61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
28.11.2022р. Справа №905/497/22
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195)
до відповідача: Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар (пн), вул.Чкалова, 1А, код ЄДРПОУ 00379790)
про стягнення 58995 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Артемсіль», м.Соледар про стягнення штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 58995 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №64506355, визначена Державним підприємством «Артемсіль» у накладній №51992386 не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Здолбунів Львівської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 58995 грн.
Ухвалою суду від 14.06.2022р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/497/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.07.2022р. та 17.11.2022р. до господарського суду надійшли клопотання б/н від 15.07.2022р. і б/н від 17.11.2022р. позивача, згідно з яким останній просив долучити до матеріалів справи додаткові пояснення і докази.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує відповідні пояснення і докази при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням їх змісту.
Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Артемсіль» було належним чином повідомлено про розгляд справи №905/497/22 з огляду на наступне.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом з тим, ч.5 цієї статті визначає, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
З матеріалів справи вбачаться, що відповідач у справі зареєстрований в м.Соледар Донецької області, тоді як згідно з відомостями, розміщеними на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua/ua), відділення поштового зв'язку 84545 в м.Соледар тимчасово не функціонує.
Згідно із наказом №75 від 25.04.2022р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (зі змінами та доповненнями), Соледарська міська територіальна громада віднесена до територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Таким чином, направлення поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача на час розгляду справи не є можливим.
Направлення ухвали господарського суду від 14.06.2022р. відповідачу також не було можливим у зв'язку із зупиненням поштових відправлень з 22.02.2022р. у господарському суді Донецької області (розпорядження від 21.02.2022р.).
Поряд з цим, відповідно до інформації, яка наявна у комп'ютерних програмах, що входять до складу LIGA 360 (https://360.ligazakon.net/company), Державне підприємство «Артемсіль» має електронну адресу salt@artyomsalt.com, на яку судом було скеровано ухвалу про відкриття провадження у цій справі.
Окрім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №905/497/22.
У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 14.06.2022р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
У зв'язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 29.11.2021р. Державним підприємством «Артемсіль» зі станції Сіль Донецької залізниці на адресу призначення OLAN Poludnie Sp.z o.o станція призначення Воля Барановська ПКП було направлено за залізничною накладною №51992386 у вагоні №64506355 вантаж сіль поварена денатурована або для промислових цілей (включаючи очистку), окрім консервації чи приготування харчових продуктів для людей чи корма для тварин.
Крім того, накладна №51992386 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №64506355 - 69000 кг;
- спосіб визначення маси - на статичних вагонних вагах заводський №260 (п.21);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.20).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №51992386 Державне підприємство «Артемсіль» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №64506355 становила 69000 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №51992386 маса вантажу у вагоні №64506355 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, під час прибуття вагону №64506355 на попутну станцію Здолбунів Львівської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51992386, внаслідок чого 12.12.2021р. здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційному акті №350002/163 від 12.12.2021р., відповідно до якого встановлено наступне: вагон №64506355 - брутто 91450 кг, тара 2100 кг, нетто 70450 кг, що більше документу на 1450 кг.
В той же час, у комерційному акті №350002/163 від 12.12.2021р. відображено, що вагон затриманий, дано оперативне повідомлення.
Переваження вантажу у вагоні №64506355 здійснювалось на електронних тензометричних вагах, клеймо 2021р.
За правилами п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України (далі Правила складання актів), комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у п.10 Правил складання актів імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акта.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт на попутній станції Здолбунів Львівської залізниці підписали: заступник начальника станції Климчук А.В., агент комерційний Семенів О.В. та приймальник поїздів Жванська Н.В.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав:
- штатний розпис станції Здолбунів;
- наказ №321/ОС від 04.04.2018р. про призначення Климчука А.В. на посаду заступника начальника станції Здолбунів;
- наказ №28/ОС від 09.02.2015р. про переведення Жванської Н.В. на посаду приймальника поїздів;
- наказ №9/к від 12.01.2021р. про продовження Семенів О.В. терміну строкового трудового договору на посаді агента комерційного станції Здолбунів.
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт на станції призначення, суд зазначає наступне:
Климчук А.В. є заступником начальника станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Зі змісту спірного комерційного акту вбачається, що комісійне переваження проводилось агентом комерційним Семенів О.В. та приймальником поїздів Жванською Н.В. , а отже вказані особи мають право підписувати комерційний акт як працівники станції, які особисто здійснювали перевірку в силу положень п.10 Правил складання актів.
Поряд з цим, посада начальника вантажного району (двору) за штатним розписом станції Здолбунів відсутня.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст п.10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційні акти підписані особами, повноваження яких підтверджені належним чином.
Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. При цьому, Державним підприємством «Артемсіль» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційних актах.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №64506355 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51992386.
Згідно з параграфом 1 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник забезпечує правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від їх внесення в невідповідну графу накладної.
Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність або неповноту, зазначених відправником в накладній даних та заяв і при цьому встановлює, що при завантаженні відправником було допущено перевантаження вагона понад його вантажопідйомність. Неустойка по даному пункту стягується у відповідності до приписів ст.31 «Сплата провізних платежів та неустойок» у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу, належної перевізнику, що виявив такий надлишок. Передбачені даним параграфом неустойки перевізник вправі стягнути незалежно від відшкодування можливих збитків та інших неустойок, що сплачуються відправником або одержувачем у відповідності до умов даної угоди (параграф 3 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Позивач розрахував суму штрафу виходячи з тарифної відстані 1170 км (відстань від станції Соль Донецької залізниці до станції Здолбунів Львівської залізниці).
За перевезення надлишку вантажу, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у відповідності до Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, отже провізна плата за перевезення вантажу в вагоні №64506355 становить 11798,90 грн.
Згідно з п.п.5.1, 5.2 розділу ІІ Тарифного керівництва №1 при округленні до цілих гривень суми від 0,01 до 0,49 грн не враховуються, від 0,5 до 0,99 грн збільшуються до цілих гривень.
Відтак неустойка у п'ятикратному її розмірі становить 58995 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Артемсіль» про стягнення штрафу в сумі 58995 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2481 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар (пн), вул.Чкалова, 1А, код ЄДРПОУ 00379790) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 58995 грн, а також судовий збір в сумі 2481 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28.11.2022р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця