номер провадження справи 22/73/22
24.11.2022 Справа № 908/1472/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Лойко А.О., довіреність № 249/20-22 від 03.12.2021
від відповідача - не з'явився
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1472/22
за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 79-А, м. Запоріжжя, 69002)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сазонової Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 10 240,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
23.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 46/юр від 11.08.2022) Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи-підприємця Сазонової Алли Володимирівни про стягнення 9229,12 грн. основного боргу, 757,47 грн. інфляційних втрат, 254,28 грн. 3% річних.
За умовами договору № 1037 від 01.08.2005 про постачання теплової енергії в гарячій воді позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Договором визначено, що його укладено для об'єкту - нежитлового приміщення № 66, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 91 та належать відповідачу. На виконання умов договору позивачем було відпущено теплову енергію в період з листопада 2020 по квітень 2021 на загальну суму 9229,12 грн., яка відповідачем оплачена не була. Позивачем було нараховано 757,47 грн. інфляційних втрат за період з січня 2021 по січень 2022, а також 254,28 грн. 3% річних за період з 20.12.2021 по 01.02.2022.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не подав.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1472/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/1472/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 21.09.2022.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2022 розгляд справи відкладено на 11.10.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, регулярними обстрілами міста, зокрема, будівель критичної інфраструктури, розгляд справи, призначений на 11.10.2022, перенесено без визначення дати наступного засідання, про що повідомлено сторін ухвалою від 11.10.2022.
Ухвалою суду від 01.11.2022 судове засідання призначено на 24.11.2022.
Відповідач у судове засідання 24.11.2022 не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.08.2022, що надсилалася відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Новокузнецька, буд. 31, кв. 29, м. Запоріжжя, 69000, повернуто до суду з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання, копії ухвал надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи, за відсутності відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У судовому засіданні 24.11.2022 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують
ФОП Сазоновій А.В. належить на праві приватної власності нежиле приміщення по пр. Соборному, 91, прим. 66 в м. Запоріжжі.
Між Концерном "Міські теплові мережі" (енергопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сазоновою Аллою Володимирівною (споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1037 від 01.08.2005.
Відповідно п. 2.1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, встановленими цим Договором.
Теплова енергія, відповідно до п. 2.2 договору, постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.
Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах, згідно рахунків на теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом 6 договору.
Енергопостачальна організація, згідно п. 4.2.1, зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Згідно з п.п. 6.1 - 6.3, 6.5 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. У випадку неповернення друго примірника акту в адресу енергопостачальної організації вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає встановленій сумі. Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно п. 10.1, договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє з 01.08.2005 до 31.07.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної сторін про його розірвання.
Доказів розірвання чи припинення дії договору сторони не надали.
Відповідно до акту приймання в експлуатацію приладів обліку теплової енергії від 11.01.2008, по пр. Соборному, 91 встановлено теплолічильник. Вказаний лічильник згідно акту від 16.05.2019 було знято на держповірку. Згідно акту від 23.05.2019, лічильник був прийнятий в експлуатацію після держповірки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії (опалення) на загальну суму 9229,12 грн. відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії:
- акт від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 961,21 грн.;
- акт від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 1873,80 грн.;
- акт від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 2006,78 грн.;
- акт від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 1879,12 грн.;
- акт від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 1648,81 грн.;
- акт від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 859,40 грн.;
Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії.
Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними.
Відповідач отримання актів та рахунків не заперечив.
В матеріалах справи наявні копії актів зняття показань приладів обліку теплової енергії щодо споживача по пр. Соборному, 91 за листопад 2020, за квітень 2021
Позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 05.08.2022 про сплату заборгованості в сумі 9229,12 грн., що виникла за договором № 1037, разом з актами та рахунками. Відповідь на вимогу в матеріалах справи відсутня.
Згідно акту від 04.10.2022, складеного представниками Концерну "МТМ", у приміщенні за адресою: пр. Соборний, 91 знаходиться магазин, зі слів реалізатора, опалення в опалювальний період: 2020-2021 роки надавалось; про заборгованість за постачання теплової енергії обізнаний.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачено ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно матеріалів справи та розрахунку позивача, відповідач оплату за договором № 1037 від 01.08.2005 не здійснював, заборгованість склала 9229,12 грн.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, у судові засідання не з'являвся, позовні вимоги не спростував.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості матеріали дійсної справи не містять та сторонами не подані.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 9229,12 грн. основного боргу є обгрунтованою та доведеною, підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається неправильним, оскільки містить арифметичні помилки в частині вирахування сукупного індексу інфляції. Згідно перерахунку суду, інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду склали 758,15 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 757,47 грн. інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнається правильним, з відповідача на користь позивача стягується 254,28 грн. 3% річних.
Таким чином, позов вцілому задовольняється судом повністю.
6. Розподіл судових витрат
Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Судовий збір у сумі 2481,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сазонової Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; фактична адреса: вул. Святого Миколая, буд. 79-А, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 32121458) 9229 (дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 12 коп. основного боргу, 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 28 коп. 3% річних, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 листопада 2022. Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко