ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2022 м. КиївСправа № 910/19914/21
За позовом: КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ;
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц.";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГОСПОДАРЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЛІКО-ХОЛДІНГ";
2) товариство з обмеженою відповідальністю "Л-ГРУП";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ;
про: витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Бут Д.О.
Представники:
позивача: Бєлкін М.Л.;
відповідача: Семененко Є.М.;
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Ішутко С.Ю.;
2) не з'явилися;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явилися.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що об'єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212.8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909520080361, вибув з володіння позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про витребування такого об'єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19914/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 19.01.2022.
В підготовчому засіданні 19.01.2022 суд на місці, зокрема, ухвалив: відкласти підготовче засідання на 09.02.2022.
В підготовчому засіданні 09.02.2022 суд на місці, зокрема, ухвалив: залучити до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГОСПОДАРЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЛІКО-ХОЛДІНГ" (далі - ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ") та товариство з обмеженою відповідальністю "Л-ГРУП" (далі - ТОВ "Л-ГРУП") в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; залучити до участі у справі МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; відкласти підготовче засідання на 14.03.2022.
Підготовче засідання призначене на 14.03.2022 не відбулось у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні.
До господарського суду надійшла заява позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 26.04.2022 підготовче засідання у справі № 910/19914/21 призначене на 08.06.2022.
Ухвалою від 07.06.2022 № 910/19914/21 заяву позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі "EasyCon" задоволено.
В підготовчих засіданнях 08.06.2022 та 27.06.2022 оголошено перерви до 27.06.2022 та до 13.07.2022 відповідно.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: застосування строків позовної давності; спірний гуртожиток ніколи не перебував у володінні позивача та ніколи не належав йому на праві власності, що підтверджується матеріалами справи; формулювання, викладені в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 не є підставою для твердження про наявність у позивача права власності на гуртожитки, а лише зазначає про можливість набуття саме позивачем права власності на гуртожитки з огляду на наявність у нього права власності на землю; відсутні правові підстави для твердження позивача про вибуття у нього майна з володіння, про позбавлення його права власності на спірне майно, оскільки позивач ніколи не був власником спірного майна; у справі № 910/2861/18 вирішувався спір між позивачем та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", в той час як спір у даній справі виник між позивачем та відповідачем, тобто не між тими сторонами, які були у справі № 910/2861/18; Верховним Судом при розгляді справи № 910/2861/18 не встановлено факт належності права власності на спірний гуртожиток позивачу, а лише надано правову оцінку обставинам справи з приводу виконання умов інвестиційного договору № 18 та зазначено про неефективність обраного позивачем способу захисту; відповідач отримав право власності на гуртожитки у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність правової підстави для його фактичного володіння річчю; твердження позивача про обізнаність відповідача про судовий спір щодо спірного гуртожитку не свідчить про недобросовісність відповідача; позивачем не доведено жодної з обставин, які встановлені частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість витребування власником майна у добросовісного відповідача.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ подало до суду письмові пояснення, в якими підтримано поданий до суду позов та, зокрема, зазначено про незаконність здійснення реєстрації на спірне майно за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ".
ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" подало до суду письмові пояснення, в яких зазначено аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову, викладені в поданому відповідачем до суду відзиві на позов.
Позивач подав до суду заперечення проти прийняття відзиву та пояснень з приводу пропущення процесуального строку на їх подання.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначено про: твердження відповідача та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" про пропуск позивачем позовної давності є припущенням; неможливість перевірки відомостей в реєстрі без ідентифікуючих відомостей про об'єкт нерухомого майна; право власності позивача виникло в силу закону; позивач не був обізнаний ні про реєстрацію гуртожитків, ні про особу, яка вчинила таку реєстрацію, натомість дії ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" створювали уявлення позивача про реалізацію інвестиційного проекту відповідно до умов інвестиційного договору № 18; захист порушеного права позивача у справі № 910/2861/18 не відбувся через зміну правових висновків Верховного Суду та спричинив необхідність у поданні нового позову; ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" не мало жодного права реєстрації права власності на спірний гуртожиток, оскільки земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача; посилання ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" на правові висновки не можуть бути застосовані у даній справі, а до спірних правовідносин у даній справі мають бути застосовані правові висновки, викладені в постанові у справі № 910/2861/18; перебування спірного гуртожитку у незаконному володінні особи, відмінної від користувача земельної ділянки постійно порушує право користувача, тобто носить триваючий характер; передача спірного гуртожитку від незаконного володільця відповідачу, який створено в процедурі виділу є фраудаторною дією у зв'язку з пов'язаністю осіб; навіть передані зобов'язання від ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" до відповідача не свідчать про відплатність, оскільки в силу вимог законодавства ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" продовжує нести субсидіарну відповідальність за таким зобов'язанням, як юридичний попередник новоствореної юридичної особи.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про: володіння позивачем необхідною інформацією, щоб дізнатися про реєстрацію спірного гуртожитку; між позивачем та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" у встановленому договором порядку не визначені обсяги інвестицій та частка в майні об'єкта, який має бути переданий позивачу, оскільки останній не виконав належним чином умови договору; відсутність підстав для переривання строку позовної давності у зв'язку з розглядом справи № 910/2861/18, враховуючи різний суб'єктний склад сторін.
В підготовчому засіданні 13.07.2022 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.08.2022.
Позивач надав суду письмові пояснення щодо позовної давності.
До господарського суду надійшли пояснення відповідача, в яких останній, зокрема, зазначає про приєднання доказів до матеріалів справи із заявою про поновлення строку на подання доказів.
Позивач звернувся до суду із запереченнями на пояснення, в яких, зокрема, також зазначив про приєднання доказів до матеріалів справи із заявою про поновлення строку на подання доказів.
До господарського суду надійшло клопотання про доцільність проведення експертизи.
Позивач звернувся до суду із заявою про витребування доказів та відкладення розгляду справи.
В судових засіданнях 08.08.2022 та 07.09.2022 оголошено перерви до 07.09.2022 та до 12.09.2022 відповідно.
В судовому засіданні 12.09.2022 суд на місці ухвалив: відкласти судове засідання до 26.09.2022.
До господарського суду надійшло клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого засідання.
МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ подані до суду пояснення, в яких, зокрема, зазначено про приєднання доказів до матеріалів справи із заявою про поновлення строку на подання доказів.
Приймаючи до уваги обґрунтування поновлення строку на подання доказів у вказаних вище заявах та враховуючи, що такі заяви подані на стадії судового розгляду, після заслуховування судом вступного слова позивача та з приводу обставин, про які жодна сторона не заявляла по суті спору, суд не визнав причини пропуску процесуального строку для подання доказів за такими заявами поважним.
Ухвалою від 26.09.2022 № 910/19914/21 у задоволенні заяв позивача, відповідача та МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ про поновлення строку на подання доказів - відмовлено.
Також в судовому засіданні 26.09.2022 суд на місці ухвалив:
- у задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження судом відмовлено, оскільки така дія не передбачена господарським процесуальним кодексом України;
- у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовити, оскільки такі докази не відносяться до предмету доказування у даному спорі. Більш того, таке клопотання подане позивачем на стадії судового розгляду;
- у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи відмовити, оскільки питання, які позивач ставить перед експертом не відносяться до предмету доказування у даному спорі;
- оголосити перерву в судовому засіданні до 17.10.2022.
Ухвалою-повідомленням від 14.10.2022 № 910/19914/21 сторони спору повідомлені про те, що судове засідання призначене на 17.10.2022 не відбудеться у зв'язку з відпусткою судді Балац С.В., а наступне судове засідання відбудеться 14.11.2022.
В судовому засіданні 14.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи уповноважених представників позивача, відповідача та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380/1814 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (далі - рішення Київради № 380/1814) позивачу надано земельну ділянку площею 0,58 га у постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.
Також, 30.08.2004 позивачу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 080570, згідно з яким позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,5809 га, яка розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування гуртожитку для студентів.
Так, 20.02.2007 між позивачем, як забудовником та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", як інвестором, укладено договір (далі - Договір), предметом якого є реалізація інвестиційного проекту будівництва інвестиційного об'єкта: комплексу об'єктів соціальної інфраструктури, гуртожитку для студентів та житлових будинків, розташованих за адресою: вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, з орієнтовним обсягом інвестицій 60 млн. грн.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що забудовник доручає інвестору функції замовника від початку реалізації інвестиційного проекту до прийняття гуртожитку для студентів в експлуатацію.
Також положеннями пункту 2.1 Договору визначена характеристика інвестиційного об'єкта, а саме:
- земельна ділянка, розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,5809 га, рішенням Київради № 380/1814 та згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 30.08.2004 надана позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів;
- характеристика містобудівної ситуації та земельної ділянки проектування наведена в архітектурно-планувальному завданні № 06-1374 на проектування будівництва від 05.06.2006.
Додатковою угодою до Договору, яка буде додатком до характеристики інвестиційного об'єкта, будуть наведені показники цієї характеристики, у тому числі:
- обсяг інвестицій по частинах об'єкта з визначенням розміру інвестиційного внеску та частки в майні об'єкта кожного з учасників інвестиційного процесу (згідно техніко-економічним розрахункам з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2007 та її індексації, а також коштів орендної плати за 49 років та умов, зазначених у пункті 3.1 договору, які уточнюються (визначаються) предпроектними та проектними рішеннями);
- посадові особи інвестора та забудовника, відповідальні за здійснення інвестиційної діяльності;
- вказівка на те, що характеристики уточнюються після затвердження проектно-кошторисної документації.
Умовами пункту 2.2 Договору визначено, що в рамках реалізації інвестиційного проекту інвестор зобов'язується за рахунок власних і (або) залучених коштів та коштів, майна або майнових прав забудовника здійснити будівництво інвестиційного об'єкта згідно з вказаною у пункті 2.1 цього Договору характеристикою. Дату введення об'єкта в експлуатацію сторони визначають у графіку виконання будівельних робіт, який буде затверджений додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, після завершення будівництва загальна площа об'єкта розподіляється наступним чином: забудовник отримує 2.500 кв. м. загальної площі студентського гуртожитку; інвестор отримує у власність решту всіх площ, побудованих на вказаній у цьому договорі земельній ділянці будинків і споруд.
Розділом 3 Договору передбачено, зокрема, наступне:
- конкретне майно, предмет передачі у власність інвесторові (та/або залученим ним співінвесторам) і забудовнику за підсумками завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію, визначається з урахуванням умов пункту 3.1 цього договору, про що сторони складають та підписують акти про результати інвестиційної діяльності по об'єкту (пункт 3.2 Договору);
- протягом трьох робочих днів після підписання додаткової угоди, зазначеної у пункті 2.1, забудовник згідно з вимогами чинного законодавства передає інвесторові за актом приймання-передачі будівельний майданчик на весь період будівництва (пункт 3.3 Договору);
- оформлення майнових прав сторін за результатами завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію здійснюється кожною зі сторін у встановленому порядку після виконання зобов'язань за договором відповідно до акта про результати інвестиційної діяльності по об'єкту та умов цього договору (пункт 3.4 Договору);
- взаємовідносини між забудовником та інвестором щодо оформлення прав на земельну площу інвестиційного об'єкта та права користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) оформляються відповідно до чинного законодавства України та положень і рішень Київської міської ради та її виконавчих органів (Київської міської державної адміністрації та ін.) відповідними додатковими угодами до цього договору (пункт 3.5 Договору).
Підпунктом 5.1.1 Договору визначено, що на забудовника покладено обов'язок надати інвестору земельну ділянку під будівництво. Факт передачі земельної ділянки в межах цього договору сторони розглядають як частину внеску забудовника у фінансування будівництва інвестиційного об'єкта, необхідного і достатнього для фінансування будівництва його частки у загальній площі, без якого інвестор не може здійснити інвестиційну діяльність за цим договором.
Положеннями підпункту 5.1.5 Договору передбачено, що забудовник зобов'язується після прийняття об'єкта в експлуатацію і виконання всіх зобов'язань сторін по здійсненню інвестиційного проекту забезпечити оформлення у встановленому порядку акта про результати інвестиційної діяльності по об'єкту та здійснити оформлення прав на свою частку загальних площ інвестиційного об'єкта.
ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" отримало повноваження замовника будівництва; здійснило будівництво на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача; будинок, який розташований на земельній ділянці останнього і частиною якого є гуртожиток, введений в експлуатацію; сторони договору виконали три етапи реалізації інвестиційного проекту і перейшли до четвертого, у зв'язку з чим позивач забезпечив оформлення акта про результати інвестиційної діяльності по об'єкту та направив його для підписання ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", проте останнім такий акт не підписаний та не забезпечено його оформлення, що є порушенням підпункту 5.1.3 Договору.
Сертифікатом серії ІУ № 165150710091 від 12.03.2015 державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення за адресою: вул. Вільямса, 7 і вул. Ломоносова, 42-50 у Голосіївському районі м. Києва. Житловий будинок № 50/2 по вул. Ломоносова (секція № 4, № 5, № 6, № 7) (ІV черга будівництва, 2 пусковий комплекс)", місцезнаходження: вул. Ломоносова, 50/2 у Голосіївському районі м. Києва, площа житлового будинку - 36 409,79 кв. м., загальна площа квартир - 18 907,6 кв. м., житлова площа квартир - 9 374,3 кв. м., кількість квартир - 262, кількість поверхів - 16; 18, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 2 226,3 кв. м., у т. ч.: офіс № 1 - 86,6 кв. м., офіс № 2 - 186,6 кв. м., офіс № 3 - 173,0 кв. м., офіс № 4 - 143,4 кв. м., офіс № 5 - 83,2 кв. м., офіс № 6 - 214, 2 кв. м., офіс № 7 - 240,1 кв. м., офіс № 8 - 123,8 кв. м., промисловий магазин № 1 - 78,5 кв. м., промисловий магазин № 2 - 108,2 кв. м., продуктовий магазин - 198,4 кв. м., салон краси - 59,6 кв. м., кафетерій № 1 - 298,6 кв. м., кафетерій № 2 - 232,1 кв. м.; загальна площа гуртожитку - 2 651,4 кв. м., площа паркінгу - 3.145,0 кв. м., кількість машиномісць у паркінгу - 103 м/м., проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Замовник об'єкта - ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ".
Листом від 05.12.2017 № 1504/01 позивач звернувся до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" з вимогою направити підписаний з боку відповідача акт про результати інвестиційної діяльності по об'єкту будівництва, а також передати всю необхідну і достатню документацію для належного оформлення права власності на приміщення гуртожитку.
Розглянувши вказаний лист позивача, листом від 29.12.2017 № 792 ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" звернулося до позивача з вимогами:
- погодити обсяг інвестицій з визначенням розміру інвестиційного внеску учасників та частки у майні відповідно до витрат, понесених сторонами при будівництві інвестиційного об'єкта, а саме: 2.084.211,11 грн. - обсяг інвестицій позивача та 19.116.361,00 грн. - обсяг інвестицій ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла у м. Києві;
- надати підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки під будівельний майданчик на період будівництва (пункт 3.3 Договору);
- вирішити питання щодо відшкодування витрат ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", пов'язаних зі сплатою пайової участі при введенні в експлуатацію гуртожитку (підпункт 5.1.4, пункт 10.1 Договору);
- надати документи, передбачені підпунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 Договору.
ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" зазначило, що після врахування наведених обставин повернеться до обговорення положень акта про результати інвестиційної діяльності по об'єкту.
Листом від 14.03.2018 № 530/01 позивач звернувся до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" з повторною вимогою підписати акт про результати інвестиційної діяльності по об'єкту.
Листом від 06.04.2018 № 204 ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" у відповідь на вказану вимогу позивача зазначило, що за результатами розгляду подібного листа від 05.12.2017 товариство вже направляло лист від 29.12.2017 № 792, у якому просило надати документи на підтвердження виконання умов Договору, однак позивачем ці умови за Договором не виконані.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:
- гуртожиток (секція 5, літ. "А") загальною площею 1.212,8 кв. м., житловою площею 481,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 5;
- гуртожиток (секція 4, літ. "А") загальною площею 722,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 4;
- гуртожиток (секція 6, літ. "А") загальною площею 716 кв. м., житловою площею 335,6 кв. м за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 6.
Приймаючи до уваги порушення ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" умов Договору у вигляді відсутності оформлення за позивачем права власності на спірне майно, що виникло у останнього з моменту введення будинку в експлуатацію, позивач звернувся до суду із позовом до про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності (вимоги первісного позову).
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі 910/2861/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, у задоволенні первісного позову відмовлено.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2018 у справі 910/2861/18 в частині відмови у задоволенні первісного позову змінено в редакції такої постанови.
Вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є неефективним способом захисту, бо позивач є тим суб'єктом, який набуває право власності на збудовані на відповідній ділянці об'єкти, а тому може заявити саме віндикаційний позов.
Приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі 910/2861/18, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з даним позовом до відповідача з вимогою про витребування об'єкту нерухомого майна (гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212.8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909520080361), мотивуючи вибуття такого об'єкту нерухомого майна з володіння позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.10.2020 № 230477251, за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" 21.04.2016 зареєстровано право власності на гуртожиток (секція 5, літ. "А") загальною площею 1.212,8 кв. м., житловою площею 481,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 5. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909520080361 (далі - спірний об'єкт нерухомого майна). Підставою такої реєстрації зазначено: сертифікат, серія та номер: ІУ165150710091, виданий 12.03.2015, видавник: державна архітектурно-будівельна інспекція України; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 08.12.2014, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Так, укладаючи Договір позивач зобов'язався надати інвестору будівельний майданчик на весь період будівництва на земельній ділянці, наданій позивачу рішенням Київради № 380/1814 у постійне користування під будівництво.
Приписами частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (частина друга статті 92 ЗК України у редакції на час укладення спірного договору).
Відповідно до частини першою статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Враховуючи наведені норми, за висновками суду, позивач, як постійний користувач земельної ділянки, наданої рішенням Київради № 380/1814, наділений правом володіння та користування такою земельною ділянкою, а також правом спорудження на ній жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.
Позивачу належить право постійного користування земельною ділянкою, на якій здійснено будівництво спірного об'єкту нерухомого майна. Вказана позиція сторонами спору не заперечується.
Приписами пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом.
Право постійного користування регламентується насамперед статтею 92 Земельного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Положеннями частини першої статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтями 142, 149 Земельного кодексу України регулюється припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача та вилучення земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні.
Водночас нормами Земельного кодексу України не регламентовані відносини щодо набуття права власності на майно, збудоване на земельній ділянці, яка належить особі на праві постійного користування.
Відтак, за висновками суду, до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини другої статті 415 Цивільного кодексу України, землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Суд звертає увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).
Тому не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Таким чином, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою є позивач, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише позивач і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об'єкти.
Відповідно до зазначених норм права сторони у пунктах 2.1, 5.1.4 та статті 4 Договору передбачили, що забудовником та замовником будівництва спірного нерухомого майна є саме позивач, а ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" виконує функції замовника будівництва за дорученням позивача.
Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. При цьому в Договорі сторони передбачили, що ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" є власником результатів будівництва лише до прийняття об'єкта в експлуатацію (пункт 5.2.2 Договору).
Спірний об'єкт нерухомого майна прийнятий в експлуатацію, що встановлено вище судом.
При цьому, у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Таким чином, позивач є тим суб'єктом, який набуває право власності на збудовані на відповідній ділянці об'єкти (спірний об'єкт нерухомого майна).
Водночас, здійснення реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" є неправомірним, враховуючи відсутність у останнього речового права на земельну ділянку, на якій побудований спірний об'єкт нерухомого майна.
Ознак самочинного будівництва судом у даній справі не встановлено.
Приписами частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Оскільки між позивачем та відповідачем не існує зобов'язальних правовідносин, а спірний об'єкт нерухомого майна вибув з володіння позивача не з його волі, внаслідок неправомірних дій ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" то позивач, будучи законним власником спірного об'єкту нерухомого майна вправі витребувати такий об'єкт з володіння відповідача на підставі приписів пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
Також, окремо, у зв'язку з тим, що спірний об'єкт нерухомого майна набутий відповідачем безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати (ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ"), позивач має право витребувати спірне майно від добросовісного набувача (відповідача) на підставі приписів частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна набутий відповідачем безвідплатно (розподільчий баланс станом на 31.10.2020 та розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передаються відповідачу станом на 31.10.2020, затверджені загальними зборами учасників ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", оформлених протоколом від 06.11.2020 № 20) у особи, яка не мала права його відчужувати.
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.11.2021 № 286994878, реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за відповідачем здійснена 11.11.2020.
Вказані обставини свідчать про окрему підставу для задоволення заявленої позовної вимоги про витребування у відповідача спірного об'єкту нерухомого майна на підставі приписів частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України.
Виходячи із сукупності встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про витребування у відповідача спірного об'єкту нерухомого майна у володіння позивача є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Подані до суду заяви відповідача та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" про пропуск позивачем строку позовної давності судом відхилені з огляду на наступне.
Приписами частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Як встановлено вище судом, позивач у березні 2018, звернувся до господарського суду м. Києва із позовом до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності (вимоги первісного позову), зокрема, на спірний об'єкт нерухомого майна, за результатом розгляду якого Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 16.02.2021 у справі 910/2861/18.
Звернення позивача з позовом саме до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" зумовлене тим, що станом на час звернення з таким позовом до суду, право власності на спірний об'єкт нерухомого майна було зареєстроване саме за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" (реєстрація - 21.04.2016).
Твердження відповідача та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" про інший суб'єктний склад сторін у справі 910/2861/18 судом відхилені, оскільки спір, як у даній справі так і у справі 910/2861/18 стосувався захисту права власності на спірне нерухоме майно (в даному випадку на спірний об'єкт нерухомого майна). При цьому, у березні 2018 спірний об'єкт нерухомого майна ще не був зареєстрований на праві власності за відповідачем (реєстрація - 11.11.2020).
Приймаючи до уваги викладені обставини, позивач скористався своїм правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України, та 03.12.2021 звернувся до господарського суду м. Києва з даним позовом із обранням способу захисту, вказаному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі 910/2861/18.
Таким чином, до винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 16.02.2021 у справі 910/2861/18 позивач був позбавлений можливості на звернення до суду із даним позовом, оскільки спір у справі 910/2861/18 стосувався захисту права власності на спірне нерухоме майно (в даному випадку на спірний об'єкт нерухомого майна).
З приводу строків позовної давності щодо відповідача та оскільки за останнім спірний об'єкт нерухомого майна зареєстрований 11.11.2020, а позивач звернувся до суду 03.12.2021, то такі строки не пропущені.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом - не пропущено.
Клопотання позивача про дослідження/відтворення аудіозапису судових засідань здійснених Верховним Судом при вирішенні спору у справі 910/2861/18 судом відхилене з огляду на наступне.
Приписами першої та другої частини статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Приймаючи до уваги відсутність у суду касаційної інстанції права на встановлення обставин, аудіозапис судових засідань здійснених Верховним Судом при вирішенні спору у справі 910/2861/18 не може вважатись доказом в розумінні приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", викладені в поданих до суду заявах судом відхилені, враховуючи встановлені вище обставини.
Решта доводів та заперечень сторін спору судом не беруться до уваги, оскільки жодним чином не впливають на вирішення спору по суті.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (Україна, 03189, місто Київ, вул.Ломоносова, будинок 50/2, ідентифікаційний код: 44113870) на користь КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (Україна, 03680, місто Київ, ВУЛИЦІ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 73, ідентифікаційний код: 02125289) об'єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212.8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909520080361.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (Україна, 03189, місто Київ, вул.Ломоносова, будинок 50/2, ідентифікаційний код: 44113870) на користь КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (Україна, 03680, місто Київ, ВУЛИЦІ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 73, ідентифікаційний код: 02125289) витрати по сплаті судового збору в сумі 230.681 (двісті тридцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 61 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25 листопада 2022 року
Cуддя С.В. Балац