надання послуг.
У відповідь на означену вимогу, відповідач Листом вих. № 05-1/02/519 від 27.01.2022 відмовив позивачу у задоволенні вимоги, з огляду на незгоду принципала щодо вимог бенефіціара та відсутністю порушень умов Договору з боку виконавця, з огляду на надання виконавцем Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 233 від 31.12.2021.
16 лютого 2022 року позивач звернувся до гаранта із Письмовою вимогою № ЦБРК-08/92 від 15.02.2022 щодо сплати суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн., в обґрунтування якої зазначив, що доводи гаранта та принципала спростовуються умовами Договору, а саме відповідно до Специфікації № 1, яка є Додатком № 1 до Договору, сторонами узгоджено суму Договору, яка складає 289 999,00 грн., натомість в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 загальна вартість виконаних робіт становить 253 279,00 грн., що свідчить про виконання ремонтних робіт не в повному обсязі, що суперечить умовам Договору. Крім того, бенефіціар зазначив, що термін надання послуг до 31.12.2021, в свою чергу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 складений 31.12.2021 тобто зі спливом терміну надання послуг до зазначеної в Договорі дати.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 Глави 4 розділу II Положення «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки повторна вимога бенефіціара № ЦБРК-08/92 від 15.02.2022 надіслана гаранту 16 лютого 2022 року, тобто поза строком, встановленим банківською гарантією для пред'явлення вимог, означена гарантія правомірно залишена гарантом без відповіді.
Відтак, оскільки повторна Вимога надіслана бенефіціаром гаранту поза строком, встановленим банківською гарантією, суд надає оцінку лише Письмовій вимозі № ЦБРК-08/20 від 14.01.2022.
В контексті наведеного суд звертає увагу, що умовами банківської гарантії визначено підставою для її виплати порушення принципалом будь-яких зобов'язань, передбачених Договором, проте, саме на бенефіціара покладається обов'язок із наведення підстав для її виплати у пред'явленій вимозі.
Як вбачається з означеної Вимоги, бенефіціаром визначено підставою для виплати гарантом забезпечення - порушення принципалом п. 5.1 Договору, а саме терміну надання послуг.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За умовами п. 7.2 Договору надання послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг. Заявка замовником надається не пізніше 10.12.2021.
На виконання умов Договору, а саме п. 7.2 Договору, позивач надав третій особі Заявку від 10.12.2021 на виконання ремонту техніки, зокрема автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 289 999,00 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 5.2 Договору зобов'язання сторін по Договору вважаються виконаними після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, та повної їх оплати замовником.
За результатами надання послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн., у якому зазначено про ремонт автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 , за виключенням ремонту гальмівної системи.
При цьому, у зазначеному Акті зазначено про те, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Пунктом 7.11 Договору узгоджено, що після надання послуг з ремонту техніки, замовник в присутності виконавця на території замовника, виконує випробування.
Згідно з п. 9.1 Договору після завершення ремонту по Договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.
У відповідності до п. 9.2 Договору замовник у присутності представника виконавця здійснює експлуатаційні випробування та приймання наданих послуг. По результат приймання виконавець складає фактичну калькуляцію на ремонт і підписується акт здачі-приймання наданих послуг, який є основним документом, що підтверджує надані послуги.
Отже, з наведеного у сукупності вбачається, що підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн. із зазначенням замовником про відсутність претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) свідчить, про успішне випробування переданого на ремонт автомобіля Камаз-43101 д.н.з. НОМЕР_2 та досягнення сторонами цілі Договору, визначеної у п. 2.4 Договору.
В свою чергу, у п. 5.1 Договору сторонами узгоджено, що термін надання послуг - до 31.12.2021 із правом дострокового виконання (п. 5.1 Договору).
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
При цьому, враховуючи умови п. 5.1 Договору, дату складання та підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн., виконавцем було виконано у встановлений Договором строк роботи, а отже доводи позивача про порушення принципалом умов Договору в частині виконання робіт у визначені у п. 5.1 Договору строки, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та суперечить попереднім діям позивача, які виразились у підписанні Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн. із узгодженням, щодо відсутності заперечень по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Враховуючи викладене, суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на порушенні третьою особою строків виконання робіт за Договором.
Таким чином, оскільки належно пред'явлена, є лише вимога бенефіціара № ЦБРК-08/20 від 14.01.2022, надіслана до гаранта 14.01.2022 - тобто у межах строків, встановлених банківською гарантією для пред'явлення вимог, підставою для пред'явлення якої стало за доводами бенефіціара - порушення принципалом строків виконання робіт за Договором, порушення яких, як встановлено судом, відсутнє, що підтверджується матеріалами справи, а саме Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 233 від 31.12.2021 на суму 253 279,00 грн. із узгодженням, щодо відсутності заперечень по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), відповідач правомірно відмовив у задоволенні пред'явленої бенефіціаром вимоги.
Отже, з урахуванням всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення грошової суми за Банківською гарантією № 22267/21-ГВ від 18.11.2021 в розмірі 14 499,95 грн.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволені позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 28.11.2022
Суддя О.А. Грєхова