майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
Від "18" листопада 2022 р. Справа № 906/245/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Стрикаль О.В., ордер, від 05.10.22
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
про стягнення 1 889 511,16 грн
ТОВ "Хавестер" звернулося до суду з позовом до ПОСП "Колос" про стягнення 1 582 451,41 грн основної заборгованості, 68 816,99 грн пені, 69 827,86 грн інфляційних, 168 414,00 грн 15% річних.
Ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/245/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 15.04.2021.
Ухвалою суду від 25.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/245/21 до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 06.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 18.11.2022 р. о 10:00 год.
Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (орендодавець, позивач) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 (а.с.14-18).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування трактори в агрегаті із сівалками та екіпажем, визначені у цьому договорі, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (трактористів) орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Ознаки техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в додатку №1 до цього договору (п.1.2 договору).
Техніка передається орендарю за його заявкою, після її приймання орендодавцем до виконання (п.3.1 договору).
Передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі (п.3.3 договору).
Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (п.4.1 договору).
Строк оренди: до 10 травня 2020 року включно (п.4.2 договору).
Розмір орендної плати становить: гривневий еквівалент 40 доларів США (з ПДВ) по курсу міжбанку на день, що передує дню здійснення платежу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 1 гектар фактично посіяної площі з внесенням рідких добрив (п.5.1 договору).\
Загальна вартість орендної плати за весь строк оренди техніки орендодавця складає суму, розраховану, виходячи з розміру орендної плати за 1 га згідно п.5.1 та кількості гектар фактично обробленої площі, що фіксується сторонами у затвердженому обома сторонами акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.5 договору орендна плата вноситься шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі затвердженого обома сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) у наступні строки: 100% від суми орендної плати, що зазначена у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) - протягом 20 банківських днів з дати затвердження акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний негайно повернути техніку орендодавцю. Повернення техніки провадиться за актом приймання-передачі, аналогічним тому, який складається при передачі техніки від орендодавця орендарю (п.7.1 договору).
Згідно з п.8.1 договору у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п.8.9 договору сторони дійшли згоди встановити строк позовної давності в три роки до вимог про стягнення пені за цим договором.
Додатком №1 до договору визначено перелік техніки, що передається в оренду з екіпажем, а саме: трактор JOHN DEERE 8210 (НОМЕР_2), державний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2000; сівалка JD 7200 16-рядна із зазначенням членів екіпажу (а.с.19).
Згідно з додатковою угодою №1 від 01.04.2020 сторони внесли зміни до п.6.2.10 договору та виклали його в такій редакції: «Орендодавець зобов'язаний оплатити доставку техніки від місця її знаходження: 1 одиниця техніки: з смт.Підгородна, Первомайський район, Миколаївська область до місця стоянки в с.Сербо-Слобідка, Ємільчинський район, Житомирська область. Повернення техніки на базу орендодавця оплачує орендар. Вартість доставки однієї одиниці техніки з екіпажем становить 75 грн/км з ПДВ (а.с.20).
Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2020 до договору орендодавець передав, в орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) наступну техніку: трактор JOHN DEERE 8210 (НОМЕР_2), державний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2000; сівалка JD 7200 16-рядна із зазначенням членів екіпажу (а.с.21).
Відповідно до акту приймання-передачі до договору від 30.04.2020 орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди (строкового платного користування) зазначену вище техніку з екіпажем (а.с.22).
На підставі зазначених актів позивач виставив відповідачу рахунки- фактури від 30.04.2020 №СФ-0001101 на суму 2088426,41 грн та №СФ-0001100 на суму 44025,00 грн (а.с.25-26).
Орендар всупереч умовам договору здійснив оплату виконаних робіт (наданих послуг) частково на суму 550000,00 грн, що підтверджується випискою АТ «ОТП Банк» з рахунку позивача від 23.03.2021 (а.с.37).
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в частині сплати орендної плати за договором оренди трактора з екіпажем в агрегаті з сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020 у розмірі 1582451,41 грн.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 68816,99 грн пені, 168414,00 грн 15% річних, 69827,86 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.04.2021 вих.№71 позовні вимоги не визнає, посилаючись при цьому на:
- невірний розрахунок штрафних санкцій без урахування того, що відповідно до п.5.5 договору строк оплати обчислюється банківськими днями;
- недотримання позивачем вимог п.5.7 договору стосовно складення податкової накладної відповідно до вимог ст.201 ПКУ;
- нарахування пені за період, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об 'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську діяльність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020.
Суд зауважує, що отримання зазначеної техніки відповідачем не заперечується.
Матеріалами справи підтверджується, наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором за надані послуги з оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою на загальну суму 1582451,41 грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо недотримання позивачем вимог п.5.7 договору стосовно складення податкової накладної відповідно до вимог ст.201 ПКУ, оскільки це не є предметом спору та жодним чином не впливає на необхідність виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати за надані позивачем послуги з оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою.
Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не розрахувався за надані послуги з оренди трактора з екіпажем на загальну суму 1582451,41 грн, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За порушення строків сплати орендної плати згідно підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення та сплачує орендодавцю проценти в розмірі 15% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування пені та процентів починається з дня, коли зобов'язання по оплаті мало бути виконане орендарем та припиняється у день повної оплати (п.8.7 договору).
Згідно з п.9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Враховуючи умови п.8.7 та п.9.1 укладеного між сторонами договору оренди трактора з екіпажем в агрегаті із сівалкою №ДГ-0000048 від 04.02.2020, суд відхиляє заперечення відповідача стосовно нарахування пені за період, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Разом з тим, перевіривши розрахунок пені (а.с.9-10) та розрахунок 15% річних (а.с.11), суд встановив, що позивач при їх здійсненні не врахував п.5.5 договору та невірно визначив початок періоду нарахування, оскільки вірним є нарахування пені та 15% річних з 02.06.2020, тобто через 20 банківських днів з дати затвердження акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (30.04.2020).
Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що обґрунтовано заявлена її сума складає 67018,12 грн. У стягненні 1798,87 грн пені слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Здійснивши перерахунок 15% річних, суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 165042,03 грн. У стягненні 3371,97 грн 15% річних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 69827,86 грн інфляційних втрат (а.с.12), то перевіривши здійснений позивачем їх розрахунок, суд встановив, що останній є арифметично вірним, обґрунтованим, тому вимога про стягнення 69827,86 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 582 451,41 грн основного боргу, 67 018,12 грн пені, 165 042,03 грн - 15 % річних, 69 827,86 грн інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє у задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11244, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Сербо - Слобідка, вул. Грека Івана,47, код ЄДРПОУ 03743405 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавестер" (03067, м. Киів, вул. Виборзька,99, код ЄДРПОУ 31115663) - 1 582 451,41 грн основного боргу, 67 018,12 грн пені, 165 042,03 грн -15 % річних, 69 827,86 грн інфляційних та 28 265,09 грн судового збору.
3 В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.11.2022
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати: сторонам (рек)