номер провадження справи 27/114/22
28.11.2022 Справа № 908/1518/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Зайченко Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ДБК" (69019 м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 40434116)
про стягнення 209 139 грн. 10 коп.
без виклику сторін
Фізична особа-підприємець Зайченко Юрій Васильович звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ДБК" 149 930 грн. 00 коп. основного боргу, 10 096 грн. 80 коп. 3 % річних, 49 112 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1518//22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 209 139 грн. 10 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 31.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1518/22, присвоєно номер провадження 27/114/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 03.10.2022.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 31.08.2022 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 26.09.2022.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Про отримання відповідачем 20.09.2022 ухвали суду від 31.08.2022 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1518/22.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.11.2022.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
23.01.2018 між фізичною особою-підприємцем Зайченко Юрієм Васильовичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ДБК" (Замовник) укладено договір на оперативно-технічне обслуговування № 017/18.
Відповідно до п. 1.1 договору Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії Договору у відповідності з Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Міністерством палива та енергетики України від 13.02.2012 № 91 (з наступними змінами і доповненнями), надавати послуги по оперативно-технічному обслуговуванню електрообладнання 10/0,4 кВ «Замовника»:
трансформаторна підстанція (РП-33), яка розміщена за адресою: м. Чернігів, вул. Красносілького 47/1:
трансформаторна підстанція (ТП-650), яка розміщена за адресою: м. Чернігів, вул. Незалежності, 19 (надалі-електрообладнання).
Згідно п. 2.1 договору «Виконавець» зобов'язується виконувати роботи по оперативно-технічного обслуговування електрообладнання «Замовника» яке об'єднує наступні обсяги робіт:
- здійснення оперативно-технічного обслуговування електрообладнання «Замовника»;
здійснення планових регламентованих робіт, необхідних для утримання електроустановок в робочому стані;
ведення технічної документації згідно Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів далі (ПТЕЕС).
Виконання робіт по капітальному, поточному ремонтах та аварійно - відновлювальних роботах в електроустановках «Замовника» не включаються до предмету даного Договору та виконуються на підставі окремих договорів або актів виконаних робіт (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору за виконану роботу за цим договором «Замовник» зобов'язується сплатити «Виконавцю» вартість робіт, згідно акту виконаних робіт складеному та підписаному обома Сторонами по закінченню виконання робіт.
Згідно п. 3.4 договору в разі необхідності виконання додаткових робіт чи збільшення обсягу робіт, оплата таких робіт здійснюється згідно з актом виконаних робіт за додатковою калькуляцією.
Вартість виконаних робіт становить - 2 400 грн. 00 коп. без ПДВ, та перераховується «Виконавцю» щомісячно до 10 числа поточного місяця. ПДВ на суму плати за виконані роботи не нараховується, оскільки «Виконавець» не є платником ПДВ (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2 договору оплата здійснюється «Замовником» шляхом банківського переказу коштів на рахунок «Виконавця» згідно цього договору, протягом 3-х банківських днів.
Згідно п. 4.3 договору всі кошти вважаються сплаченими сторонами одна одній, з моменту їх списання банком з рахунку відповідного платника.
Між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору від 18 листопада 2019 року, якою змінено перелік електроустановок Замовника, що підлягають оперативно технічному обслуговуванню та вартість такого обслуговування, яка становила згідно вказаної додаткової угоди 4800,00 гривень на місяць.
Між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 04 травня 2020 року, якою змінено перелік електроустановок Замовника, що підлягають оперативно технічному обслуговуванню та вартість такого обслуговування, яка становила згідно вказаної додаткової угоди 3200,00 гривень на місяць.
Між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору від 04 січня 2021 року, якою змінено перелік електроустановок Замовника, що підлягають оперативно технічному обслуговуванню та вартість такого обслуговування, яка становила згідно вказаної додаткової угоди 5800,00 гривень на місяць.
Факт належного виконання зобов'язань за укладеним Договором з боку Виконавця (позивача) підтверджено Актами приймання виконаних робіт, які підписані повноважними представниками сторін.
Відповідач вартість робіт, як це передбачено в п. 3.3 договору в повному обсязі не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості у період з 01.05.2019 по 31.08.2021.
За період з 01.05.2019 по и31.08.2021 сторонами складено та підписано Акти приймання виконаних робіт згідно договору № 017/18 від 23 січня 2019 року, а саме:
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.05.2019 року за травень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт № 8 від 25.05.2019 року на суму 47 000 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.06.2019 року за червень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт № 9 від 10.07.2019 року на суму 51 230 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 25.07.2019 року на суму 8 200 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.07.2019 року за липень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.08.2019 року за серпень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.09.2019 року за вересень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.10.2019 року за жовтень 2019 р. на суму 2 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.11.2019 року за листопад 2019 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.12.2019 року за грудень 2019 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.01.2020 року за січень 2020 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 26.02.2020 року на суму 8 000 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 29.02.2020 року за лютий 2020 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.03.2020 року за березень 2020 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.04.2020 року за квітень 2020 р. на суму 4 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.05.2020 року за травень 2020 р. на суму 3 200 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.06.2020 року за червень 2020 р. на суму 3 200 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.09.2020 року на суму 21 000 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.10.2020 року за жовтень 2020 р. на суму 2 800 грн. 00 коп. ;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.11.2020 року за листопад 2020 р. на суму 3 200 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.12.2020 року за грудень 2020 р. на суму 3 200 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 11.01.2021 року на суму 26 400 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.01.2021 року за січень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 28.02.2021 року за лютий 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.03.2021 року на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.04.2021 року за квітень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.05.2021 року за травень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 30.06.2021 року за червень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.07.2021 року за липень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.;
- Акт приймання виконаних робіт б/н від 31.08.2021 року за серпень 2021 р. на суму 5 800 грн. 00 коп.
Всього на загальну суму 267 030 грн. 00 коп.
Відповідач лише частково здійснив оплату вартості виконаних робіт в розмірі 117 100 грн. 00 коп., загальна суму боргу згідно договору № 017/18 від 23 січня 2019 року у період з 01.05.2019 по 31.08.2021 склала 149 930 грн. 00 коп., в результаті чого позивач звернувся з позовом до суду.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Відповідно до п. 6.2 договору, цей договір вступає в силу з 01.02.2018 по 31.12.2018.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.
Матеріали справи не містять доказів припинення даного договору.
Суд звертає увагу сторін, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі № 910/4962/18).
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, відповідно до договору № 017/18 від 23.01.2018.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем отриманих послуг, згідно умов договору.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 149 930 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10 096 грн. 80 коп. 3 % річних, 49 112 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано. Стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних в розмірі 10 096 грн. 80 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 49 112 грн. 30 коп. в межах суми заявлених позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зайченко Юрія Васильовича, м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ДБК", м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський ДБК" (69019 м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, ідентифікаційний номер юридичної особи 40434116) на користь Фізичної особи-підприємця Зайченко Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 149 930 (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 10 096 (десять тисяч дев'яносто шість) грн. 80 коп. 3 % річних, 49 112 (сорок дев'ять тисяч сто дванадцять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 3 137 (три тисячі сто тридцять сім тисяч) грн. 09 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з масовими обстрілами м. Запоріжжя, безперервною повітряною тривогою та закликом ДСНС перебувати в укритті,щорічною відпусткою судді, знеструмленням електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, повний текст рішення оформлено та підписано 28.11.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.