номер провадження справи 33/78/22
28.11.2022 Справа № 908/1790/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1790/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДГАРАНТ" (бульвар Шевченка, буд. 42, офіс 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 38302062)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78А, ідентифікаційний код 43173964)
про стягнення 667735,40 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНДГАРАНТ" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" 667735,40 грн., з яких 446796,00 грн. - основний борг,75112,33 грн. - пеня, 89359,20 грн. - штраф, 6999,67 грн. - 3% річних, 49468,20 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №07/2022/13 від 14.01.2022 з оплати товару, поставленого позивачем на підставі видаткових накладних №3 від 14.01.2022, №4 від 17.01.2022, №14 від 08.02.2022, №15 від 09.02.2022, №16 від 10.02.2022, №17 від 14.02.2022 на загальну суму 446796,00 грн. Позивач вказує, що оплату за товар відповідач не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 446796,00 грн. За прострочення розрахунку за товар позивач нарахував пеню за період з 15.02.2022 по 06.09.2022 в розмірі 75112,33 грн., штраф 20% (за прострочення оплати понад 30 днів) у сумі 89359,20 грн., 3% річних за період з 15.02.2022 по 06.09.2022 у сумі 6999,67 грн. та інфляційні втрати за період з лютого по травень 2022 року в сумі 49468,20 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1790/22, присвоєно справі номер провадження 33/78/22 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.10.2022.
Представник позивача, яким подано позов, отримав копію ухвали суду 20.09.2022 через електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20.09.2022.
Відповідач отримав копію ухали суду 23.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
14.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДГАРАНТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №07/2022/13 (далі - договір).
За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та строк поставки вказуються у специфікації/-ях (далі - специфікація/-ії), яка є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3 договору за домовленістю сторін поставка товару може відбуватися на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Факт оплати покупцем виставленого в його адрес рахунку-фактури означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані у рахунку-фактурі постачальника), ціною, кількістю, асортиментом та номенклатурою товару, вказаною у відповідному рахунку-фактурі, а видаткова накладна є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника такого товару.
Згідно з п. 2.2 договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору поставка товарів здійснюється у строки, передбачені специфікацією до договору.
Згідно з п 5.1 договору покупець оплачує поставлені товари за цінами, визначеними в кожній окремій специфікації, на умовах даного договору в прядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії товару на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.
У пунктах 9.1, 9.2 договору погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків.
14.01.2022 сторони підписали специфікацію №1 до договору на поставку піску річкового (ДСТУ БВ.2,7-32-95) в кількості 600 тон за ціною 187,50 грн. без ПДВ за тону загальною вартістю 135000,00 грн. з ПДВ та специфікацію №2 до договору на поставку піску річкового (ДСТУ БВ.2,7-32-95) в кількості 1000 тон за ціною 187,50 грн. без ПДВ за тону загальною вартістю 225000,00 грн. з ПДВ.
У специфікаціях сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником протягом п'яти робочих днів з дати підписання сторонами специфікації. Умови поставки: DAP склад покупця, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року. Приймання товару здійснюється на складі постачальника.
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар - пісок річковий (ДСТУ БВ.2,7-32-95) на загальну суму 446796,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:
№3 від 14.01.2022 на суму 174109,50 грн. з ПДВ;
№4 від 17.01.2022 на суму 46062,00 грн. з ПДВ;
№14 від 08.02.2022 на суму 25402,50 грн. з ПДВ;
№15 від 09.02.2022 на суму 96606,00 грн. з ПДВ;
№16 від 10.02.2022 на суму 79519,50 грн. з ПДВ;
№17 від 14.02.2022 на суму 25096,50 грн. з ПДВ.
Доставка товару здійснювалась автомобільним транспортом, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні від 17.01.2022, 08.02.2022, 09.02.2022, 10.02.2022, 10.02.2022, 14.02.2022.
З боку відповідача товар отримано представником Тимофєєвою О.С. без зауважень. Підпис представника скріплено печаткою відповідача.
Видаткові накладні виписані на підставі рахунків.
На оплату поставленого товару позивач виписав такі рахунки:
№5 від 14.01.2022 на суму 174109,50 грн. з ПДВ;
№7 від 17.01.2022 на суму 46062,00 грн. з ПДВ;
№38 від 08.02.2022 на суму 25402,50 грн. з ПДВ;
№39 від 09.02.2022 на суму 96606,00 грн. з ПДВ;
№40 від 10.02.2022 на суму 79519,50 грн. з ПДВ;
№41 від 14.02.2022 на суму 25096,50 грн. з ПДВ.
Оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого товару після його прийняття у встановлений в договорі строк позивач надіслав відповідачу 22.08.2022 претензію вих. №22/08 від 22.08.2022 про сплату заборговані за поставлений товар у сумі 446796,00 грн.
Відповідач не надав відповіді на претензію та не задовольнив вимоги позивача, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 667735,40 грн., з яких 446796,00 грн. - основний борг,75112,33 грн. - пеня, 89359,20 грн. - штраф, 6999,67 грн. - 3% річних, 49468,20 грн. - інфляційні втрати.
Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором поставки №07/2022/13 від 14.01.2022.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії товару на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.
При цьому суд враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, строк оплати товару на суму 174109,50 грн., поставленого 14.01.2022, сплив 14.02.2022 (з урахуванням вихідних днів).
Строк оплати товару на суму 46062,00 грн., поставленого 17.01.2022, сплив 16.02.2022.
Строк оплати товару на суму 25402,50 грн., поставленого 08.02.2022, сплив 10.03.2022.
Строк оплати товару на суму 96606,00 грн., поставленого 09.02.2022, сплив 11.03.2022.
Строк оплати товару на суму 79519,50 грн., поставленого 10.02.2022, сплив 14.03.2022 (з урахуванням вихідних днів).
Строк оплати товару на суму 25096,50 грн., поставленого 14.02.2022, сплив 16.03.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не надав доказів оплати товару в сумі 446796,00 грн. у встановлений строк або обґрунтованих заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд ухвалив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 446796,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення розрахунку за товар позивач нарахував 3% річних за період з 15.02.2022 по 06.09.2022 у сумі 6999,67 грн. та інфляційні втрати за період з лютого по травень 2022 року в сумі 49468,20 грн., які просить стягнути з відповідача.
В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р роз'яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця - червня.
Виходячи з наведених роз'яснень, індекс інфляції застосовується тільки за повні місці прострочення. За весь період прострочення, протягом якого існувала сума боргу, визначається середній індекс інфляції шляхом перемноження індексів інфляції за місяці, що входять до періоду розрахунку.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, оскільки за розрахунком позивача вони є завищеними.
За розрахунком суду інфляційні втрати:
- від суми боргу 174109,50 грн. за період з лютого по травень 2022 року (середній індекс 112,41884196) складають 21622,38 грн.,
- від суми боргу 46062,00 грн. за період з березня по травень 2022 року (середній індекс 110,6484665) складають 4904,90 грн.;
- від суми боргу 25402,50 грн. за період з березня по травень 2022 року (середній індекс 110,6484665) складають 2704,98 грн.;
- від суми боргу 96606,00 грн. за період з березня по травень 2022 року (середній індекс 110,6484665) складають 10287,06 грн.;
- від суми боргу 79519,50 грн. за період з березня по травень 2022 року (середній індекс 110,6484665) складають 8467,61 грн.;
- від суми боргу 25096,50 грн. за період з квітня по травень 2022 року (середній індекс 105,8837) складають 1476,60 грн. що є більшим ніж розрахував позивач, тому в межах позовних вимог суд враховує суму інфляційних втрат відповідно до розрахунку позивача за цей період в розмірі 1475,64 грн.
Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтовано пред'явлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 49462,57 грн. У стягненні інфляційних втрат у сумі 5,63 грн. суд відмовляє.
Також суд здійснив перерахунок 3% річних, враховуючи те, що позивач невірно визначив строк оплати по видатковій накладній №16 від 10.02.2022 на суму 79519,50 грн., за якою строк оплати настав 14.03.2022, а не 12.03.2022, як визначив позивач. Звідси суд розрахував від суми заборгованості по цій видатковій накладній (79519,50 грн.) 3% річних за період з 15.03.2022 по 06.09.2022 (за 176 днів прострочення) в сумі 1150,31 грн. Решта 3% річних нарахована позивачем обґрунтовано. Загальна сума 3% річних з урахуванням цього перерахунку за період з 15.02.2022 по 06.09.2022 склала 6986,61 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У стягненні 3% річних у сумі 13,06 грн. суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.17 договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків оплати відповідної партії товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за кожний день прострочення.
Строку нарахування пені договором не встановлено, отже нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення розрахунку за товар позивач нарахував пеню за період з 15.02.2022 по 06.09.2022 в розмірі 75112,33 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Суд здійснив перерахунок пені, враховуючи те, що строк оплати по видатковій накладній №4 від 17.01.2022 на суму 46062,00 грн. визначено позивачем невірно (визначено 17.02.2022 замість 16.02.2022), що впливає на кінцевий термін періоду нарахування пені (не може становити більше шести місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано). За розрахунком суду від суми боргу 46062,00 грн. за період з 18.02.2022 по 17.08.2022 (181 день прострочення) пеня складає 7445,64 грн.
Також позивачем невірно визначено строк оплати по видатковій накладній №16 від 10.02.2022 на суму 79519,50 грн. (визначено 12.03.2022 замість 14.03.2022) та початок виникнення прострочення (визначено 13.03.2022 замість 15.03.2022). За розрахунком суду від суми боргу 79519,50 грн. за період з 15.03.2022 по 06.09.2022 (176 днів прострочення) пеня складає 13943,15 грн.
Решта пені нарахована позивачем обґрунтовано.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 74962,18 грн. У стягненні пені в сумі 150,15 грн. суд відмовляє.
Згідно з п. 7.18 договору за прострочення оплати відповідної партії товару понад 30 календарних днів додатково до пені, передбаченої п. 7.17, стягується штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
За прострочення розрахунку за товар понад 30 днів позивач нарахував на суму заборгованості 446796,00 грн. штраф 20% у розмірі 89359,20 грн., який просить стягнути з відповідача.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 89359,20 грн. визнані судом обґрунтованими та задоволені.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звідси за розгляд позовних вимог про стягнення 667735,40 грн. належить до сплати судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, що складає 10016,03 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 10136,03 грн. квитанцією №0445-7627-2082-0360 від 09.09.2022. Отже, переплата судового збору становить 120,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог в сумі 10016,03 грн. покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог: на відповідача - в сумі 10013,50 грн., на позивача - в сумі 2,53 грн.
Переплата судового збору в сумі 120,00 грн. може бути повернута позивачу ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДГАРАНТ" (бульвар Шевченка, буд. 42, офіс 2, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 38302062) основний борг у сумі 446796,00 грн. (чотириста сорок шість тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 00 коп.), пеню в сумі 74962,18 грн. (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн. 18 коп.), штраф у сумі 89359,20 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.), інфляційні втрати в сумі 49462,57 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 57 коп.), 3% річних у сумі 6986,61 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 61 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 10013,50 грн. (десять тисяч тринадцять грн. 50 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 13,06 грн., інфляційних втрат у сумі 5,63 грн. та пені в сумі 150,15 грн.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 2,53 грн. покласти на позивача.
Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 28.11.2022.
Суддя М.В. Мірошниченко