ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2022Справа № 910/12956/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про визнання оспорюваного правочину недійсним
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Єременок О.В.
за участі представників:
від позивача Сторожук Д.І., Уразгільдєєв Т.Н.
від відповідача Слюсар С.В.
У судовому засіданні 17.11.2022 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про визнання недійсним оспорюваного правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів закупівлю товарів робіт та послуг без дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", ввів позивача в оману, а підписаний між сторонами договір № УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017 був укладений за ціною нижчою, ніж запропонована позивачем на аукціоні. Вказані обставини призвели до порушення прав позивача і зумовили його звернення до суду .
Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021.
08.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додаткам та заява про закриття провадження у справі. Відповідач зазначає, що сторони вільні в укладенні договору і позивач був обізнаний з умовами договору та правилами проведення процедури закупівлі, оскільки, вони є у вільному доступі на сайті відповідача. Крім того, недійсність договору № УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017 уже була предметом розгляду в межах справи № 916/3/19, при розгляді якої судом було встановлено, що до правовідносин сторін не застосовується Закону України "Про публічні закупівлі", а тому відсутні підстави для недійсності договору.
22.09.2021 від позивача надійшло заперечення на заяву про закриття провадження у справі з додатками та заява про залучення третіх осіб. Позивач просив залучити до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна".
Протокольною ухвалою 23.09.2021 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, в зв'язку з його необгрунтованістю.
Протокольною ухвалою від 23.09.2021 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб, в зв'язку з його необгрунтованістю.
В підготовчому засіданні 23.09.2021 оголошено перерву до 04.11.2021.
08.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками, в якій позивач підтримав позовні вимоги та наголосив, що відповідач є суб'єктом, на якого розповсюджуються норми Закону України "Про публічні закупівлі", а оскільки, не було дотримано вимог даного закону, при укладенні спірного договору, він підлягає визнанню недійсним.
20.10.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 заяву позивача задоволено.
26.10.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву з додатками.
03.11.2021 від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з наданням пояснень на заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 04.11.2021 оголошено перерву до 18.11.2021.
17.11.2021 від позивача надійшли пояснення по справі з додатками.
У підготовчому засіданні 18.11.2021 оголошено перерву до 29.11.2021.
25.11.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 13.12.2021.
У підготовчому засіданні 13.12.2021 суд протокольною ухвалою частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у відповідача та оголосив перерву до 27.01.2022.
21.12.2021 від відповідача надійшли додаткові документи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи витребуваних протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021.
21.12.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
26.01.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 03.03.2022.
17.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
22.02.2022 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 29.08.2022.
23.08.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" від 21.08.2022, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 заяву позивача задоволено.
У засіданні 29.08.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про поновлення строку на подачу доказів для позивача та відповідача та долучено клопотання відповідача та клопотання позивача до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 29.08.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2022.
В судовому засіданні 15.09.2022 оголошено перерву до 10.10.2022.
Ухвалою суду від 27.10.2022 сторін викликано в судове засідання 17.11.2022.
В судовому засіданні 17.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
На засіданні тендерного комітету ПАТ "Укргазвидобування" було прийнято рішення: визначити предмет закупівлі товару: 34140000-0 - великомонтажні мототранспортні засоби (кран автомобільний на спецшасі в/п 40 т LIEBHERR LTM 1040-2.1 або аналог), у кількості 9 штук, очікувана вартість закупівлі: 175860000,00 грн з ПДВ; закупівлю провести з застосуванням процедури допорогової закупівлі; затвердити документацію та оголошення про проведення процедури закупівлі (протокол № 17Т-335 від 13.06.2017).
Відповідачем було оприлюднено 14.06.2017 інформацію про проведення процедури закупівлі крану автомобільного на спецшасі в/п 40 т LIEBHERR LTM 1040-2.1 або аналог у кількості 9 штук, очікуваною вартістю 175860000,00 грн, за спрощеною /допороговою процедурою. Кінцевий строк подання пропозицій - 27.06.2017, початок аукціону - 29.06.2017 (сайт PROZORRO, за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-06-14-001660-b).
Позивач взяв участь у аукціоні та подав цінову пропозицію № 19/02-17 від 19.06.2017 на суму 158400000,00 грн.
Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій від 29.06.2017 тендерна пропозиція ТОВ "Креін Юкреін" складала 158400000,00 грн
До матеріалів справи долучено лист позивача від 20.07.2017 № 20-07-2017/1, в якому зазначено, що задля зручності взаєморозрахунків за закупівлею 34140000-0 великомонтажні мототранспортні засоби (кран автомобільний на спецшасі в/п 40 т LIEBHERR LTM 1040-2.1 або аналог), ТОВ "Креін Юкреін" пропонує до розгляду оновлену цінову пропозицію зі зменшеною ціною та загальною вартістю товару - 158399992,80 грн.
Відповідно до протоколу вибору переможця допорогової закупівлі № 17Т-335 від 25.07.2017 результати вибору переможця допорогової закупівлі: згідно проведеної кваліфікації, та цінової пропозиції за результатами аукціону - визнано переможцем допорогової закупівлі: ТОВ "Креін Юкреін" з ціновою пропозицією 158399992,80 грн.
11.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" (постачальник) в особі директора Цигаріна О.Д., що діє на підставі статуту з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (правонаступником прав та обов'язків якого є АТ "Укргазвидобування") (покупець), в особі начальника управління закупівель робіт та послуг департаменту матеріально-технічного постачання та закупівель Голубицького А.І, що діє на підставі довіреності №2-621д від 19.07.2017р., укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ 6262/11-17, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною), а покупець - прийняти і оплатити такий - товар.
Згідно п. 1.2, 3.1 договору, найменування/асортимент товару, одиниця-виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації, (далі - Специфікація). Ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (дня резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє по повного виконання сторонами зобов'язань (п. 10.1 договору).
У відповідності до специфікації №1, що є додатком до договору №УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017 року сторони визначили, що поставка товару - кран автомобільний на спец шасі в/п 40т. ТМ „TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 9 шт., загальною вартістю із ПДВ - 158399992,80 грн. (ціна за одиницю без ПДВ - 14666666,00 грн.) здійснюється на умовах DDP-склад (станція) призначення (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМ-2010) із пунктом поставки: філія "УГВ-Сервіс", Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9, центральний склад №1; БУ "Укрбургаз" (УБК), м. Красноград, Харківської обл., вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК у строк до 31.12.2017 року, відвантаження товару за рознарядкою покупця.
27.03.2018 між сторонами у справі, враховуючи зміну курсу іноземної валюти (Євро) по відношенню до національної валюти України згідно з курсом НБУ станом на 27.03.2018 у сторону збільшення на 8,31% та 100-відсоткову імпортну складову товару, було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017, за умовами якої таблицю специфікації №1 від 11.08.2017р. викладено в новій редакції: кран автомобільний на спец шасі в/п 40т. ТМ „TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 8 шт., загальною вартістю із ПДВ - 140799993,60 грн. (ціна за одиницю без ПДВ - 14666666,00 грн.) та у кількості 1 шт., загальною вартістю із ПДВ - 19062131,74 грн. (ціна за одиницю без ПДВ - 15885109,78 грн.).
Позивач обґрунтовує недійсність укладеного між сторонами договору №УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017 тим, що він був укладений з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема щодо строку оприлюднення договору про закупівлю та щодо проведення закупівлі за допороговою процедурою, яка не передбачена Законом. Також, в договорі було порушено ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни договору, що зумовлює його нікчемність згідно приписів ст. 37 Закону. Крім того, позивач посилається на те, що в процесі виконання договору ним було встановлено, що відповідач ввів в оману позивача, так як договір було укладено за ціною нижчою, ніж запропонована ТОВ "Креін Юкреін" на аукціоні.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.
Стаття 44. ГК України передбачає, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальним правилом, презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на 11.08.2017р.) цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.) діяльність в окремих сферах господарювання - діяльність, що здійснюється в одній або декількох з таких сфер: забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу; забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; забезпечення виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії, централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України; забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення; надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об'єктів для надання послуг з перевезення; надання послуг автостанцій, портів, аеропортів, послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден; надання послуг поштового зв'язку, геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ) нафтогазоносних надр, родовищ вугілля та інших видів твердого палива; забезпечення функціонування та експлуатація телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування або надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг; забезпечення транспортування, зберігання, переробки нафти та нафтопродуктів сирих; забезпечення функціонування ринку електричної енергії, ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, балансуючого ринку, ринку допоміжних послуг, а також надання послуг адміністратора розрахунків, адміністратора комерційного обліку, оператора ринку, гарантованого покупця відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", надання допоміжних послуг на ринку допоміжних послуг та послуг із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії"; розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, організація, координація, а також безпосереднє постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на виконання державного оборонного замовлення.
Згідно п. 1.1 Статуту в редакції, затвердженій 13.06.2016, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" засноване Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" відповідно до рішення установчих зборів від 25.12.2012 на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 № 529 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та за погодженням Кабінету Міністрів України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що товариство належить до газової та нафтопереробної галузей економіки України, його діяльність спрямовується на забезпечення підвищення рівня енергетичної безпеки держави, ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, а також на задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.
Товариство є юридичною особою приватного права за законодавством України та набуло прав юридичної особи з дати його державної реєстрації. Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає зобов'язаннями товариства. Втручання органів державної влади або місцевого самоврядування у діяльність товариства не допускається, крім випадків, прямо передбачених чинним законодавством України. (п. 2.1, 2.6, 2.7 Статуту).
Пунктом 4.1 Статуту передбачено, що засновником та одноосібним акціонером товариства є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Отже, АТ "Укргазвидобування" здійснює свою діяльність виключно на промисловій/комерційній основі з метою отримання прибутку. Корпоративні права відносно АТ "Укргазвидобування" належать саме Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", яка є самостійним господарюючим суб'єктом, а не державі, а відтак АТ "Укргазвидобування" не є організацію чи товариством, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави.
Згідно п.11.12.17. статуту повноваження по обранню голови та членів правління відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів, тобто до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка є єдиним акціонером Товариства та окремим суб'єктом господарювання, а не органом державної влади чи місцевого самоврядування.
Отже, підсумовуючи викладене, оскільки АТ «Укргазвидобування» здійснює свою діяльність виключно на промисловій (комерційній) основі з метою отримання прибутку, при цьому не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів та у його статутному капіталі відсутня частка держави, АТ «Укргазвидобування» не підпадає під визначення замовника у розумінні пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.).
Відповідно до п. 25 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на 11.08.2017р.) спеціальні або ексклюзивні права - права, надані в межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, надані за результатами конкурсів (тендерів), інформація про проведення яких попередньо оприлюднювалася, якщо надання цих прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.
У матеріалах справи відсутні докази того, що АТ «Укргазвидобування» уповноважувалося будь-яким органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, які обмежують провадження діяльності у сферах, визначених Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.), а тому не доведено, що у товариства наявні спеціальні або ексклюзивні права, визначені цим Законом.
Таким чином, незважаючи на те, що АТ «Укргазвидобування» проводить діяльність у відповідних сферах, визначених п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.), товариство не має додаткових ознак, за наявності яких у сукупності його можна віднести до замовників в розумінні п.9 ч.1 ст.1 вказаного Закону, а отже АТ «Укргазвидобування» не відноситься до замовників у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 11.08.2017р.), а тому у останнього відсутній обов'язок проводити закупівлі товарів, робіт та послуг, з дотриманням вимог, встановлених зазначеним законом.
Отже, не дотримання сторонами при укладенні договору №УГВ 6262/11-17 від 11.08.2017 вимог Закону України "Про публічні закупівлі" не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки, дія зазначеного закону не розповсюджується на правовідносини між сторонами у справі.
Суд зазначає, що як Порядком закупівель товарів, робіт та послуг ПАТ "Укргазвидобування", що затверджений Наказом ПАТ "Укргазвидобування" від 19.12.2016 № 690 та і Наказом від 01.08.2017 № 497 передбачено можливість проведення закупівель за процедурою допорогових закупівель. І позивачем не надано доказів та зазначено обставин, що вищезазначені порядки були порушені чи не дотримані відповідачем.
Щодо введення позивача в оману, суд відзначає, що текст договору та додатків до нього був підписаний в тому числі повноважним представником позивача і він на стадії укладення був обізнаний щодо ціни договору, крім того, після укладення додаткової угоди, ціна договору збільшилась, порівняно з пропозицією позивача, в зв'язку з чим не підтверджується матеріалами справи введення позивача в оману відповідачем та порушення майнового стану позивача, в зв'язку зі збільшенням суми коштів, які він має отримати як продавець товару.
Отже, позивачем не доведено наявність підстав, з якими законодавство пов'язує недійсність правочинів та не доведено порушення його прав оспорюваним договором. Крім того, суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки, не вбачається яке саме право позивача порушено і яким чином шляхом визнання правочину недійсним воно буде відновлено.
Суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, 1, ідентифікаційний код 37389561) до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) про визнання недійсним договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ6262/11-17 від 11.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 28.11.2022
Суддя І.В.Усатенко